- •Тема 4 методи і засоби державного регулювання інвестиційної
- •3.2. Цілі і принципи регулювання інвестиційної діяльності
- •3.3. Засоби державного регулювання
- •1) Закони і законодавчі акти
- •2) Обсяги і джерела інвестування
- •3) Асигнування і дотації з Державного і місцевих бюджетів
- •4) Норми і нормативи
- •5) Ціноутворення
- •8) Державні замовлення і закупівлі
- •9) Мито і митні податки
- •10) Ліцензії і квоти
- •11) Підтримка інфраструктурних утворень
- •12) Розробка та реалізація державних і цільових комплексних програм
- •4. Загальна схема створення системи державного регулювання інвестиційної діяльності
4) Норми і нормативи
Норми і нормативи як один з важливих засобів державного регулювання використовуються як базовий елемент при розробці територіальних планів, а також при обґрунтуванні варіантів розвитку країни в цілому.
Система норм і нормативів включає: соціально-економічні норми та нормативи; норми та нормативи розвитку матеріальної бази і соціальної інфраструктури; економіко-екологічні норми і нормативи.
Соціально-економічні норми включають широке коло нормативів. Це і прожитковий мінімум, і мінімальна заробітна плата, і неоподатковуваний мінімум заробітної плати, і та ін. Розробка цих нормативів та механізм їх дії повинен установлюватися, виходячи з цін мінімального споживчого кошика для робітника та членів його сім'ї, що знаходяться на його утриманні, а також ціни робочої сили. Зазначені нормативи мають також враховувати особливості змін ціни робочої сили на регіональному ринку праці та регіональний рівень цін на споживчі товари.
Нормативи споживання товарів і послуг повинні включати до складу мінімальні норми споживання у середньому на душу населення основних харчових продуктів, виробів легкої промисловості, а також мінімальні нормативи забезпечення населення та середні строки використання предметів культурно-побутового і господарського призначення
Важливим елементом системи соціально-економічних нормативів, яка формується на державному рівні, є нормативи забезпечення населення об'єктами соціальної інфраструктури. Рівень її розвитку багато в чому визначається ступенем задоволення потреб населення у матеріальних благах та послугах. Планування у галузях невиробничого призначення за допомогою нормативних методів повинно сприяти покращенню умов життя людей, усунути соціальні відмінності між окремими регіонами країни, містом та селом, забезпечити розробку комплексних планів з урахуванням природно-кліматичних, соціально-демографічних та інших особливостей території.
Система соціально-економічних нормативів включає також
-
у сфері торгівлі та громадського харчування - торгову площу магазинів, посадочні місця на підприємствах громадського харчування і та ін;
-
у сфері побутового обслуговування - робочі місця на підприємствах побуту, місця в лазнях, потужності підприємств хімчистки та пралень;
-
у сфері зв'язку - квартирні телефони та підприємства зв'язку;
-
у народній освіті - дитячі дошкільні заклади, школи, ПТУ, вищі учбові заклади та ін;
- в охороні здоров'я - лікарняні та амбулаторно-поліклінічні заклади, будинки - інтернати та санаторно-курортні заклади;
-
у сфері фізкультури та спорту - спортивні зали, басейни та спортивні майданчики;
-
у сфері культури - клубні заклади, масові бібліотеки, театри та кінотеатри, центри дозвілля;
- на ринку праці - нормативи допомоги по безробіттю. їх величина повинна передбачати рівень фізіологічного мінімуму споживання на безробітного та членів сім'ї, що знаходяться на його утриманні, а також враховувати регіональний рівень цін на споживчі товари, що входять до фізіологічного мінімуму і регіональні особливості ринку праці.
Найважливішим напрямом забезпечення державного регулювання охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів є економіко-екологічні норми і нормативи.
Діюча система екологічних нормативів включає: нормативи екологічної безпеки; гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин; нормативи використання природних ресурсів; нормативи платежів та тарифів за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього середовища.
Викиди і скиди - це кількість забруднюючих речовин, що викидається або скидається в навколишнє середовище з окремого джерела забруднення за одиницю часу, яка встановлюється на відповідний термін - до досягнення гранично допустимих викидів або скидів. Нормативи гранично допустимих викидів і скидів забруднюючих речовин розробляються підприємствами і затверджуються центральними органами влади. Вони погоджуються з місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у частині термінів виконання заходів щодо зниження викидів, термінів відселення людей і винесення об'єктів соціального призначення із санітарно-захисних зон, зниження обсягів виробництва та викидів шкідливих домішок.