28. Реанімаційна допомога Реанімаційні заходи

1. Покласти потерпілого на спину на тверду рівну поверхню; 2) зробити прекардіальний удар у ділянку грудини. Для цього: а) переконатися у відсутності пульсу на сонній артерії і прикрити двома пальцями мечеподібний відросток; б) місце завдавання удару — на 2—3 см вище мечеподібного відростка; в) завдати короткого удару по грудині у зазначеному місці; 3) почати непрямий масаж серця. Штучний кровообіг може бути виконано за допомогою непрямого масажу серця, тобто без його оголення. Якщо людину, в якої зупинилося серце, покласти хребтом на щось тверде (на підлогу, жорстку кушетку, на край ліжка і т. ін.), а на нижню третину грудини натискати двома руками з такою силою, щоб вона прогиналася на 4—5 см, серце стискається між хребтом і грудиною, кров із його порожнин виштовхується у великі судини (штучна систола). Варто відпустити грудину, серце, як еластичний м’ячик, повертається до початкового об’єму і заповнюється кров’ю (штучна діастола). Такі різкі натискання необхідно проводити із частотою 60 разів на хвилину або у ритмі вальсу. Масаж роблять схрещеними долонями рук, які поміщають строго посередині грудини. Натискають на грудину не лише силою рук, а й усього тіла, причому натискають основою долоні, а не всією долонею. Поштовхами натискайте на грудину з частотою 60—80 разів на хвилину. Якщо реанімацію проводить одна людина, вона повинна робити на два швидких вдування 15 натискувань на грудину. Якщо удвох — одне вдування і 5 натискувань. Пам’ятайте: реанімацію не можна припиняти до виникнення пульсу і самостійного дихання або до прибуття «швидкої допомоги»; 4) провести штучну вентиляцію легень. Звичайно, одного кровообігу для оживлення недостатньо, необхідно налагодити обмін газів у легенях, для чого застосовується штучне дихання. Найефективнішим із методів виявилося дихання із рота в ніс. Цей метод складається із кількох прийомів. Перш за все необхідно опустити назад голову хворого. Справа в тому, що в усіх, хто знепритомнів, язик западає і закриває вхід у трахею. Це може призвести до задухи власним язиком. При розгинанні назад язик відсувається і звільняє дихальні шляхи. Потім за підборіддя нижня щелепа притискається до верхньої, тим самим закривається рот і голова фіксується у розігнутому положенні. Рятівник робить глибокий вдих, накриває ротом ніс хворого і коротким різким видихом вдуває йому своє повітря у легені. Після чого вивільняє ніс потерпілого, і повітря із легень виходить назовні — видих. Так вдувають повітря 12—15 разів на хвилину. Штучне дихання із рота в рот. Покладіть потерпілого на спину. Відкрийте йому рот, очистіть від інородного вмісту. Голову закиньте назад. Слідкуйте, щоб язик не закривав гортань. Однією рукою тримайте голову і шию потерпілого, іншою затисніть його ніздрі. Глибоко вдихніть і через хустку, щільно притиснувшись ротом до рота, зробіть енергійно видих. Перші 5—10 вдувань робіть швидко (за 20—30 секунд), наступні — зі швидкістю 12—15 вдувань на хвилину. Слідкуйте за рухом грудної клітки потерпілого: якщо після вашого видиху в рот або ніс його грудна клітка піднялася, значить, дихальні шляхи вільні і штучне дихання ви робите правильно; 5) викликати «швидку допомогу» або терміново доставити потерпілого у лікарню.