3. Економічні проблеми розвитку національної науки, підготовки наукових кадрів та шляхи їх вирішення

На терені України було виховано не один десяток відомих на весь світ вчених, конструкторів, дослідників. Ще в 1919 році українець Юрій Кондратюк у книзі “Завоювання міжпланетних просторів” сформулював основні технічні параметри, необхідні для польоту людей на Місяць, ідеї Кондратюка були використані американськими вченими та конструкторами у проекті “Аполло”. Не менш відомий в світі американський авіаконструктор І.Сікорський, українець за походженням, який здобув вищу освіту у Київському політехнічному інституті. Гелікоптери Сікорського стоять на озброєнні в багатьох країнах світу. Інший українець – Сергій Корольов став безумовним засновником практичної космонавтики. Перші у світі бойові ракети теж створив українець – Олександр Засядько. Важко уявити собі розвиток ракетобудування та космонавтики без учених – уроженців України: М.Кибальчича, К.Ціолковського, В.Челомея та інших. Перший в Європі комп’ютер також було створено українськими розробниками в 1951 році. Не менш відомий в світі академік Є.О.Патон – розробник технології зварювання спеціальних сталей. За його ініціативою в 1934 році було створено Інститут електрозварювання АН УРСР.

Найголовнішими складовими національного науково-технічного потенціалу вважаються: наявність висококваліфікованих науковців та інженерно-технічних працівників, розгалужена мережа науково-технічних організацій та установ з відповідним матеріально-технічним рівнем. З багатьох напрямків сучасних знань і нової технології ми маємо першокласну науку і прекрасні кадри та інженерів, а з деяких найважливіших напрямків наука України займає передові позиції. До останнього часу Україна мала потенціал для вироблення конкурентної продукції, що користується попитом на світових ринках (авіація, ракетно-космічна техніка, металургія якісних сплавів, газові турбіни – особливо їх нові конструкції так званого парогазового циклу, електротехнічні вироби, програмна продукція, вироби порошкової металургії, нової кераміки, зварювальні матеріали, композиційні матеріали тощо).

Загалом в Україні діє 1388 наукових установ, які займаються науково-дослідними та дослідно-конструкторськими роботами (НДДКР). Серед них 295 науково-дослідних інститутів і понад 103 їхні філії, 143 вузи, 443 проектноконструкторські, проектно-технологічні та проектні організації, 97 конструкторських бюро на самостійному балансі та інші організації та установи.

Однією з причин, що призвели до такого критичного стану в науково-технічній сфері поряд з факторами системної економічної кризи, є різке зменшення фінансування науки, високий податковий тиск, недоліки в організації наукової діяльності, що погіршили як стан академічної науки, так і діяльність галузевої науки.

Також існують проблеми щодо міграції висококваліфікованих фахівців за кордон, які з року в рік зростають. Переважна більшість вчених виїхала до Російської Федерації та США, Канади. На роботу науковця в Україні витрачається в 100 разів менше коштів, ніж у Франції, Великобританії чи ФРН. За офіційними даними, загальна частина науково-дослідних робіт, що виконуються за рахунок іноземних коштів, перевищує 30%.

Статистично науково-технічний і освітній потенціал України такий самий як у Франції та Великобританії і вищий, ніж у Польщі та Угорщини. Проте рівень науково-технічного розвитку постійно падає, і на сьогодні становить лише 4% рівня розвиненості Німеччини. На мою думку, втрата рівня кваліфікації кадрів – головна причина технологічного застою в державі. Інженери та конструктори, втрачаючи роботу та поринаючи в тіньовий бізнес, втрачають і свою кваліфікацію. Єдині працівники науково-технічної сфери, яким вдалося уникнути такої долі – це переважно молоді науковці, які виїхали на роботу за кордон. Серед усіх українських учених по-справжньому повноцінно працюють за фахом лише вони. На сьогодні кожен другий аспірант докладає зусиль, щоб виїхати (й бажано – назавжди) за межі України.

Таким чином, слід зазначити, що через недбале ставлення держави до наукових кадрів втрачається національний інтелектуальний потенціал, а разом з ним і надії щодо швидкого виходу України з економічної кризи та наближення до рівня розвитку промислово розвинених держав.

Для забезпечення наукової сфери кадровими ресурсами, стимулювання розвитку наукового потенціалу варто:

1. удосконалити штатну структуру наукових організацій зі зменшенням частки адміністративно-господарчого персоналу до 20 % відповідно до європейських стандартів;

2. закласти ринкові підвалини до системи кадрового забезпечення сфери науково-технічної діяльності – перехід до контрактної системи оплати праці, стратегічного планування розвитку кадрів та сприяння створенню системи кадрового консалтингу наукового потенціалу;

3. створити цілісну, прозору систему продукування наукових кадрів відповідно до потреб науково-технологічного розвитку країни;

4. гармонізувати адміністративний вплив Вищої атестаційної комісії України у спосіб передання частини її функцій у відання вчених рад наукових інституцій зі збереженням за нею наглядової функції;

5. забезпечити кооперацію та співпрацю вітчизняних науковців з іноземними навчальними закладами та надати можливості створювати наукові філії-представництва в організаціях міжнародного рівня;

6. збільшити спектр вітчизняних замовлень, що сприятиме винахідницькій активності.

Підсумовуючи, слід зазначити, що в Україні присутній науковий осередок, є потенціал до здійснення науково-освітньої діяльності, варто лише вибрати правильний шлях до реалізації поставлених завдань. За умов розвитку міжнародного науково-технологічного співробітництва відбуватиметься формування та нарощування науково-технологічного потенціалу.

Висновки

Фінансово-економічний механізм науки – це сукупність конкретних форм, методів, напрямів розвитку та функціонування науки. В загальному він розкриває процес функціонування наукового потенціалу.

Україна має всі складові для широкого залучення національного науково-технічного потенціалу до міжнародних науково-технічних зв’язків. Високім науково-технологічним рівнем характеризуються металургія, виробництво надтвердих матеріалів, електрозварювальна галузь, хімічна промисловість. Одним із найперспективніших напрямків зовнішньоекономічної діяльності України є участь в великих міжнародних науково-технічних програмах.

Для покращення рівня науково-технологічного потенціалу та швидкого інтегрування економіки України в світове співтовариство необхідно провести ряд заходів:

• створити сприятливий інвестиційний клімат для залучення інвестицій, адже при низькому рівні інвестування втрачаються потенційні можливості інноваційного розвитку, навіть маючи відповідні доробки в науково – технічній сфері;

• впровадити систему правових і економічних санкцій і стимулювань для подолання розбіжностей між короткостроковою зацікавленості (отримання прибутків) та довгостроковою доцільністю (перебудови виробництва на підґрунті високих технологій, скорочення енерго- ,матеріало-, трудомісткості виробництва);

• створити сприятливі умови для наукової діяльності власних наукових кадрів та залучення науковців з-за кордону за допомогою зниження податкового тиску стосовно наукової діяльності, підвищити рівень фінансування наукової сфери економіки України;

• необхідно розвивати ті галузі наукового виробництва, які вже зараз можуть створювати принципово нові машини та технології виробничого рівня для швидшого виходу на світовий ринок та зайняття лідируючих позицій.

Отже Україна має визначити яке місце вона прагне посісти у світовому поділі праці:

1. зайняття стратегічно важливого місця, пов’язаного з виробництвом ідей і технологій – найвищого місця в Міжнародній співпраці;

2. місця високотехнологічного переробного центру, виробника науковомісткої продукції на світовому рівні якості;

3. орієнтація та місце пов’язане з грубою переробкою сировини та використанням низькотехнологічних елементів виробництва продукції, високотехнологічна частина якого здійснюватиметься розвинутими країнами;

4. місце сировинного придатку світової економіки.

Як показує аналіз розвитку світової економіки, на сучасному етапі НТП відбувається зменшення споживання багатьох видів сировини, заміна натуральних матеріалів штучними і як результат падіння попиту на дані види продукції. Тому найбільш перспективне місце у Міжнародному поділі праці пов’язане з виробництвом, що грунтується на впровадженні сучасних досягнень науково – технічної революції і новітніх технологій.

Список використаної літератури:

1. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність». [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документу: www.rada.gov.ua

2. Державної служби статистики України // Електронний ресурс. Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.

3. Мішина С.В. Організаційно-економічний механізм управління фінансовими ресурсами/ С.В. Мішина, О.Ю. Мішин. – Харків : Вид. ХНЕУ, 2006. – 176 с.

4. Статистичний збірник – Наукова та інноваційна діяльність в Україні у 2009 році

5. Кузьмін О. Є. Національна економіка: навч.-метод. посіб. / О. Є. Кузьмін, У. І. Когут, І. С. Процик, Г. Л. Вербицька: [за заг. ред. О. Є. Кузьміна]. – Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2010. – 188 с.

6. Україна у вимірі економіки знань / За ред. акад. НАН України В.М. Гейця. – К.: Основа, 2006. – 592 с.

16