Тема 5. Аспекти духовно-національного почуття юриста.

Духовна культура юриста – це ступінь засвоєння ним норм природного права, оволодіння сукупністю духовних надбань людства у галузі науки, освіти, мистецтва та практичну реалізацію цих цінностей у його професійній діяльності.

Нація – це соціально-економічна і духовна спільнота людей з певною психологією і свідомістю, виникнення яких відбулося історично і яким властива стійка сукупність сутнісних характеристик.

Етнос – це позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об’єднаних спільним походженням (реальним або міфічним), культурою (деякими її елементами), мовою (не завжди), історією (справжньою або вигаданою), традиціями і звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою).

Національна культура юриста – це знання культурно-правової спадщини української нації, прав нації, усвідомлення політико-правової мети української нації, засвоєння мовленнєвої культури та їх впровадження у професійну діяльність.

Національна ідея – це духовна концентрація самосвідомості, розуміння народом сутності свого буття, існування та призначення у державотворенні.

Політика – це складна система ідей, відносин, дій соціальних суб’єктів, які формують, формулюють, реалізують життєво важливі інтереси великих соціальних груп.

Політична культура юриста – це знання політичної історії України, сучасної політичної ситуації, їх оцінка та використання у професійній діяльності в межах позитивного права.

Ідея – це сукупність думок про напрямок вирішення якої-небудь проблеми.

Філософія – це особливий різновид духовної культури, призначення якої – в осмисленні основ природного і соціального світу, людини та її сутності.

Філософська культура юриста – це ступінь осмислення законів буття і власної професійної діяльності, формування любові до істини, аналіз причинно-наслідкових зв’язків у правових явищах та вироблення почуття і потреби природно-правової справедливості.

Наукова культура юриста – це ступінь творчого пізнавального процесу професійної діяльності як духовного явища, накопичення знань та ефективної наукової абстракції для постановки вибору й розв’язання проблеми нормативної діяльності людини у правовому полі.

Тема 6. Аспекти морально-правового почуття юриста.

Мораль – це одна із форм суспільної свідомості, суспільний інститут, який виконує функцію регулювання поведінки людей у всіх сферах суспільного життя.

Моральна діяльність – це специфічна діяльність людини у суспільстві, що здійснюється з метою виконання та на підставі системи вимог існуючої моралі.

Моральні відносини – це специфічні відносини, які виникають між людьми в процесі моральної діяльності.

Моральна свідомість – це система поглядів, ідей, уявлень, про належну поведінку, яка відповідає соціальним інтересам.

Моральні почуття – це узагальнені переживання, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей, до самої себе.

Моральні нори – це правила поведінки, які виникли під впливом громадської думки відповідно до уявлень людей про добро і зло, обов’язок, справедливість, честь і забезпечуються через внутрішнє переконання та засоби громадського впливу.

Моральна культура юриста – це один із аспектів його загальної культури, який є головним критерієм у виборі моделі, мети, засобів здійснення юридичної діяльності.

Правова культура юриста – це знання теорії держави і права, чинного законодавства, вміння і навички його реалізації.

Професійна культура юриста – це втілення системи моральних норм, загальнолюдських цінностей, національних традицій та звичаїв, норм службової поведінки в професійній діяльності.