22

Зміст

Вступ

1. Економічна сутність і причини виникнення державного зовнішнього боргу

2. Дослідження зовнішнього боргу України

   1. Аналіз стану зовнішньої заборгованості держави

   2. Економічні наслідки зовнішньої заборгованості для України

3. Управління державним боргом та шляхи подолання проблеми зовнішньої заборгованості України

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Державний борг є органічною складовою фінансових систем переважної більшості країн світу, дієвим інститутом у механізмі макроекономічного регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії держави. В Україні за роки її незалежності формування боргу відбулося значною мірою під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що зумовило його структуру і обсяги. Таке фінансування відбулося, як правило за допомогою зовнішніх позик. Такі тенденції спостерігаються і на сьогодні. Але отримані позики рано чи пізно необхідно повертати. Таким чином, тема зовнішньої заборгованості є особливо актуальною в умовах фінансової кризи та пошуку шляхів її подолання.

В умовах трансформації економіки України державний борг тісно вплетений в економічну систему країни, пов'язаний з соціальними та політичними процесами. Він являє собою складне явище, зумовлене низкою факторів, яке в умовах кожної держави може мати свою специфіку. Наявність державного боргу, його розміри, розміщення і методи погашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі сторони економічного життя держави. Дана тема є досить актуальною для незалежної України, тому що одразу ж після отримання суверенітету постало питання визнання молодої країни на міжнародному рівні та участі її в міжнародному поділі праці. Адже новоствореній державі необхідна участь у міжнародних ринках товарів, послуг, інформації, капіталів, бо саме від цього залежить рівень економічного розвитку.

Метою даної роботи є формування уявлень про зовнішній борг держави, аналіз зовнішнього боргу України, висвітлення основних причин його виникнення та головних проблем і напрямків його зменшення.

Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є:

• уточнення суті поняття «зовнішній державний борг»;

• визначити основні проблеми, пов’язані з обслуговуванням та погашенням зовнішнього державного боргу;

• здійснити аналіз динаміки зовнішнього боргу України;

• визначити основні наслідки зовнішньої заборгованості для України;

• виділити перспективи і напрямки удосконалення обслуговування державного зовнішнього боргу.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі обслуговування державного зовнішнього боргу, а об’єктом – державний борг.

1. Економічна сутність і причини виникнення державного зовнішнього боргу

Залучення фінансових ресурсів державою на кредитній основі для покриття власних потреб є прийнятною та об’єктивно зумовленою практикою здійснення економічної діяльності. Економічна суть цього процесу полягає в тому, що певного часу є певна кількість вільних капіталів як всередині країни, так і за її межами. Ці капітали здійснюють рух із метою пошуку сфер свого застосування. Участь держави у міжнародному і внутрішньому русі капіталів є фактом її входження до світогосподарського простору.

Для здійснення цілеспрямованого й організованого руху капіталів на міжнародному рівні створено низку міжнародних фінансових інститутів. До їх числа належать Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку. Крім цього, зовнішній борг може утворюватися при одержанні позик від іноземних держав та їх угруповань. Сюди належать кредити держав Європейського співтовариства, кредити держав постачальників енергоносіїв[6].

Зовнішній державний борг – сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку [1].

Він виступає у вигляді зовнішніх фінансових зобов’язань держави перед нерезидентами. Тобто держава виконує роль позичальника або гаранта погашення цих кредитів (позик) іншими позичальниками.

Державний зовнішній борг складається з: [11]

• позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу;

• позик на підтримку національної валюти;

• позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;

• гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками; державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України.

Можна визначити наступні боргоутворювальні фактори, які зумовлюють виникнення проблеми зовнішньої заборгованості в Україні:[5]

- незбалансованість державних фінансів та хронічний дефіцит поточного рахунку платіжного балансу;

- нестабільність грошової одиниці, відсутність ефективної державної політики енергозбереження та надмірна енергетична залежність;

- суттєва потреба в інвестиціях на тлі зниження інвестиційної активності;

- неможливість залучення коштів населення у банківський сегмент, значний відтік капіталу за межі України та пов’язана з ними нестача фінансових ресурсів для реалізації соціально-економічних реформ.

Державний борг має економічно обґрунтовані межі. Величина боргу характеризує стан економіки й фінансів держави, ефективність функціонування її урядових структур.

Існування боргу створює реальні й потенційні проблеми, хоча різні економісти ставляться до них по-своєму. Наявність державного боргу потребує здійснення щорічних відсоткових платежів, які повинні фінансуватися за рахунок податкових надходжень. За стрімкого зростання таких видатків держава повинна або зменшувати видатки на фінансування соціально-економічних програм, або збільшувати свої доходи. Збільшення доходів бюджету досягається за рахунок встановлення нових податків та інших обов'язкових платежів або додаткових державних позик. Додаткове запозичення потребує додаткових видатків для обслуговування державного боргу. Введення нових податків може підірвати зацікавленість підприємців до бізнесу. Таким чином, існування великого державного боргу може підірвати економічне зростання країни [1].

Проте державні видатки також мають різний характер. Якщо приріст витрат відбувається головним чином за рахунок збільшення витрат споживчого характеру, тоді висновок про те, що збільшення боргу перекладає його тягар на майбутні покоління, є справедливим. Але якщо витрати мають інвестиційний характер, спрямовуються, наприклад, на будівництво автострад, портів, гідротехнічних споруд або є інвестиціями в "людський капітал" у системі освіти та охорони здоров'я, тоді державні інвестиції зміцнюють майбутній виробничий потенціал економіки. Отже, в цьому разі виробничі потужності не скорочуватимуться, насамперед зміниться їхня структура на користь збільшення частки державного капіталу та зменшення частки приватного. Для стабілізації економіки й забезпечення її сталого економічного зростання економічна політика країни має враховувати імовірні макроекономічні наслідки, що пов'язані зі здійсненням державних запозичень[6].