81. Етичні вчення Стародавнього Сходу.

Як відомо, східній культурі притаманні такі риси як міфологічне відношення до світу, канонізовані стилі мислення і діяльності,пріоритет традицій, домінування общинної свідомості, що характерно первісному суспільству.

Спільне для усього давньосхідного регіону міфологічне мислення було тісною інтегруючою силою. Міф був поставлений на службу деспотичній східній державі. Міфологічні боги стають втіленням і уособленням нового, уже не общинного, а державного порядку. Взагалі традиції, міфи, канонізовані стилі мислення становлять культурну домінанту Сходу.

Слід зазначити й те, що розвиток сільського господарства, ремесла, торгівлі, державності зумовили виникнення у країнах Стародавнього Сходу наукових знань, сприяли поширенню освіти. Саме тут вперше була створена писемність, зародилися фундаментальні та прикладні наукові знання з медицини, астрономії, фізики, математики, хімії, історії, географії, правознавства, виникає література, зростає рівень музичного та образотворчого мистецтва.

Характерною особливістю суспільних відносин в країнах Стародавнього Сходу було тривале збереження пережитків родового ладу й сільської общини, що зумовлювало відносний консерватизм суспільного ладу й культури Стародавнього Сходу. В духовній сфері це, зокрема, знаходило вияв в абсолютному пануванні релігії і повільному відокремленні від неї науки. Поруч з цим, внесок, зроблений цивілізаціями Стародавнього Сходу до світової культури, був величезним. Це були перші по-справжньому тверді кроки людини на шляху до опанування і осмислення навколишнього світу та усвідомлення свого місця у ньому.

82. Етико-філософське вчення Григорія Сковороди.

Ключовим поняттям для суті сковородинської філософії Чижевский визначає антитетику, потрактовану як діалектичний метод. Виділяє головні ідеї Сковороди:

1) наука про «дві природи» Божего творіння - (теорію про дві натури (видима – товарність, матеріальність, речевість, земля, плоть, речовина – і невидима – дух, всесвітній розум і т.п.) прагне примирити в пантеїстичній системі поглядів. Трактування поняття «бог» у його погляді близький до трактування цього ж поняття Б. Спінозою.

2) наука про оголошення Бога «у трьох світах» (великому, малому та символічному) («Бог є все в усьому, в арфах - звук, у пташині - спів, у всіх мовах - природа, єство та життя».Також людина - це «мікрокосм», «око його серця» відображає увесь світ. Схожість структури «малого» й «великого» світів укладається в паралелізмі, що існує між різними сферами буття);

3)ідея самопізнання (пов'язана з ідеєю мікрокосму.. «Теорія пізнання» виходить із ствердження, що у великих та малому символічному світах, скрізь - зміст схований під покривом символічної, образної форми, яку треба спершу знищити, щоб досягти змісту;

4) ідея «смерті для світу»;

5) кордоцентричність (протиставлення «внутрішньої людини» не тільки тілу, а й ще якійсь «поверхні» психічного життя він розвиває більше глибоку сферу духовного життя. Цю глибину він називає «серцем», тобто «серце є найперше в душі, до чого душу має «повернутися»)

6) наука про «внутрішню людину» - (Людина повинна пізнати себе не через матеріальну оболонку, а через свою душу).

До оригінальних ідей Сковороди належать кордоцентричність, індивідуалізм, рухливість і прагнення до волі. Також важливою рисою мислення Сковороди є символізм