35. Страхування кредитних ризиків

Страхування кредитів здійснюють з 1990 року добровільно у двох видах: - добровільне страхування ризику непогашення кредитів (делькредерне страхування);

-добровільне страхування відповідальності позичальників за непогашеная кредитів (гарантійне страхування).

У першому випадку страхувальником є кредитор, і тому це є власне страхування фінансового ризику, а у другому - позичальник, що надає цьому страхуванню форму страхової гарантії. Отже, повне розуміння істотних сторін страхування кредитів потребує врахування механізму реалізації страхових інтересів сторін-учасниць кредитних відносин у кожному конкретному випадку.

Зокрема, за делькредерною формою організації страхових відносин вірителі (чи кредитори) завжди є страхувальниками, за іншої-страхувальниками є дебітори. Тобто, принципова, хоч і неістотна відмінність між названими видами страхування кредитів полягає у визначенні того, хто виконує роль страхувальника, а хто є ініціатором укладення договору страхування. За першою формою страхувальник (а часто ним є банк, котрий, крім того, є одночасно і застрахованим) безпосередньо захищає свій інтерес за допомогою механізму страхування.

Ці відносини сторін, крім суто схематичних зв'язків, характеризують певним переліком обов'язків і прав, які належить реалізувати кожній із сторін:

1) страхувальник (банк):

• отримує страхове відшкодування збитків у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань;

• залишає частину ризику на власну відповідальність (майже 20 відсотків);

• бере зобов'язання щодо кредитів, які страхують, віддавати їх можна тільки під звичайний банківський процент;

• контролює усі випадки, які сталися з кредитом і боржником, унаслідок яких може змінитися ступінь ризику та інформує про це страховика;

2) страховик (страхова установа):

• вживає санкцій у разі порушення страхувальником узятих зобов'язань аж до повної відмови виплати відшкодування у разі страхового випадку;

• пропонує, як правило, форму договору типу "загального покриття" страховим захистом;

• залишає за собою право перевірки і самостійного прийняття рішень щодо запропонованих до страхування ризиків;

- набуває від кредитора право подання регресного позову до позичальника.

Делькредерне страхування можна здійснювати у двох варіантах: кредитор страхує усю заборгованість до повернення всіма боржниками; або вибірково страхує заборгованість окремих позичальників.

За другою формою страхування кредитів страхувальник-боржник захищає право свого фінансиста чи кредитора (вірителя), котрі стають застрахованими сторонами. За гарантійного страхування, коли боржник є у ролі страхувальника, то застрахованим, як правило, стає кредитор або навіть кредитор кредитора. Тобто, це страхування є типовим страхуванням "на чужу користь".

У разі гарантійного страхування виникають взаємовідносини між трьома сторонами: кредитором, на користь якого позичальник має виконати своє зобов'язання та який є застрахованим та бенефіціантом страхової гарантії; позичальник, який повинен повернути борг і є страхувальником; гарант -страховик, який гарантує виконання зобов'язань.

Страхова сума дорівнює сумі кредиту помножено на обсяг відповідальності. Обсяг відповідальності, як правило становить від 50 % до 100%. Термін страхування дорівнює терміну на який взято кредит. Тарифні ставки встановлюються від 3% до 25%. Страховик буде відшкодовувати суму непогашеного кредиту з урахуванням обсягу відповідальності.

Гарантійне, як і делькредерне страхування, можна здійснювати у двох формах: страхування окремої кредитної операції, що потребує страхової гарантії; страхування всіх кредитних операцій у межах угоди про гарантійне страхування.