Попрактикуймося!
1. Учіть дітей бачити мислити відкривати і дивуватися.
2. О поле й дорога і річка й узлісся зелене! Ви в серці у мене.
3.І праця в нас господар а не гість.
4. Наша дума наша пісня не вмре не загине.
5. Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосно як у нас на Україні.
6. Пролітають над нами віки лихоліття і хмарки.
7. Неправді й злу не потурайте в зневір’ї рук не покладайте і увільняйтеся з ярма.
8. Рости рости моя пташко мій маковий цвіте.
9. Земля пахне свіжістю трави ніжно-п’янким цвітом кульбаби сокам дерев і розсади.
10. Осики лист каро-зелений тремтить на вітрі і тремтить.
11. Стомився день облишив косовицю дмухнув на сонце заморочив ліс узяв на плечі хмару-пуховицю та й рушив спати на небесний віз.
12. Розкажи мені про землю про сади про хліб про волю розкажи мені про зиму…
13. І світає і смеркає…
14. Річка міняє повороти шукає путь знаходить путь.
15. Ставки це блакитні очі землі. Їм теж треба дивитися і на сонце і на зорі і на людей і на оці зеленокосі верби що побралися за руки мов дівчата і ведуть своє коло .
16. Вірю в себе вірю в краще.
17. Син для Ганни Степанівни найбільша відрада ним живе ним гордиться.
18. Дивіться дивіться добрі люди що в мене молодиця як калина як яблучко як паняночка.
19. Вмирали оживали падали й знову й знову підводились.
20. Буйні шовкові трави змінились сухою колючкою.
21.Пропливають лози верби в’язи тополі у воді зелені острови.
22. Тихо тихо падає цвіт наче мрія неповторних літ.
23. Пливе нуртує б’ється і шумить тугим колоссям повнить безгоміння вітри спиває і квітча проміння мій урожай труда найвища мить.
24. Тихо і тепло.
25. Не дивися так привітно яблуневоцвітно. Не милуй мене шовково ясноколосково.
26.Все хоче народитися і жить.
27. Спека і тиша передвісники бурі.
28. В полях вечірніх гречка зацвіла прибралась в роси в акварельні тони.
29. Ах нікого так я не люблю як вітру вітровіння його шляхи його боріння і землю землю свою.
30. Лісова земля це неймолвірне незбагненне сплетіння звуків пахощів і барв.
31. Балаш одказував старостам ні се ні те.
32. Перлами росою сонцем долиною вмивається земля.
33. Квітами наметами буйним зелен-листом зацвітуть поля.
34. Не живемо а вибачаємось.
35. Під осінніми високими зорями затихають оселі.
36. Тече вода в синє море та не витікає.
37. Хто просвітить нещасних знанням грамоти науки .
38. Мене везуть у царство трав річок і таємничих озер.
39. Я піду трошки пройдуся.
40. Думи думи щедрі мої гості знов земля й ромашка ожила.
41. Росли брати зростали та не були друзями.
42. Залило водою луки залило.
43. Слава не вмре не загине над світами соколом полине над віками сонцем пропливе.
44. Моя рука ніколи і нікому ні кривди ні біди не принесе.
45. Хай стане святом кожний будень для ратая і для співця.
46. Ще не було ні сонця ні грози.
47. Чи то та неволя чи то літа ті летячи розбили душу?
48. Виговський щиро любив Україну відстоював її політичні й національні права дбав про науку й просвіту в Україні.
49. І хороше і дивно і радісно стає мені малому в цім світі.
50 Жайворонок то підлітав вище й зникав у блакиті то спускався й розсипав дзвоники над самою головою.
51. Піски та піски. Ані деревця ані зеленого кущика.
52. Це не вогні а зірки чисті високі мінливі.
53.По ставленню кожної людини до своєї мови можна авсолютно точно судити не тільки про її культурний рівень але про її громадську цінність.
54. О безмежне і плідне житнє поле лагідне ні межі ти не маєш ні краю!
55. Праця садівника неспокійна але почесна і самою своєю суттю мирна.
56. То музика нагадує про Вас то раптом ця осіння хуртовина.
57. Довкола розкинулись мило барвисті дрібні береги домочки й садочки і люди отари і луки й луги.
58. Ні вітру в гаю ні хмаринки в небі.
59. Чи я плачу чи слів не таю чи з матір’ю розмовляю пісню свою мову свою я до грудей привертаю.
60. Буквар це не тільки букви але й мова з ї пахощами і красою.
61. Добудь нові слова нові струни або мовчи.
62. Схвильовані й вражені веселі й замислені щасливі й до краю зворушені, на новому березі дивляться вони на перетворені свої простори.
63. Вночі скрипів і осипався клен.
64. Йому не то соромно не то жалко.
65. Весна іде так рано й пізно не впорядкована в слова не однобоко йде а різно то вдень то ночами бува.
66. Публій сам не так мені потрібен як горда Марція, його жона.
67. А в серденьку твоєму цвіт весняний то білий то рожевий то червоний віночком зацвіте.
68. Життя і мрія в згоді не бувають і вічно борються хоч миру прагнуть.
69. Запахла осінь в’ялим тютюном та яблуками та тонким туманом.
70. Українські думи та історичні пісні одна з найважливіших складових частин української народної творчості.
71.Не ворожі а дружні кордони відмежовують нашу землю від земель сусідських.
72. І знову не буде у думах моїх ні мук ні страждань ні плачу.
73. Коло одної хати на вулиці й на подвір’ї стояла сиділа й навіть лежала ціла юрба дядьків жінок парубків дівчат дітей .
74. Присмеркові сутінки опали сонну землю й душу оплели.
Увага ще раз! Не є однорідними повторювані слова, що вживаються задля підкреслення тривалості дії, множинності осіб, явищ, предметів, підсиленого вияву ознаки тощо, два дієслова (подвійний присудок = дія+мета)
Розмежуйте однорідні й неоднорідні означення. Поясніть, якими критеріями (семантичними, синтаксичними) ви користувалися при цьому. Поставте потрібні розділові знаки в реченнях з однорідними й неоднорідними означеннями.
Варіант 1. Старий столітній дуб підкошено під корінь. І квітла, снила, парувала важка чорноземна рілля. Дні погожі та безхмарні налилися цвітом. Під літнім широченним небокраєм мене стрічають друзі і знайомі.
Варіант 2. Як іноді просте звичайне слово сказане доречно уміє людину зробити щасливою. Золоте дозріле жито хвилювалося колоссям. І розпочне моє нове село свою одвічну хліборобську справу.
Варіант 3. Важливе завдання школи виховати людину допитливою творчою думаючою. Тридцять пар очей – синіх голубих карих – з цікавістю дивилися на вчителя. То хліб. Домашній добрий хліб.
Варіант 4. Ніч яка місячна зоряна ясная, видно, хоч голки збирай. Гостра спека змінюється м’яким атласним літнім теплом синього південного вечора. Ця річечка – Дніпра тихенька синя доня, маленька донечка без імені іще.
Варіант 5. Я пам’ятаю вчительку мою, просту і скромну і завжди спокійну. Крізь прозорі хмарки іноді пробивається рожевий сонячний промінь. Де-не-де ще тремтів на гілці одинокий скручений дудочкою листок, схожий на зморшкувате вушко.
Варіант 6. Вода шуміла й билась між камінням білими кипучими хвилями. Саме життя виробило в ньому цей характер – різкий упертий готовий до будь-яких труднощів. Море світиться чорним важким оксамитом.
Варіант 7. Уже пригасав гарячий літній день. Високо в небі пливли легкі пір’їсті хмаринки. Гарний прекрасний край, Покуття українське. В золотій смушевій шапці циган-вітер сходить з гір.
Варіант 8. Вгорі небо синє бездонне умите сонцем і збуджене весною. Минулорічні чорні сережки так ніжно тремтіли на старих вільхах, що,здавалося, прислухайся трохи і відразу почуєш тихий хрустальний дзвін. Люблю цю тишу мрійну вечорову.
Варіант 9. Сині рожеві блакитні дими кучеряві пливуть з високих , мов башти, стрімких димарів. Дніпрова синя глибина покірні двигає турбіни. Збирають світлі золоті меди веселокрилі та прозорі бджоли.
Варіант 10. Білий рясний цвіт гне додолу вишні та черешні. На столі лежав шматок тонкого житнього коржа, чорного кислого несмачного. Понад греблею росли густі високі зелені та кучеряві верби.
Варіант 11. Далека незнайома сторона, здається, навіть небо тут інакше. Жайворонок купався у свіжому ранковому повітрі. На дні моїх споминів і досі горить той маленький але міцний огонь.
Варіант 12. Блищить хибке світло в’юнистої степової річки. Немає для неї на світі нікого дорожчого, ніж він, її ніжний тихий душевний Віталик. Свіже весняне повітря лоскоче мене, бадьорить.
Варіант 13. У гаю під кручею криниця, в ній вода холодна ключова. Голівка кульбабки в біленькій прозорій шапочці. Ми звернули на прямий широкий добре наїжджений шлях.
Варіант 14. Великі сині очі з-під чорних вій дивилися пильно й розумно. Серед білих або злегка жовтих домів ростуть кипариси. Холодний різкий північний вітер немилосердно бив в обличчя.
Варіант 15. Прокинулась вода і дмухнула в торішню розколену очеретину. Красивий високий статурний голова підводиться з-за столу. М’яка тепла курява кущами виростає з-під ніг.