Домінантні риси української та американської комунікативної поведінки

(за матеріалами спостережень О.А. Семенюка та В.Ю. Паращук)

№	Українська КП	Американська КП
1	Товариськість, комунікативний демократизм	Товариськість, відкритість, комунікативний демократизм
2	Комунікативна стриманість	Яскраво виражена комунікативна привітність
3	Комунікативний песимізм (Як справи? Так собі)	Комунікативний оптимізм (How are you doing? Just fine!)
4	Дифузна самопрезентація комунікантів (уникнення частого вживання займенника першої особи однини: «Я» – остання літера в абетці), схильність до обговорення успіхів та досягнень інших осіб	Асертивна (агресивна) самопрезентація (Be assertive! Blow your own horn!), шумність
5	Щирість у спілкуванні	Діловитість та правдивість у спілкуванні
6	Низький ступінь комунікативної толерантності	Комунікативна толерантність (political correctness)
7	Несхильність до світських розмов, схильність до щирих розмов, які часто торкаються сфери особистих інтересів	Світські розмови (small talk)
8	Більший ступінь свободи вступу, підключення та переривання комунікативного контакту, допустимість перебивання співрозмовника	Свобода вступу до контакту, низька свобода підключення до контакту, плавність виходу з контакту, небажаність перебивання співрозмовника
9	Можливість саморозкриття – повідомлення особистісної інформації малознайомим людям: у потязі, на відпочинку тощо (Self-disclosure)	Приватність, неприйнятність повідомлення особистісної інформації незнайомим людям (Privacy)
10	Широта тематики спілкування	Тематична обмеженість спілкування, малоінформованість із питань, які не входять до сфери особистісних інтересів
11	Невисока компліментарність та евфемістичність	Висока компліментарність та евфемістичність
12	Підвищена можливість емоційної реакції на репліку співрозмовника	Схильність до обговорення власних успіхів та досягнень, недопустимість емоційної реакції на репліку співрозмовника
13	Комунікативний тиск (можливість зауважень щодо поведінки адресата, наприклад, у міському транспорті: Проходьте наперед замість Будь-ласка, дайте мені пройти	Неімпозитивність (уникнення нав’язування власної думки, зауважень адресату)

Ясна річ, стилі міжкультурної комунікації, стратегії і тактики комунікативної поведінки тощо не мають чітких меж і кордонів. Вони співіснують між собою і однозначно твердити, що в якійсь культурі є тільки такий або інший стиль спілкування чи переважають риси певної комунікативної поведінки, ніяк не можна. Йдеться лише про загальні тенденції, які утвердилися в певному національно-культурному просторі.

Важливим висновком є також й те, що українській нації не притаманна перевага жодного з розглянутих комунікативних стилів та відповідно жодних домінантних рис комунікативної поведінки, що, як було зазначено, зумовлено особливостями культурно-історичного розвитку нації. З одного боку, українці відрізняються вродженою толерантністю і певною емоційністю, наближеною до сентиментальності, що певною мірою зближує нас зі Сходом. З іншого боку, ми швидко можемо перекодувати спілкування відповідно до регістрів власне європейського комутативного стилю, а саме: бути переконливими, рішучими і навіть впертими (рос. жарт. хохол упертый (упрямый); упертый (упрямый) как хохол).

У цьому криється неабияка перевага для нації, яка може набагато легше віднайти шляхи порозуміння з представниками інших країн, а також у різностильових комунікативних умовах та ситуаціях.

Література

1. Бердяев Н. А. Истоки и смысл русского коммунизма. - М.: Наука, 1990.

2. Гестеланд Ричард Р. Кросс-культурное поведение в би знесе/ Пер. с англ. – Днепропетровск, 2003.

3. Ларина Т.В. Категория вежливости в английской и русской коммуникативных культурах: Монография. - М.: Изд-во РУДН, 2003.

4. Ларина Т. В. Коммуникативная этностилистика и ее задачи // Актуальные проблемы коммуникации и культуры. Вып. 3: Междунар. сб. науч. трудов. Пятигорский гос. лингв. ун-т. М.; Пятигорск, 2006. С. 315–322.

5. Лебедева М.М. Вам предстоят переговоры. – М.: Экономика, 1993.

6. Шагаль В.Э. Арабский мир: пути познания. Межкультурная коммуникация и арабский язык. – М.: Институт востоковедения РАН, 2001.

7. W.B. Gudycunst and S. Ting-Toomey. Verbal Communication Styles, in: Culture and Interpersonal Communication, ed. W.B.Gudycunst and S. Ting-Toomey. Newbury Park, Calif.: Sage, 1988, pp. 99-115.

8. Gudykunst, William B. An Anxiety/Uncertainty Management (AUM) Theory of Effective Communication: Making the Mesh of the Net Finer. Working draft chapter prepared for Theorizing about Communication and Culture. Thousand Oaks, CA: Sage Publications. Режим доступу:http://commfaculty.fullerton.edu/bgudykunst/AUMeffectivecomm.doc

9. E.T.Hall. Beyond Culture. Garden City, N.Y.: Anchor/Doubleday, 1976.

10. Hall, E.T. /Hall. M. Hidden Differences. Studies in International Communication. How to communicate with the Germans, Hamburg, 1983.

11. Iwao S. The Japanese Woman: Traditional Image and Changing Reality. Cambridge: Harvard University Press, 1993.

12. Neuliep James W. Intercultural Communication. A Contextual Approach. Second Edition. Boston. New York: Houghton Mifflin Company, 2003.