- •1.1. Об'єкт і предмет рекреаційної географії
- •1.2. Завдання, методи дослідження рекреаційної географії, зв'язок з іншими науками
- •1.3. Основні поняття рекреаційної географії
- •2.2. Теорії, які використовує рекреаційна географія
- •2.3. Закономірності та принципи рекреаційної географії
- •3.1. Загальні засади районування
- •3.2. Рекреаційне районування
- •3.3. Рекреаційне районування світу та України
- •4.1. Системи і комплекси
- •4.2. Територіальні рекреаційні системи
- •4.3. Територіальні рекреаційні системи України і світу
- •5.1. Поняття про географічні умови і ресурси
- •5.2. Рекреаційні ресурси
- •5.3. Рекреаційні ресурси України і світу
- •6.1. Загальні потреби суспільства
- •6.2. Рекреаційні потреби
- •6.3. Рекреаційні потреби в Україні і світі
- •7.1. Діяльність людини
- •7.2. Рекреаційна діяльність
- •7.3. Рекреаційна діяльність в Україні і світі
- •8.1. Лікувально-курортне господарство України
- •8.1.1. Лікування системи кровообігу
- •8.1.2. Лікування захворювань нервової системи
- •8.1.3. Лікування захворювань органів травлення
- •8.1.4. Лікування органів дихання
- •8.1.5. Лікування захворювань опорно-рухового апарату
- •8.1.6. Лікування сечостатевої системи та інших захворювань
- •8.2. Оздоровчо-спортивна діяльність
- •8.2.1. Пішохідний туризм
- •8.2.2. Водний туризм
- •8.2.3. Велосипедний туризм
- •8.2.4. Спелеологічний туризм
- •8.2.5. Гірськолижний туризм
- •8.3. Пізнавальна рекреаційна діяльність
- •8.3.1 Релігійний туризм
- •8.3.2. Сільський зелений туризм
- •8.3.3. Екологічний туризм
- •8.4. Розважально-ділова рекреаційна діяльність
- •8.4.1. Гральний бізнес
- •8.4.2. Виставкова діяльність в Україні
- •8.4.3. Діловий туризм
- •8.4.4. Міський туризм
- •9.1. Південний рекреаційний район
- •9.1.1. Західний підрайон
- •9.1.2. Кримський підрайон
- •9.1.3. Східний підрайон
- •9.2. Карпатський район
- •9.2.1. Передкарпаття
- •9.2.2. Карпати
- •9.2.3. Закарпаття
- •9.3. Інші рекреаційні райони України
- •9.3.2. Правобережний височинний лісостеп
- •9.3.3. Лівобережний лісостеповий район
- •9.3.4. Степовий рекреаційний район
- •10.1. Рекреаційно-туристичне господарство країн Європейського макрорайону
- •11.1. Туреччина
- •11.4. Непал
- •11.5. Таїланд
- •12.1. Єгипет
- •13.1. Сполучені Штати Америки
- •14.1. Рекреаційно-туристичне господарство країн Карибського басейну
- •15.1. Бразилія
- •16.1. Нова Зеландія
11.4. Непал
Туризм у Непалі є важливим джерелом валютних надходжень. Найпривабливішими для іноземців є, перш за все, індуїстські та буддійські культові споруди. Обслуговування альпіністів з усього світу також стало джерелом стабільного доходу жителів багатьох гімалайських поселень. Цілий народ, тобто шерпи, перетворилися на носильників і провідників численних альпіністських експедицій. Бажаючих покорити найвищі вершини світу нині стільки, що уряд Непалу змушений установлювати чергу. До чинників, які обмежують розвиток туризму в цій країні, належать багаторічна політична нестабільність, воєнні дії та терористичні акти.
Провідним рекреаційним ресурсом Непалу є унікальні природні умови цієї країни. Простягаючись на 200 км з південного заходу на північний схід, висота земної поверхні зростає з 60 до 8848 м над рівнем моря (г. Джомолунгма (Еверест)). Жодна інша держава світу не має на такому незначному просторовому проміжку таких разючих змін клімату: від тропічного до арктичного на льодовиках Головного Гімалайського хребта. Ніде більше у світі на поверхні землі повітря не буває настільки розрідженим, як у Непалі.
У цілому в природному плані Непал можна поділити на дві частини: передгірні рівнини тераї, які є продовженням Гангзької низовини, і Гімалаї. Ширина тераїв змінюється від 16 до 30 км. Вони сильно розорані. Перед самими горами тераї дуже заболочені з окремими осередками малярії. На передгірних підвищеннях розташовані савани з густими заростями слонової трави висотою до 4,5 м. У Гімалаях знаходяться вершини 5 "восьмитисячників": найвища гора планети Джомолунгма" а також Канченджанга, Макалу, Аннапурна і Джаулагірі.
У Непалі доволі чітко виражені сезони року, що відображається на рекреаційній діяльності. Влітку тут дуже спекотно, переважають доволі надокучливі мусонні дощі, які приносять вологі повітряні маси з Індійського океану. Взимку, десь приблизно із середини грудня по лютий, тут сухо і прохолодно. В цей час у горах випадає багато снігу. Найкращий час для мандрівок навесні (березень, квітень) і восени (жовтень, листопад), коли встановлюється стійка суха і тепла погода.
Розвиваючи туризм у Непалі, уряд намагається зберегти дуже багатий у минулому рослинний і тваринний світ. Для цього створено декілька об'єктів природно-заповідного фонду: резерват Читауен на кордоні з Індією, а також національні парки Лантасанг, Сагарматха, Нагарджук тощо.
Головними релігіями Непалу є індуїзм (86 % віруючих) і буддизм (12 %). У країні знаходиться багато найважливіших культових споруд буддистів та індуїстів усього світу. Індуїстські храми Непалу зачинені для відвідування іноземцями, їхньою красою можна насолоджуватися лише ззовні. Натомість у буддійських монастирях кожен відвідувач, незалежно від того, звідки він приїхав, є бажаним і дорогим гостем. Необхідно лише зняти взуття, не чіпати нічого руками і фотографувати з дозволу дуже запопадливих ченців.
Непальці надзвичайно релігійні. Кожен непальський будинок є по суті маленьким храмом. В обов'язковому маленькому внутрішньому дворику знаходиться сімейний мініатюрний храм або вівтар — лінгам — символ Шиви, який є центральним об'єктом поклоніння індусів. Просто так повз храм, а їх у столиці Катманду тисячі, непалець ніколи не пройде. Він обов'язково вклониться божеству, доторкнувшись рукою спершу до порога святилища, а потім до власного чола. Така церемонія неодмінно закінчується ударом у дзвін, який висить біля кожного храму. Тому в столиці лунає постійний "малиновий" дзвін, який особливо посилюється надвечір, коли вулиці міста заповнюються людьми.
Непал — одна з небагатьох країн світу, де предмети класичного і сучасного мистецтва використовуються у повсякденному житті людей. Ці унікальні витвори зберігаються у численних храмах. Хоча Непал є єдиною країною світу, де індуїзм визнано державною релігією, тут вільно зберігається релігійне розмаїття.
Туристів вражає не лише кількість храмів, а й розмаїття їхньої архітектури, яке можна в цілому звести до трьох видів: пагода, шикара і ступа.
Ступи є суто буддійськими, пагоди і шикари можуть бути і буддійськими, й індуїстськими. Буддійські храми вирізняються тим, що оточені стіною з воротами. Нерідко храм оточений стіною молитовних коліс. Іноземні туристи з подивом дізнаються про те, Що храми Непалу є не місцем релігійних зібрань, як у християн і мусульман, а місцем поклоніння.
У столиці серед тисяч храмів вирізняються величезний палацово-храмовий ансамбль "Хану ман Дхока", королівський палац, палац Сінґха Дарбар. На околиці міста знаходяться грандіозні буддійські ступи III ст. до н. е. Боднатх і Сваямбунатх.
Запитання та завдання
1. Які види туризму найбільш розвинуті в Непалі?
2. Назвіть основні види рекреаційних ресурсів Не^ палу.
3. На які частини можна поділити Непал у природному плані?
4. Які "восьмитисячники" є в Непалі? 5. Чи є в Непалі державна релігія?
6. У які храми Непалу не пускають іноземних туристів?
7. Які види храмів за архітектурою переважають у Непалі?