82. Покарання: поняття, його мета та види покарань у кримінальну праві.

Кримінальне покарання – це захід державного примусу, що застосовується за вироком суду стосовно особи,визнаної винною у вчинені злочину, і полягає в передбаченому законом обмежені прав і свобод засудженого.

Мета покарання визначає: кару, що має прояв у суттєвому обмеженні прав і свобод засудженої особи з початку відбуття покарання і до погашення чи зняття судимості, виправлення і ресоціалізація засуджених осіб, запобігання вчиненню нових злочинів шляхом застосування заходів загальної та індивідуальної превенції.

Вивиди покарань:

1. Грошове стягнення, в межах від 30-ти до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

2. Позбавлення військового, соціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

3. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

4. Громадські роботи (виконання засудженим безоплатних корисних робіт у вільний від роботи чи навчання час);

5. Виправні роботи (призначаються на строк від 6 міс. до 2-х років і полягають у відрахуванні в дохід держави із суми заробітку від 10 до 20%);

6. Службові обмеження для військовослужбовців;

7. Конфіскація майна;

8. Арешт – полягає в триманні засудженого в умовах ізоляцій строком від 1-го до 6 міс. і застосовується тільки яка основне покарання;

9. Обмеження волі – полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці;

10. Тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком від 6 міс. до 2-х років;

11. Позбавлення волі на певний строк (від 1-го до 15-ти років);

12. Дворічне позбавлення волі призначається за вчинення особливо тяжких злочинів.

83. До обставин, які виключають суспільну небезпечність діяння, належать: необхідна оборона, крайня необхідність.

Необхідною обороною в кримінальному праві називаються дії, вчинені з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або іншої особи, інтересів суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання завданням шкоди тому, хто посягає, якщо такі дії були зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання.

Крайня необхідність означає такий стан особи, за якого вона тільки з допомогою якоїсь за зовнішнім характером злочинної дії може відвернути явну загрозу інтересам, котрі охороняються законом.

1.Дії вчинені у стані необхідної чи уявної оборони.

2. Дії,що спрямовані на затримання особи,яка вчинила злочин.

3. Дії у стані крайньої необхідності.

4. Дії,що вчинені під безпосереднім впливом фізичного примусу з боку інших осіб.

5. Виконання наказу або розпорядження.

6. Діяння,пов*язані з ризиком.

7. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

84. Етапи умисного злочину від початку діянь до повного їх завершення,мають назву стадії вчинення злочину,вони включають:

1). Готування до злочину(може мати прояв у таких діях,як підшукування та пристосування засобів чи знарядь вчинення злочину,підшукування співучасників або змови на вчинення злочину,усунення перешкод його вчинення,створення умов для його здійснення)

2). Замах на злочин(вчинення діянь з прямим умислом,якщо вони не залежать від волі суб*єкта і не призвели до закінченого злочину,є закінчений замах(повне вчинення),незакінчений(неможливість повного вчинення з незалежних від особи підстав)

3). Закінчений злочин(діяння,яке містить усі ознаки складу злочину).