19(2)Політичний процес

характеризує взає­модію соціальних і політичних структур суспільства, ту площину по­літики, де виконуються ролі й функції головних суб'єктів і носіїв політичної влади.

Доціль­но розрізняти три різних режими існування політичного процесу.: режим функціонування, який не виводить політичну си­стему за межі взаємовідносин громадян і інститутів влади, що скла­лися. У цьому випадку політичний процес відображає здатність струк­тур і механізмів влади лише до простого відтворення рутинних, повторюваних з дня в день відносин між елітою і електоратом, громадянином і державою. Режим розвитку. тут структури й механізми влади виводять політику держави на новий рівень руху. Політичний розвиток супроводжується інтенсивною взаємодією мікро- і макрофакторів влади, які в кінцевому результаті ведуть до підвищення відповідності соціальних і політичних явищ. Режим занепаду- розпаду політичної цілісності. В даному ви­падку напрям динаміки політичного процесу має негативний стосов­но норм і умов цілісного існування політичної системи характер.

політичний процес - су­купність інституалізованих і неінституалізованих дій суб'єктів по­літики, що здійснюють формування і реалізацію міжгруповою владою волі суспільства.

Етапи :етап представлення політичних інтересів груп інститу­там, що приймають управлінські рішення. У цьому розумінні змісті різниці політичних процесів у тих чи інших країнах залежить, перш за все, від наявності або відсутності там вільних виборів і установленої виборчої системи.

етап прийняття рішень і формулювання політичної волі. Тут по­літичний процес являє собою сукупність конкретних прийомів, процедур, ме­тодів, усвідомлених і спонтанних стратегій, що ведуть до прийняття конкретних рішень.

. Існують два основні методи прийняття рішень: раціонально-універсальний і метод послідовних обмежень. Він передбачає раціональне знаходження проблеми й вибір шляхів її розв'язання, які найбільше відповідають поставленій меті метод «гілок», виходить з необхідності внесення у звичайну управлінську діяльність поправок, котрі потрібні для реалізації часткової мети. Другий метод - «змішано-скануючого методу», який забезпечує масштабний процес прийняття рішень, поєднуючи при цьому переваги ви­щеназваних методів.

етап реалізації політичної волі, вираженої у формі управлінських рішень. На даному етапі політичного процесу головним питанням є вибір адекватних прийнятим рішенням засобів і методів політичного регулювання (перш за все: насильницьких — ненасиль­ницьких, ідеологізованих — неідеологізованих).

20(1)Зміст і структура політичної культури

Вивчення політичної куль­тури допомагає проникнути в суть функціонування різних полі­тичних структур, визначити основні напрями і перспективи їх розвитку. Політична культура дозволяє визначити міру демокра­тичності й цивілізованості того або іншого суспільства.

Політична культура - це система політичних уявлень, що історично склалися, переконань, Цінностей, норм і моделей політичної поведінки всіх суб'єктів політичного процесу. Поняття "політична культура" багато в чому співпадає за змістом із поняттям "політична свідомість". Політична свідомість - це відображення в свідомості людей політичних явищ і процесів. Політична культура пока­зує, яким чином феномен політичної свідомості реалізовується в політичній діяльності суб'єкта. Вона з'являється як єдність соціальних і політичних знань людини, її оцінок, орієнтацій, норм і способів політичної поведінки. Таким чином, політична культура - це спосіб ставлення суб'єкта до політичної дійсності. Структура визначається за декількома критеріями: за культурою політичної поведінки, за культурою функціонуван­ня політичних інститутів та ін. У політичній літературі в її структурі виділяються наступні основні елемен­ти: пізнавальний, емоційно-психологічний, етично-оціночний, поведінковий елементи, а також політичну символіку і ембле­матику. Пізнавальний : знання про політичну систему і її окремі інститути, про політи­чні режими, про політичну владу, її форми і механізми їх здій­снення на практиці, про демократію, права людини, методи і способи політичної діяльності та ін.

Функції: виховна,комунікативна,прогностична,нормативнорегулююча,вираженя і реалізаці соціальних інтересів Особливості політичної культури в Україні

1. вирішення проблеми національної і соціальної згоди

2. чітка концепція реформ;

3. обов'язкове забезпечення правового регулювання

4. Едність демократіі і науки

5. Визначення “примату” права над особою

6. Цілеспрямоване формування соц. структури

7. відмова від догм, соціальних утопій, Перехід до відповідального самостійного мислення;

8. необхідно створити умови для вияву індивідуальності особистості.