Література

1. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств / Андрійчук В. Г. — К.: ІЗМН, 1996. —510 с.

2. Бойчик І.М. Економіка підприємств / Бойчик І.М., Харів M.I. – Львів: Сполом, 1998. – 212 с.

УДК 346.546.6.

А. І. ДЕЦИК

Ю.О. БУРЕНКО асис. к.е.н.,

Соціально-економічні наслідки панування монополій

У роботі розглянуто і проаналізовано позитивні і негативні соціально-економічні наслідки панування монополій

Вступ. Проблема монополізму в економіці викликає інтерес економістів протягом майже всього двадцятого століття. Ця тема була і залишиться актуальною до тих пір, поки існують світові економічні гіганти, які міцно займають монополістичне місце у виробництві.

До монополій можна ставитися по-різному, суспільство бореться з ними більше ста років, проте не можна бачити в монополіях все світове зло або вважати тільки їх основою економічного добробуту.

Ставлення громадськості і держави до різних форм недосконалої конкуренції завжди двояке внаслідок суперечливої ролі монополій в економіці. В останні роки в зарубіжній і вітчизняній науковій літературі розгортається дискусія про вплив монополій на соціально-економічний розвиток суспільства, а отже - щодо доцільності та реальне наповнення антінопольно-конкурентної політики

Мета роботи – виявити і проаналізувати позитивні і негативні риси сучасних монополій

Основний розділ. Детальніше соціально-економічна сутність монополій розкривається у суперечливому поєднанні позитивних і негативних сторін, в яких разом з тим висвітлюються наслідки цього процесу.

Позитивні риси:

1. Необхідно визнати, що монополіст може мати переваги у виробничо-збутових витратах завдяки вигодам від масштабів виробництва і інновацій. Крім того, монополія може знижувати витрати, якщо значний рівень концентрації сприяє повному досягненню ефекту від масштабу або є необхідним для цього. І хоча обсяг випуску монопольної фірми менше в порівнянні з галузевим, все ж таки він залишається вище, ніж обсяг виробництва окремої фірми-конкурента. У свою чергу, мінімізація витрат забезпечує монополісту можливості для зниження цін у галузі. Нарешті, теорія безумовно визнає переваги у витратах і високу ефективність виробництва в умовах природної монополії.

2. Як правило, компанія-монополіст (особливо якщо вона являє собою вертикально інтегровану структуру) може також досягати істотних переваг у трансакційних витратах. Величезна монополія здатна знижувати витрати адміністративного характеру, витрати на різні угоди і на укладення договорів між окремими виробничими підрозділами, об'єднуючи в свою структуру суміжних стадії виготовлення продукції, НДДКР, збут, обслуговування споживачів і т.д. Очевидно, в результаті такої тенденції до об'єднання зусиль досягається значний економічний ефект.

3. За певних умов обсяг випуску продукції монопольної фірми може перевищувати обсяг виробництва при конкуренції, а монопольна ціна не обов'язково буде максимально можливою.

4. Величезні монополістичні об'єднання роблять вагомий внесок у ВВП країни, забезпечують конкурентоспроможність національної економіки. І це теж є незаперечним фактом. Підтвердженням сказаного служать наступні факти. У США 100 перших за величиною корпорацій виробляють близько 60% ВНП і забезпечують функціонування майже половини робочих місць. У Японії 5 найбільших корпорацій контролюють близько 80% національного ринку. Слід також зазначити, що галузева приналежність і профіль діяльності величезних монополій формують міжнародний імідж країни. Наприклад, в Україні основою для формування ВВП є підприємства-монополісти нафтогазової галузі, електроенергетики, металургійного комплексу. Разом найбільші металургійні компанії нашої держави займають перші позиції у рейтингу "ТОП-100" за обсягами як валового доходу, так і експорту.

5. Як феномен виробництва і одна з сил у механізмі ринкової самоорганізації монополія несе в собі потенціал регулювання і планомірності, сприяє прогнозованості ринку. Ринкові процеси стають керованими і підконтрольними, знижуються невизначеність і непередбачуваність господарської сфери, обмежується банкрутство фірм і т.д.

6. В умовах інформатизації та глобалізації світової економіки наявність та затвердження монополій не знищують, а лише видозмінює конкуренцію, переводячи її в русло інноваційної активності, переставляючи акцент з жорсткої боротьби за розорення і витіснення конкурента з традиційного місця на ринку на пошук перспективних можливостей, ще не використаних потенційними суперниками. Це зумовлює, з одного боку, певне пом'якшення форм конкуренції, відхід у минуле її найбільш руйнівних проявів, а з іншого - підвищення інтенсивності конкурентної боротьби на тих ділянках і в тих сферах, де технічний прогрес відбувається динамічно, руйнуючи усталені пропорції і породжуючи нові потенційні ринки .

7. Сьогодні вже не викликає сумнівів і заперечень також той факт, що фірма-монополіст може бути інноваційно активніше, ніж фірма, яка функціонує в конкурентній галузі. Історія економіки знає чимало випадків, коли в XX ст. значну частину видатних відкриттів було зроблено дрібними фірмами, проте їх реалізація стала можливою тільки в "великому бізнесі": Наприклад, сьогодні в США на 100 найбільших корпорацій доводиться майже 90% НДДКР.

Висока інноваційна активність монополіста обумовлена широкими можливостями великомасштабного фінансування, вагомим науково-технічним потенціалом, сукупністю економічних, технологічних, організаційних чинників, необхідних для реалізації відкриттів і нововведень.

8. Монополістичні фірми володіють значним інвестиційним потенціалом. Інвестиційні можливості монопольних фірм і їх схильність до інвестування є набагато вище, ніж в інших учасників ринку. Одним із джерел інвестицій є монопольний прибуток, яку ці фірми, як правило, інвестують у дослідження, завдяки чому завжди мають можливість випереджати своїх суперників або принаймні триматися на їх рівні.

9. Не можна не згадати і ту обставину, що на монопольних підприємствах рівень заробітної плати істотно вище, ніж на підприємствах, що функціонують в умовах сильної конкуренції. Як правило, монополіст також надає своїм працівникам значні соціальні гарантії і забезпечує нормальні умови праці для численного персоналу компанії, що сприяє підвищенню їх добробуту.

10. Монополісти іноді беруть участь у заходах соціального характеру, займаються активною благодійною і спонсорською діяльністю, встановлюють і підтримують тісні зв'язки з громадськістю. Інша справа, що мета цих заходів далеко не така благородна, як здається на перший погляд. Монополіст все це робить для власного престижу і створення свого позитивного іміджу. Але слід погодитися, що це приносить певні вигоди і суспільству.

11. В умовах постіндустріального розвитку пріоритетом для споживача є якість товарів, яку монополісту забезпечити легше - за рахунок значних фінансових ресурсів і високого науково-технічного потенціалу. Тому споживачі більшості країн світу віддають перевагу товарам, які мають найкращі споживчі властивості і якість у порівнянні з аналогічними товарами конкурентних фірм.

Все сказане дозволяє відкинути стереотипне уявлення про монополію як "економічне зло". Однак незаперечним є і той факт, що благотворний вплив монополій на народногосподарський процес відтворення має певні межі. Отже, логічно буде проаналізувати проблеми, що виникають при пануванні монополії в тій чи іншій галузі економіки.

Негативні риси:

1. Практика встановлення монопольних цін. Внаслідок зайняття домінуючого положення на ринку, монопольні утворення мають можливість впливати на процес ціноутворення, формувати вигідні для себе ціни. Мова йде про встановлення монопольно високих (монопольні утворення продавців) і монопольно низьких цін (монопольні утворення покупців). В обох випадках ціни помітно відхиляються від конкурентно рівноважних цін. Так, під монопольно високою ціною слід розуміти ціну, рівень якої відхиляється вгору від ціни, яка могла б скластися на конкурентному ринку під впливом попиту та пропозиції. Це створює додаткові прибутки монополістам (монопольну ренту) і в той же час покладає на споживачів своєрідну "данину".

Власне завищення цін і заниження обсягів виробництва в порівнянні з їх конкурентними значеннями призводять, за термінологією мікроекономічної теорії, до чистих втрат суспільства, що виражаються в недовиробленому продукті і в зниженні суспільного добробуту. Ці втрати отримали назву "мертвий вантаж монополії.

За даними американської організації захисту споживачів, громадяни США, купуючи товари за монопольними цінами, щорічно переплачують майже 70 млрд. дол. Для Великобританії ця сума становить 7,5 млрд.ф.с. Слід врахувати ще й таке: монопольне ціноутворення є одним з чинників загального зростання цін, провокує інфляцію. [3, c. 179]

2. Практика створення штучного дефіциту на монополізованих ринках. Зайняття домінуючого положення дозволяє фірмі-монополісту визначати обсяги виробництва. Обсяг її продажів впливає на ціну, за якою цей обсяг може бути проданий. Штучно стримуючи виробництво, їй вдається домогтися додаткового підвищення цін і утримання їх на завищеному рівні.

3. Неоптимальний розподіл і використання ресурсів. Монополізація призводить до деформації господарських зв'язків і процесів. В умовах вільної конкуренції досягається Парето-оптимальне розміщення ресурсів між альтернативними можливостями їх використання. Маючи "незаслужені" прибули, монополія перекуповує (перехоплює) ресурси, позбавляючи їх тих, хто міг би їх використовувати ефективніше. У результаті здійснюється економічно невиправдані інвестиції, одержувані "незароблені" доходи. Отже, монопольна деформація економіки помітно знижує її ефективність.

4. При відсутності в області ефективних механізмів конкурентної боротьби монопольне становище фірми на ринку може призвести до такого явища, як "Х-неефективність" (мотиваційна неефективність). Американськими вченими-економістами емпірично доведено, що "Х-неефективність" є тим вище, чим нижче є рівень конкуренції, тобто зниження рівня конкуренції в галузі (на ринку) супроводжується зростанням "Х-неефективності".

Звернувши увагу на цей аргумент, американський економіст X. Лейбенстайн доводив, що, дійсно, монополія є технічно менш ефективною, ніж конкуренція, оскільки наявність бар'єрів для входу захищає фірму-монополіста від конкурентного тиску, а це підриває стимули до мінімізації витрат і до випуску максимального обсягу виробництва при наявних ресурсах. Тому витрати монопольної фірми на виробництво кожного обсягу випуску будуть вище відповідних витрат конкурентної фірми, а спокуса монопольного прибутку може стимулювати монополіста до "пошуку ренти", тобто до значних і, можливо, невиправданих витрат, пов'язаних з досягненням, посиленням і захистом монопольного становища на певному ринку.

5. Монополії і олігополії витрачають значні ресурси для збереження монополістичних позицій, влади (через використання гіпертрофованої реклами, підкуп державних чиновників для створення вигідної для монополій і олігополії законодавчої бази, перешкоди для отримання від них малими та середніми фірмами дозволу на певний вид діяльності, різні бар'єри - ліцензійні, патентні і т.п.).

6. Монополія гальмує науково-технічний прогрес. Це відбувається тому, що монополізація виробництва і збуту дозволяє великим компаніям отримувати певний час високі прибутки, навіть не впроваджуючи нові досягнення науки і техніки у виробничий процес, стримуючи повне використання ресурсів, максимальне зниження витрат виробництва і відповідне зростання ефективності виробництва.

7. У гонитві за прибутками великі компанії вкладають кошти в проекти, які дають віддачу, вилучаючи або істотно зменшуючи при цьому інвестиції у найважливіші, з точки зору широких верств населення, виробництва.

8. Монополіст нерідко зловживає своїм становищем, порушуючи правові, економічні, етичні норми і правила поведінки на ринку на шкоду своїм контрагентам.

9. Діяльність монополій посилює диференціацію доходів у суспільстві, наслідком чого можуть стати соціально-політичні конфлікти.

10. Можливості пошуку привабливих для споживача варіантів вибору товарів обмежені, що зумовлює консерватизм покупців.

11. Ліквідовуючи рівноважну ціну і її регулятивну роль, монополісти сприяють перерозподілу частини доходів товаровиробників, аутсайдерів і споживачів на свою користь.

Перелік "гріхів" монополізму міг би бути і продовжений, але і сказане свідчить про те, що монополізація економіки тягне за собою значні втрати для суспільства. Головними серед них є зниження ефективності національної економіки і значні втрати на добробуті громади.

Висновки. Зроблений нами у цій статті аналіз впливу монополій на соціально-економічний розвиток суспільства не ви­черпується переліченими перевагами й недоліками. Однак уже з викладеного можна зрозуміти, що монополія — явище надзвичайно суперечливе. В один і той самий час монополіст може приносити користь суспільству і чинити дії, що завдають йому Шкоди. То ж не дивно, що ставлення громадськості та держави до монополії зав­жди не однозначне: від повного засудження до майже повного виправдання.

Аналіз і узагальнення наукових досліджень у цій сфері, а також практич­ний досвід переконують, що найсприятливіші умови для вияву негативних рис монополії існують у трансформаційних економіках, які характеризуються більшими невизначеністю та нестабільністю, відсутністю розвинутих ринкових відносин, асиметрією інформації, низькою ефективністю системи Інституцій -но-правового регулювання й контролю, тощо. Класичним прикладом щодо цьо­го є вітчизняна практика господарювання. Тим часом у розвинутому ринково­му середовищі більшою мірою виявляються позитивні впливи монополії на еко­номічний розвиток.

Можна сподіватися, що з розвитком ринкових відносин в Україні окремі (але не всі) проблеми, породжені діяльністю монополій, зникнуть самі собою, і тому можна буде порушувати питання про обмеження їх державного регулювання. Од­нак сьогодні антимонопольно-конкурентне регулювання є вкрай необхідним, хоч і потребує вдосконалення.

Певна річ, сучасна антимонопольно-конкурентна політика в Україні далеко не відповідає вимогам сьогодення. І проблема тут не тільки, і не стільки у відсут­ності кваліфікованих кадрів у цій сфері (хоч і в цьому частково теж), а в недо­сконалості системи державного управління в цілому. Тому ця проблема вимагає комплексного вирішення. Маємо на увазі, що підвищення ефективності анти­монопольно-конкурентного регулювання може бути досягнуте лише при скоро­ченні масштабів тіньової економіки та корупції; зменшенні кількості державних органів регулювання й контролю за діяльністю монополій; одночасному підви­щенні їх відповідальності за прийняті рішення; чіткому розподілі функцій між різними контролюючими структурами; приведенні вітчизняної законодавчої бази у відповідність з нормами міжнародного права; тощо.

Реалії сьогодення вимагають зваженого, "розумного" підходу до проблеми антимонопольного регулювання, яке повинне грунтуватися на прин­ципах пошуку розумного компромісу між забезпеченням умов для розвитку кон­куренції за рахунок зниження бар'єрів для входу на ринок і державним втручан­ням. Інакше кажучи, концепція антимонопольно-конкурентної політики в Україні покликана забезпечити відхід від позиції "регулювання заради регулю­вання" і бути спрямованою на "регулювання заради розвитку і процвітання еко­номіки". Це питання має стати предметом подальших досліджень спеціалістів у сфері конкурентної політики та теорії галузевих ринків.