Література

1. Экономический кризис в Украине и финансовая помощь Запада. // Мировая экономика и международные отношения..- №3.-С.65

2. Игольников А. Г. « Особенности формирования экономического кризиса в Украине и пути выхода из него// 'Экономические проблемы стабильности Украины. 2001 . 37-44 с.

3. Тимофєєв В., Тодоров В. Шляхи подолання кризи виробництва // Економічний часопис, №11, 1999.

4. Економіка: теоретичні основи. Підручник у 2–х част. – Тернопіль, Астон, 1997.

5. Ермишин П.Г. Основы экономической теории (курс лекций).-AUP.ru, 2002

6. Загальна економічна теорія. Підручник у 2–х част. – Тернопіль, Астон, 1996.

7. Ковальчук В.М. Економічна теорія: короткий курс. – Тернопіль, Астон, 1997.

УДК 332.146.3

Ю.О. ЛЕОНОВА

Ю.О. БУРЕНКО асис. к.е.н.,

Ринок праці та соціально-економічні наслідки безробіття

У роботі розглянуто і проаналізовано ринок праці, а також позитивні і негативні соціально-економічні наслідки безробіття

Вступ. Ринок праці є складовою частиною економічної системи країни. А отже, він дзеркально відображає більшість політичних і соціально-економічних про­цесів, що відбуваються в державі та фокусує в собі найгостріші проблеми: високий рівень безробіття, посилення структурних диспропорцій зайнятості, неконтрольований відтік робочої сили за кордон, зміни в якості робочої сили і мотивації праці, падіння рівня доходів населення тощо. Вирішення широкого спектру проблем у соціально-трудовій сфері може бути забезпечене шляхом підвищення ефективності функціонування ринку праці, що припускає, з одного боку, підвищення гнучкості ринку праці, з іншого боку, забезпечення дотримання соціальних прав і гарантій [1, 152].

Метою роботи є аналітичне дослідження ринку праці в Україні та опрацювання прикладних аспектів державного регулювання цього ринку, розроблення  пропозицій щодо розширення зайнятості та зниження безробіття в Україні.

Основний розділ. Питання наслідків безробіття та проблем державного регулювання ринку праці досліджували такі науковці, як А.Сен, Л.Вальнева, С.Йолкін, Н.Запухляк, В.Лоскутов, В.Близнюк, Д.Богиня, О.Грішнова, Е.Лібанової, Н.Нижник, В.Князєва, І.Розпутенко, В.Бакуменко, Т.Степура, А.Чухно [3, 114].

Більшість українців сьогодні працюють на підприємствах недержавної сфери власності. Продовжується розвиток сфери послуг, що призводить до скорочення зайнятості у галузях товарного виробництва. Особливо високі темпи зростання зайнятості спостерігаються у сфері торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку. Сьогодні в Україні спостерігається ситуація, коли кількість новостворених робочих місць перевищує кількість ліквідованих.

Проте є підстави зафіксувати високу загальну плинність робочої сили у країні. Останніми роками питома вага звільнених за власним бажанням перевищувала питому вагу вивільнених з економічних причин. Така ситуація цілком зрозуміла, враховуючі незадовільні умови праці та велику кількість порушень трудового законодавства, що спостерігається сьогодні на українських підприємствах. Але цю ситуацію можна прокоментувати з іншого боку. Очевидно, ринок праці відчуває потребу у кваліфікованих спеціалістах, що дає можливість останнім покращувати умови своєї праці.

Сьогодні у світі спостерігається падіння інтересу до інституту неповної зайнятості. В Україні також скорочується вимушена неповна зайнятість, яка ще недавно була одним із найпопупярніших у нас інструментів регулювання  ринку праці [1, 153].

Найбільший ризик бути працевлаштованим на неповний робочий день, як і раніше, мають зайняті у промисловості, сільському господарстві та транспортній галузі.

Хочеться наголосити на тому, що значний час відсутності роботи, зневіра знайти роботу призводять до того, що деякі люди по суті втрачають кваліфікацію і навіть бажання регулярно працювати. Деяка частина представників застійного безробіття поповнює кримінальні верстви населення, а також ряди так званих люмпенів і осіб без певного місця проживання. Тобто мова йде про найгірші економічні та соціальні наслідки безробіття. А тому нагально необхідним є впровадження заходів із боку держави, спрямованих на подолання прояву застійного безробіття [4, 4].

Висока частка безробітних з вищою освітою в Україні суттєво впливає на можливість знайти відповідно роботу для безробітних, а отже й на оцінку ефективності роботи державної служби зайнятості. Разом із тим, оскільки в країні існує велика кількість безробітних з вищою освітою виникає питання про раціональність державної політики про фінансування навчання такої великої кількості студентів та правильності розподілу кількості місць для різних спеціальностей у системі вищої освіти.

Питання трудової міграції є однією із найактуальніших проблем сьогодення. Але трудова міграція з України не повинна розглядатися виключно як проблемне соціальне явище, адже трудові міграційні поїздки громадян України несуть у собі і позитивний фактор. З одного боку, у трудящих мігрантів - громадян України є можливість використати свою робочу силу і знання та мати за це пристойну винагороду. З іншого боку, держава, яка поки що не в змозі запропонувати своїм громадянам належні робочі місця, отримує потужне зовнішнє фінансове джерело формування національного багатства і формування мігрантами підвалин для майбутнього розвитку підприємницької діяльності [1, 155].

Будь-яке суспільство прагне оптимально використовувати ресурси, що знаходяться в його розпорядженні, з метою реалізації виробничого потенціалу. Наявність безробіття у суспільстві свідчить про недовикористання трудових ресурсів. У цілому вплив безробіття на економічне та соціальне життя суспільства суперечливий

. У той же час безробіття породжує найтяжкі негативні соціально-економічні наслідки:

1. Незайнята робоча сила свідчить про недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, що є наслідком природного й фактичного безробіття (і відповідно зайнятості).

2. Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, тим самим спрацьовує на користь вимог союзів підприємців.

3. При тривалому безробітті працівник втрачає кваліфікацію, а одержання нової кваліфікації й адаптація до нових умов часто протікають для нього болісно.

4. Безробіття веде до прямого падіння раніше досягнутого рівня життя. Допомога по безробіттю завжди менше заробітної плати, має тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний і інвестиційний попити, скорочує обсяги заощаджень у населення.

5. Безробіття наносить людині найтяжку психологічну травму [3, 116].

На мікрорівні безробіття є однією з головних причин зниження продуктивності праці та виробництва в цілому, тобто погіршення якості продукції, що випускається, зниження її конкурентоспроможності Це пов'язано з тим, що окремі й достатньо значимі групи населення змушені погоджуватися на нецікаву для них роботу. Звідси низькоефективна, неякісна праця, висока плинність кадрів. Крім того, за таких обставин неможливо сформувати стабільні виробничі колективи

Так, на індивідуальному рівні економічні наслідки безробіття полягають у втраті доходу чи частини доходу у можливому зниженні рівня доходу в майбутньому в зв'язку з втратою кваліфікації (що особливо погано для людей новітніх професій) і тому у зменшенні шансів знайти високооплачувану, престижну роботу.

Особливо безробіття небезпечне серед молоді, що закінчує середні навчальні заклади. Відсутність професійної підготовки робить для них досить складною проблему працевлаштування. У цих умовах частина молодих людей може поповнити криміногенне середовищ [2, 170].

Політика держави на ринку праці має бути спрямована на розвиток активної політики, що передбачає її спрямованість на скорочення рівня безробіття, тобто забезпечення можливості реалізації своєї трудової активності всім громадянам, а відповідно, забезпечення продуктивності зайнятості всього населення. Таким чином, активна політика складається із заходів спрямованих на:

- збільшення попиту на робочу силу з боку як держави, так і приватного сектору економіки;

- підвищення конкурентоспроможності робочої сили та забезпечення відповідності робочої сили і робочих місць;

- вдосконалення процесу працевлаштування.

Поряд із цим пасивна політика на ринку праці спрямована на підтримку доходів населення у випадку втрати роботи і фінансується із спеціальних фондів.

Активні і пасивні заходи сприяння зайнятості населення в Україні реалізуються державною службою зайнятості [4, 5].

Ринок праці є складовою частиною економічної системи країни.  Вибір конкретних шляхів досягнення збалансованості ринків праці має визначатися ринковою кон'юктурою, причинами і формами неузгодженості попиту і пропозиції робочої сили.

Соціально-економічні наслідки безробіття можна сформулювати таким чином: відбувається знецінення, недовикористання людського потенціалу суспільства, погіршується якість життя безробітних і їх членів родини, підсилюється тиск на розмір заробітної плати зайнятих на ринку праці, збільшуються витрати суспільства й індивіда на відновлення чи зміну професійного статусу й рівня продуктивної праці, формуються категорії осіб із девіантною поведінкою, схильних до вчинків, що суперечать  прийнятим соціальним нормам і цінностям.