Склад і показники кредиторської заборгованості
У
тих випадках, коли організація-дебітор
не приймає ніяких заходів щодо
добровільного повернення боргів, у
кредиторів залишається можливість
примусового стягнення, що у залежності
від характеру кредиторської заборгованості
здійснюється одним із двох способів:
1) у судовому чи 2) у позасудовому порядку.
Поняттям
кредиторської заборгованості охоплюються
боргові зобов'язання організації-дебітора,
що мають різне походження, а отже, різні
юридичну природу і правовий режим, що,
власне кажучи, обумовлює практичну
необхідність використання погодженого
на рівні закону понятійного апарата.
Оскільки кредиторська заборгованість
служить одним із джерел засобів, що
знаходяться в розпорядженні
організації-дебітора, неї показують у
пасиві балансу. Облік кредиторської
заборгованості ведеться, природно, по
кожнім кредиторі окремо ("розрахунки
з кредиторами" чи просто "кредитори"),
а в узагальнюючих показниках відбивають
загальну суму кредиторської заборгованості
і дають її, розбиваючи на вісьмох груп.
За
діючими правилами в поясненнях до
бухгалтерського балансу і звіту про
фінансові результати в числі інших
додаткових даних указують зведення
"про наявність на початок і кінець
звітного періоду окремих видів
кредиторської заборгованості". До
складу кредиторської заборгованості
входять показники по наступним позиціях:
-
постачальники і підрядчики;
-
векселя до сплати;
-
заборгованість перед дочірніми і
залежними суспільствами;
-
заборгованість перед персоналом
організації;
-
заборгованість перед бюджетом і
соціальними фондами;
-
заборгованість учасникам (засновникам)
по виплаті доходів;
-
аванси отримані;
-
інші кредитори.
