Література

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. – К.: Либідь, 1998. – 560 с.

2. Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности (основы педагогики творчества). – Казань: Изд-во Казанского университета, 1988. – 238 с.

3. Ахметова Д., Гурье Л. Преподаватель вуза и инновационные технологии // Высшее образование в России. – 2001. – №4. – С. 138–144.

УДК 65.012.8 : 331.443

О.К. БЕМБЕЛЬ

Ю.О. БУРЕНКО асис. к.е.н.,

Стан і перспективи розвитку економічної безпеки підприємства

У роботі проведено дослідження категорії економічної безпеки, проаналізовано сучасний стан та проблеми економічної безпеки підприємств України та запропоновано шляхи покращення функціонування системи економічної безпеки підприємств.

Вступ. Ринкові відносини суттєво ускладнюють умови господарювання і посилюють конкурентну боротьбу між господарюючими суб’єктами, що може погіршувати їхній економічний стан і як наслідок — призводити до банкрутства. Тому завжди актуальним завданням в ринкових умовах господарювання є забезпечення економічної безпеки національних підприємств.

Мета роботи – визначення категорії економічної безпеки, аналіз сучасного стану економічної безпеки підприємств та перспектив розвитку

Основний розділ. Для детального аналізу економічної безпеки підприємства необхідно розглянути наступні питання:

1. Дослідження сутності категорії економічної безпеки.

2. Огляд сучасного стану економічної безпеки підприємств в Україні.

3. Пошук шляхів покращення функціонування системи економічної безпеки.

Економічна безпека фірми (підприємства, організації) — це такий стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

Економічна безпека підприємництва є структурною характеристикою проблем взаємоузгодженості державного регулювання та інтересів суб’єктів підприємницької діяльності і суспільства, оцінкою структурної збалансованості розвитку економіки. Це пов’язане з наявністю таких ризиків посттрансформаційного етапу розвитку економіки.

Головна причина актуальності проблеми економічної безпеки в Україні в тому, що велика кількість вітчизняних підприємств практично всіх галузей економіки, а особливо промисловості, нині знаходиться у вельми скрутному фінансовому становищі. Наприклад, за офіційними даними Державного комітету статистики України, частка збиткових підприємств промисловості протягом 2000-2003 років становила в середньому 41%, після невеликого покращення ситуації у 2004-2007 роках, у 2008 році вже спостерігається значне збільшення збиткових підприємств (Табл.1).

Таблиця 1

Збитковість промислових підприємств України у 2004-2008 роках

Показники	2004	2005	2006	2007	2008
Загальна сума збитків від звичайної діяльності, млрд. грн.	-	-	34,4	47,1	184,7
Частка збиткових промислових підприємств у загальній їх кількості, %	38	37	35	33	39

Отже, збитковість значної кількості промислових підприємств, низький рівень рентабельності їх решти, значні обсяги дебіторської і кредиторської заборгованостей, а також інші негативні явища сучасного етапу господарювання свідчать про необхідність пошуку можливих шляхів подолання кризового стану і створення умов для підтримання безпечного розвитку всіх суб'єктів господарювання.

Натомість, недостатньо висока ефективність державної політики, формування сприятливого для підприємництва економіко-правового середовища перешкоджає посиленню конкурентних позицій вітчизняних підприємств, зокрема суб’єктів реального сектора як базису національної економіки. Про це свідчить інтегральний коефіцієнт експертної оцінки рівня економічної безпеки підприємництва в Україні, який відповідає передкритичному рівню згідно шкали безпеки.

Системність та складність проблеми зміцнення економічної безпеки підприємництва доводить необхідність удосконалення, в першу чергу, нормативно-методичного забезпечення вітчизняної державної політики у цій сфері.

Необхідно, щоб цільові заходи органів державного управління всіх рівнів базувались на затвердженій стратегії, генеральною метою якої є задоволення сукупності потреб суб’єктів підприємницької діяльності шляхом забезпечення вільного, рівного доступу, сприятливе економіко-правове середовище здійснення підприємницької діяльності, а також сталий та структурно збалансований розвиток підприємництва, а через нього – економіки і суспільства.

Інституційною основою розробки та реалізації стратегії забезпечення економічної безпеки підприємництва в Україні слід визначити Конституцію України, нормативно-правову базу у сфері національної економічної безпеки та нормативну базу, яка визначає засади функціонування і розвитку підприємництва, а також відповідні програмні документи стратегічного і поточного планування.

Напрямами відповідної стратегії мають стати:

- удосконалення макроекономічних параметрів (покращання основних кількісних та якісних показників розвитку підприємництва, значне спрощення дозвільної системи та ліцензування, зниження рівня тінізації і монополізації економіки, усунення злочинних зазіхань та дискримінаційних дій по відношенню до суб’єктів підприємництва);

- зміцнення фінансової безпеки (сприяння суб’єктам підприємницької діяльності в доступі до фінансово-кредитних ресурсів, зниження рівня податкового навантаження, формування кредитно-гарантійних механізмів);

- розвиток експортного потенціалу; покращання інвестиційного середовища (посилення захисту інтересів інвесторів, стимулювання інвестицій в основний капітал);

- забезпечення науково-технологічної компоненти виробничо-господарської діяльності (модернізація техніко-технологічної бази, стимулювання інноваційної активності підприємств, удосконалення системи захисту права власності);

- зміцнення виробничої складової економічної безпеки (підвищення економічної ефективності виробництва (зокрема у реальному секторі економіки) та використання ресурсів, зниження ресурсо- та енергомісткості, створення системи рівного доступу підприємств до господарських ресурсів, державних закупівель, державного та комунального майна).

Засобами контролю реалізації державної політики зміцнення економічної безпеки підприємництва в Україні повинні слугувати належний розподіл функцій, повноважень та відповідальності між суб’єктами системи безпеки підприємництва, а також запровадження практики моніторингу рівня економічної безпеки підприємництва.

Державна політика забезпечення економічної безпеки підприємництва повинна реалізовуватися на всіх рівнях ієрархії управління економікою.

До пріоритетних інституційних та організаційно-економічних заходів органів державного управління центрального рівня видається доцільним включити: покращання програмного та нормативного регламентування економічної безпеки підприємництва, посилення мотивації органів місцевого самоврядування до здійснення заходів зі зміцнення економічної безпеки.

До стратегічних пріоритетів політики регіональних та місцевих органів державного управління необхідно віднести: посилення ролі регіональних та місцевих органів влади у формуванні безпечного підприємницького середовища; удосконалення регуляторної політики; протидію проявам монополізму, «клієнтських» відносин та корупції у відносинах «влада-бізнес»; зміцнення фінансової безпеки підприємництва через розвиток мережі страхових та гарантійних фондів, кредитної кооперації.

Висновки. Необхідність розробки та реалізації концепції економічної безпеки підприємства зумовлюється об'єктивною потребою формування ефективного механізму реагування системи управління на численні негативні чинники, що перешкоджають його нормальній діяльності. Концепція економічної безпеки має являти собою сукупність основних напрямків, на які має бути зорієнтована система управління з метою забезпечення стабільного стану й ефективного розвитку суб'єктів господарювання.