7.8 Tpи типи сервісних систем

Існує три основних методи надання послуг:

- метод потокової лінії (набув популярності завдяки корпорації McDonald's);

- метод самообслуговування (широко відомий унаслідок використання торгових автоматів і автозаправних станцій самообслуговування);

- метод індивідуального підходу (налагодження тісного взаємозв'язку між конкретним клієнтом і окремим продавцем – повна індивідуалізація обслуговування)

8.1 Основи формування виробничого плану.

Основою формування виробничого плану є портфель замовлень продукції і послуг.

Портфель замовлень включає аналіз мінливих замовлень, формування прогнозів по завершенню робіт; аналіз умов виставлення рахунків на оплату і прогноз по річному обороту замовлень у портфелі.

Величина замовлень може формуватися за двома напрямками: по попередньому одержанню замовлення; на підставі прогнозу збуту продукції і послуг потенційним споживачам.

Аналіз замовлень включає: оцінку зроблених пропозицій; визначення можливого успіху щодо конкурентів; аналіз стану ринку в середньостроковий період часу з урахуванням асортименту; обґрунтування цілей і стратегій роботи на ринку.

8.2 Вибір видів виробничих структур.

Вибір виду виробничої структури на першому рівні структуризації залежить від такого базового параметра угруповання, як операція.

Розрізняють наступні види структуризації: технологічну; предметну; ресурсну; територіальну; мережну.

Другий рівень структуризації видів виробничих структур відноситься до рівня виробництва, де формуються елементи структурних підрозділів: за географічним сегментом ринку (обслуговування специфічних зон (південь, захід, схід); за виробом (який виріб цілком виробляється на окремих заводах);за процесом (у залежності від технологічних операцій).

На третьому рівні структурних підрозділів виробництва – цех, ділянка – базовим параметром є форма обробки: за виробом; за процесом; за груповою формою.

8.3 Організаційні структури управління у виробництві.

На розвиток структур управління впливає ряд факторів, серед яких: виробнича структура; трудомісткість і складність управлінських робіт; вимоги ринку.

Традиційні моделі організаційних структур засновані на комбінації лінійних, функціональних і програмних структур.

Основними елементами структури є: лінійні керівники (ЛК); функціональні керівники (ФК); керівники програм (КП); фахівці, виконавці.

8.4 Найбільше поширення в сучасному виробництві одержали дивізіонні структури. Структурні виробничі підрозділи (відділення, центр прибутку, дивізіон) – відокремлюються і наділяються великими правами в здійсненні виробничої діяльності, несуть відповідальність за фінансовий стан підприємства.

Передбачення вимог замовника і ринку призвело до появи нового перспективного виду структур на світовому рівні – піраміда, “перевернена з ніг на голову”.

Робота лінійних керівників (ЛК) буде спрямована на підтримку цих зв'язків. Функції інших підрозділів спрямовані на забезпечення ресурсами виконавців.