- •Держава: поняття та ознаки.
- •Характеристика форм державного правління.
- •Характеристика форм державного устрою та політичного режиму.
- •Характеристика основних теорій походження держави.
- •Поняття та основні ознаки права.
- •Право як особливий вид соціальних норм.
- •Поняття та ознаки ,що характеризують норму права . Структура правової норми.
- •Поняття джерела права та їх система.
- •Нормативно-правові акти як джерела права.
- •Межі дії нормативно-правових актів: в просторі , у часі , за колом осіб.
- •Систематизація законодавства: поняття , значення , форми.
- •Поняття галузі права та правового інституту.
- •Система права та система законодавства, їх співвідношення.
- •Застосування права як особлива форма його реалізації.
- •Характеристика стадій процесу застосування права.
- •Тлумачення правових норм: поняття, види та способи
- •Поняття і структура правовідносин.
- •Юридичні факти: поняття, значення та види.
- •20. Правомірна поведінка: поняття та її види.
- •21. Правопорушення: понятя, азнаки, види
- •22. Склад правопорушення, поняття, зміст його елементів.
- •23. Юридична відповідальність: поняття, мета і принципи.
- •24. Види юридичної відповідальності. Заходи юридичної відповідальності.
- •25. Шлюб: поняття, ознаки, умови та порядок укладання.
- •26. Припинення та розірвання шлюбу.
- •27. Майнові права та обов’язки подружжя.
- •28. Особисті права та обов’язки подружжя.
- •29. Майнові права та обов’язки батьків і дітей.
- •30. Поняття, предмет та метод цивільного права України.
- •31. Обєкти цивільно-правових відносин.
- •32. Субєкти цивільного права.
- •33. Фізичні особи, як суб’єкти цивільного права.
- •34. Визнання особи безвісно відсутньою.
- •35. Оголошення особи померлою.
- •36. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •37. Порядок та способи виникнення юридичних осіб.
- •38. Підстави, порядок та способи припинення діяльності юридичних осіб.
- •39. Правочин: поняття, ознаки, види.
- •40. Умови дійсності цивільних правочинів.
- •41. Визнання правочинів недійсними.
- •42. Види недійсних правочинів.
- •44.Поняття довіреності, форми та строк дії довіреності.
- •45. Зобов’язання: поняття, структура та види.
- •Процес (порядок) укладання договору.
- •64.Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •65. Розірвання трудового договору з ініціативи власника.
- •66. Робочий час поняття і види.
- •67. Режим та облік робочого часу
- •68.Поняття і види часу відпочинку
- •69. Відпустки: поняття та види
- •70. Поняття трудової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність,
- •73. Поняття трудових спорів, види та порядок їх вирішення.
- •74. Державне управління.
- •77. Види адміністративних стягнень та їх зміст.
- •78. Органи, що розглядають справи про адміністративні правопорушення.
- •79. Поняття, структура та джерела кримінального права України.
- •80. Підстави кримінальної відповідальності. Поняття злочину та його ознаки.
- •81. Склад злочину та зміст його елементів
- •82. Покарання: поняття, його мета та види покарань у кримінальну праві.
- •85. Поняття та види співучасті у злочині.
69. Відпустки: поняття та види
Відпустка являє собою певний календарний період часу, що надається працівникові протягом робочого року для відпочинку зі звільненням від виконання трудових обов’язків, але зі збереженням за ним місця роботи та, як правило, середнього заробітку.
Вона надається, як правило, за відпрацьований робочий рік, і при цьому зберігається місце роботи і у випадках, передбачених законом, заробітна плата. Робочий рік обчислюється з дня укладення трудового договору.
Закон "Про відпустки" встановлює наступні види відпусток:
-
щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці;
-
додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
-
творчі відпустки;
-
соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;
-
відпустки без збереження заробітної плати.
Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Наприклад, Закон України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачає відпустки працівникам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення. Колективним договором можуть передбачатися додаткові відпустки за тривалий стаж роботи на підприємстві та ін.
Право на відпустку мають громадяни України, які працюють за трудовим договором. Нарівні з громадянами України право на відпустки мають іноземні громадяни та особи без громадянства. Це право належить як особам, що працюють за сумісництвом, так і тим, які працюють на умовах неповного чи скороченого робочого часу.
Не мають права на відпустку особи, які працюють на умовах Цивільно-правового договору, а також особи, засуджені до позбавлення волі або до виправних робіт без позбавлення волі.
Стаття 3 Закону "Про відпустки" передбачає, що за бажанням працівника у разі його звільнення йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. При цьому датою звільнення вважається останній день відпустки. Вказане право не поширюється на випадки звільнення працівника за порушення трудової дисципліни .
70. Поняття трудової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність,
види дисциплінарних стягнень. Порядок їх застосування.
Трудова дисциплiна -. це встановлений нормами права порядок взаемовідносин учасників трудового процесу, що визначае точне і неухильне виконання ними своїх трудових функцій.
КЗпП визначае три методи забезпечення трудової дисциплiни:
а) переконання i виховання; б) заохочення; в) покарання
Метод переконання е основним у забезпеченнi свiдомого ставлення до працi, оскiльки він найпоширенiший i застосовуеться до вcix без винятку працюючих
Методи заохочення i примусу вважаються додатковими, оскiлыки застосовуються до певної частини працюючих, що заслуговують на заохочення або до працюючих, якi порушують трудову дисциплiну
Kpiм вищезазначених методiв в умовах ринкових відносин особливого значення набувають економiчнi та організацiйнi методи
Дuсциплiнарна вiдповiдальнiсть- це один iз видiв юридично'i вiдповiдальностi. Вона полягае в обов'язку працiвника, який вчинив дисциплiнарний проступок, давати звiт перед власником або уповноваженим ним органом за свої протиправнi виннi дi'i та понести дисциплiнарнi стягнення, передбаченi нормами трудового права.
Пiдставою для такої вiдповiдальностi є порушеня трудової дисципліни, яке визнаеться дисциплінарним проступком.
Пiд порушенням трудової дисциплiни, маеться на увазі невиконання чи неналежне виконання працiвником без поважних причин обов' язкiв, покладе'них на нього трудовим договором або правилами внутрiшнього трудового розпорядку, якщо за цi дiяння не передбачаеться кримiнальна відповідальність
Дисциплiнарна вiдповiдальнiсть має примусовий характер
У законодавствi видiляються два види дисциплiнарної вiдповiдальності: загальна i спеціальна.
За порушення трудової дисциплiни, до працiвника може бути застосовано тiльки один iз таких видiв стягнень: 1)догана; 2)звiльнення.
Догана є дисциплiнарним заходом особистого немайнового хаpaктepy Це стягнення полягає у негативнiй оцiнцi i засудженнi поведiнки працiвника в трудовому колективi.
Дисциплiнарне звiльнення допускається у визначених законом випадках: за систематичне порушення трудової.дисципліни, за прогул без поважних причин, за появу на роботi в cтaнi наркотичного, токсичного або алкогольного сп'янiння, за розкрадання майна власника, за разове грубе порушення трудової дисциплiни керiвними та деякими iншими працiвниками.
Ст.149 КЗпП до застосування дисциплінарного стягнення 1. власник повинен зажадати від працівника письмові пояснення. Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову віддачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни. 2. Власник підприємства за кожний проступок може застосувати лише одне дисциплінарне стягнення, зазначене в ст. 147 КЗпП України. 3. Власник або уповноважений ним орган при обранні відповідного виду стягнення повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких його було вчинено, а також відповідність дисциплінарного стягнення тяжкості вчиненого проступку.Обставини вчинення дисциплінарного проступку можна поділити на два види: ті, що пом'якшують, і ті, що обтяжують відповідальність. 4. Власник підприємства зобов'язаний, застосовуючи певний вид дисциплінарного стягнення, видати наказ (розпорядження), в якому в обов'язковому порядку вказуються мотиви застосування стягнення. Власник підприємства має право повідомляти про винесене стягнення трудовому колективу. Порядок ознайомлення колективу може бути конкретизовано у правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
71. 3аохочення як метод забезпечення трудової дисципліни.
Заохочення - це публiчне визнання заслуг працiвникiв та надання їм переваг у зв'язкуi з досягнутими успіхами в роботi.
Заохочення за видами подiляються на моральнi й матерiальнi, на iндивiдуальнi i колективнi. До моральних належать тaкi заохочення, якi не пов'язанi з виплатою грошей, наданням послуг, продукцй, подарункiв. Це - оголошення подяки, нагородження Почесною грамотою, занесення прізвища працівника до книги пошани тощо
КЗпП передбачае, що працiвникам, якi успiшно i сумлiнно виконую:ь свої трудовi обовязки, в першу чергу. надаються переваги та пільги в галузі соціально-культурного і житлово-побутового обслуговування (путiвки до санаторйв та будникiв вiдпочинку i т. iн.). Таким працiвникам надаеться також перевага при просуваннi по роботi.
За особли.вi трудовi заслуги працiвники представляються до вищих opгaнів для заохочення, нагородженн~ орденами, медалями, почесними грамотами, нагрудними знаками і до присвоення почесних звань i звань кращого працiвника за даною професiею
Kpiм нормативного регулювання заохочень за сумлiнну працю, oстаннім часом використовусться i договiрне його регулювання. Зокрема, воно характерне для контрактної форми трудового договору. Укладаючи контракт, сторони передбачають додатковi заходи заохочення. Це м.ожуть бути i разовi винагороди, i премii", i оплата про"iзду пiд час відпустки тощо
72. Поняття, умови та види матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.
Матерiальна вiдповiдальнiсть працiвника - це вид вiдповiдальностi, який полягае в обовязку працiвника вiдшкодувати в установленому законом порядку і розмірах шкоду, заподіяну підприсмству, установі, органiзацiї, де він працює, внаслiдок невиконання чи неналежного виконання без поважних причин своїх трудових обов'я.зкiв.
Пiдставою матерiальної вiдповiдальностi є матерiальне правопорушення, тобто порушення працiвником своїх трудових обов'язкiв, внаслiдок чого пiдприсмству, органiзацiї, установі завдано матерiальної шкоди.
Умовами матерiальної вiдповiдальностi є:
- наявнiсть прямої дійсної шкоди;
- вина працiвника в заподiяннi шкоди (умисел або необережнicть);
- протиправнiсть дiянь працiвника (невиконання юридичних обов'язкiв чи зловживання правом);
- наявнiсть причинного зв'язку мiж дiянням працiвника та заподiяною шкодою (тобто шкода настала внаслiдок саме цих винних протиправних дiй чи бездiяльнiсть працiвника).
За наявностi зазначених пiдстав i умов матерiальна вiдповiдальність може бути покладена незалежно вiд притягнення працiвника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної вiдповідальності.
На працівника може бути покладена обмежена чи повна матеріальна відповідальність.
06межену матерiальну вiдповiдальнiсть, тобто в межах середнього мiсячного заробiтку, несуть працiвники, якi допустили зiпсування або знищення цiнностей пiд час трудового процессу
Матерiальна вiдповiдальнiсть працiвникiв у повному розмiрi шкоди, заподiяної з їх вини пiдпри€мству… стає у випадках, передбачених ст. 134 КЗпП, коли:
- мiж працiвником i пiдприємством, установою, органiзацiєю укладено письмовий договiр про взяття на се6е працiвником повної матеріальної відповідальності
- майно та iншi цінності були одержанi працiвником пiд звiт за разовим дорученням або iншими разовими документами;
- шкоди завдано дiями керiвника, що мають ознаки дiянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
- шкоди завдано працiвником, який був у нетверезому станi;
- шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зiпсуванням матерiалiв, напiвфабрикатiв, виробiв (продукцii)