25(1) Легітимність влади, криза легітимності та засоби її вирішення.

Маркс Вебер (нім. соціолог) висунув ідею про те, що влада може бути легітимна і нелегітимна.

Легітимна- це влада, яка може бути створ. за традиціями (напр. влада папи Рим.)

Нелегітимна- коли відбув. Переворот влади , або коли народ перестає довіряти владі, яку вони обрали.

Легітимна влада може впадати в кризу з таких причин:

1. історично-перехідний період

2. технологічний переворот

3. зміна соц. стр-ри сусп., коли з’явл. нові соц. класи

4. зміна статусу важливих консервативних інститутів, яка загрожує небезпеці під ча структ. змін

5. прогресивні вимоги осн. груп сусп. не приймаються політ. елітою

6. якщо вже існуючі нові владні стр-ри в сусп. не в змозі виправдати надії шир. верств населення.

Шляхи подолання кризи: (окім війни )

зміна політ системи

1. зміна законодавства та держ. управління відповідно з новими вимогами часу

2. проведення корінних стр-них змін політ. інститутів, зберігаючи традиції, які існув. в сусп.

3. створ. такої політ. організації, яка базується на традиц. інститутах та на вимогах соц. груп

25(3) Політична система сучасної України.. Політична система України на сучасному етані перебуває у стадії становлення усіх її компонентів, наповнення Її функцій новим змістом.що відповідає статусу незалежної демократичної держави. Нині діючі компоненти політичної системи (від законодавчих органів влади до політичних і правових норм) поступово звільняються від рис минулого — командно-адміністративної, тоталітарної системи — і поступово набирають характеру демократичної, плюралістичної системи. У своїй суті становлення політичної системи відбувається у руслі політичної модернізації суспільства, яка здійснюється еволюційним чином.Помітним є відбиток старих відносин як в окремих сферах політики,так і в суспільній свідомості. Проте зростаюча недовіра народу до влади поєднується з високим рівнем його політичної активності в інститутах масової політики (виборах, референдумах), що є свідченням значних політичних потенцій базових суб'єктів політики.Новий етан у розвитку політичної системи України настав з прийняттям Конституції України 28 червня 1996 р. Основний Закон держави визначив засади формування і розвитку політичної системи, закріпив функції її окремих елементів,розкрив зміст та особливості діяльності держави в політичній системі."Україна та її народ, — говорив 12 липня 1996 р. на урочистій церемонії підписання Конституції України Президент України Леонід Кучма, - отримали довгостроковий правовий фундамент для динамічного цивілізованого розвитку в умовах соціального миру омадянського спокою... Основний Закон для України — це гарантія її незалежності, знаряддя справді реформаторської розбудови держави..."У Конституції політична система представлена всебічно і з перспективою на майбутнє. Багато її статей ще має знайти свій розвиток у нових законах, які сприятимуть розв'язанню проблем сучасного періоду. А поки що суперечливий характер розвитку політичної системи в Україні проявляється у повільних темпах політичної структуризації суспільства, незавершеності процесів виникнення багатопартійності,прагненні використати олітичні цінності минулого без урахування змісту і специфіки політичного розвитку України на сучасному етапі,неузгодженості практичної діяльності гілок влади, їх недостатній відповідальності перед народом.Сучасні державотворчі процеси в Україні, потреби виходу із соціально-економічної кризи вимагають збалансованого розвитку політичної, економічної і соціальної систем, урахування при формуванні політичних структур специфіки українського політичного менталітет)історичного досвіду та сучасного становища України, моделювання і прогнозування розвитку політичної системи в нашій державі.Модернізація політичної системи України повинна грунтуватися на розвитку політичної теорії, вивченні й використанні в політичній практиці досягнень зарубіжної і вітчизняної політичної думки.