24. Страхування відповідальності за забруднення навколишнього природного середовища

Страхування екологічної відповідальності передбачає майновий захист страхувальника за шкоду, нанесену третім особам. Страхувальниками є підприємства. Страхові випадки - це раптове ненавмисне нанесення шкоди в результаті аварії та неочікуваного викиду забруднювальних речовин у природне довкілля.

Згідно з вітчизняним законодавством забруднювач несе відповідальність за забруднення довкілля та зниження якості природних ресурсів, а також порушення законодавства про охорону природного довкілля.

Страхове відшкодування містить компенсацію втрат майна, компенсацію збитків, що виникли внаслідок погіршення життя в природному довкіллі, витрати, пов'язані з порятунком життя та майна громадян, витрати на очищення забрудненої території. Суми штрафів не включають у страхове покриття. Не покривають також збитки від постійних, повторних чи навмисних викидів, навмисного порушення страхувальником вимог чинного законодавства.

Договір страхування може укладатися на 1 рік, хоч для страхувальника вигіднішим є довгострокове страхування. Чітко визначають територіальні межі страхування. Тарифні ставки найчастіше встановлюють у відсотках від річного обсягу реалізації продукції підприємства і диференціюють залежно від ступеня ризику підприємства і проведення превентивних заходів.

25. Обов'язкове страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків

Обов'язкове страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків здійснюють з метою забезпечення економічної та продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку племінної справи в аграрному секторі економіки, захисту економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників.

Обов'язковому страхуванню підлягають племінні тварини: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні (чистопорідні або одержані за затвердженою програмою породного вдосконалення тварини, що мають племінну (генетичну) цінність і можуть використовуватися в селекційному процесі) віком від одного року; зоопаркові тварини віком від одного року; циркові тварини віком від одного року.

Суб'єктами обов'язкового страхування є: страхувальники - власники тварин, що підлягають обов'язковому страхуванню; страховики, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення обов'язкового страхування.

Об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані із загибеллю, знищенням, вимушеним забоєм тварин, які належать на правах державної, комунальної або приватної власності страхуваїьнику, внаслідок хвороб, стихійного лиха та нещасних випадків.

До страхових ризиків, на випадок яких здійснюють обов'язкове страхування, належать загибель, знищення, вимушений забій тварин унаслідок інфекційних хвороб, пожежі, вибуху, урагану, блискавки, дії електричного струму, сонячного або теплового удару, землетрусу, повені, обвалу, бурі, бурану, граду, замерзання, задушення, отруєння травами або речовинами, укусу змії або отруйних комах, утеплення, падіння в ущелину, потрапляння під транспортні засоби та інших травматичних ушкоджень.

Страховим випадком є подія, передбачена договором обов'язкового страхування, з настанням якої виникає обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування страхувальнику. Страхова сума обов'язкового страхування, яку визначають за балансовою вартістю, не повинна перевищувати ринкової вартості тварини. Розмір страхових платежів і термін їхнього внесення визначають у договорі обов'язкового страхування. Максимальні розміри страхових тарифів за договорами обов'язкового страхування становлять п'ять відсотків страхової суми.

Обов'язковому страхуванню не підлягають тварини: що перебувають у місцевості, в якій введено карантинні обмеження, за винятком видів тварин, не схильних до хвороби, щодо якої введено зазначені обмеження; хворі, виснажені та ті, що перебувають у стані дородового чи післяродового залежування; у яких за результатами останніх досліджень установлено позитивну реакцію на бруцельоз, лейкоз або туберкульоз.

Розмір прямих збитків у разі вимушеного забою тварин фіксують у страховому акті, який складає страховик або уповноважена ним особа у формі, встановленій страховиком, як різницю між страховою сумою, встановленою договором обов'язкового страхування на кожну тварину, і вартістю придатних до вживанняУперероблення м'яса, шкіри тощо. При цьому обов'язково враховують норматив виходу м'яса від живої ваги тварини, зданої на вимушений забій. Якщо м'ясо, шкіру тощо вимушено забитої тварини визнано повністю непридатними до вживання, перероблення, розмір збитків визначають у страховому акті аналогічно.

Якщо кількість придатного до вживання/перероблення м'яса менша, ніж норматив виходу, розмір збитків обчислюють як різницю між страховою сумою, встановленою договором обов'язкового страхування на кожну тварину, і вартістю придатного до вживання/перероблення м'яса, вихід якого визначають за нормативом виходу м'яса живої ваги тварини, зданої на вимушений забій.

Вартість придатних до вживання/перероблення м'яса, шкіри тощо встановлюють на підставі документа спеціалізованого підприємства, до якого тварину здано на вимушений забій або якому продано м'ясо, шкіру тощо.

У разі, коли внаслідок страхової події м'ясо, шкіру тощо вимушено забитої тварини спеціалістом ветеринарної медицини визнано непридатними до вживанняУперероблення і страхувальник здав його до спеціалізованого підприємства, страхове відшкодування виплачують у розмірі, що становить різницю між страховою сумою, встановленою договором обов'язкового страхування на кожну тварину, і сумою, отриманою страхувальником за здане м'ясо, шкіру тощо.

Якщо страхувальник подав документ про вартість зданої на вимушений забій тварини у живій вазі, страхове відшкодування виплачують у розмірі, що становить різницю між страховою сумою, визначеною у договорі обов'язкового страхування на кожну тварину, і сумою, отриманою страхувальником за здану тварину. У разі продажу страхувальником частини м'яса вимушено забитої тварини вартість усього м'яса визначають за ціною реалізації (на підставі поданого страхувальником документа).

У разі сплати страхувальником чергового платежу за договором обов'язкового страхування не в повному обсязі Страхове відшкодування виплачують пропорційно сумі внесених страхових платежів.

Для отримання страхового відшкодування страхувальник подає страховику документи, визначені у договорі обов'язкового страхування.

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі: вчинення страхувальником навмисних дій, спрямованих на настання страхового випадку. Зазначену норму не поширюють на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, для необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Дії страхувальника кваліфікують відповідно до законодавства; вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір обов'язкового страхування, умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної в їхньому завданні; несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод для визначення обставин, характеру та розміру збитків.

Відмову страховика щодо виплати страхового відшкодування страхувальник може оскаржити у судовому порядку.

26. Обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності

З метою гарантування економічної та продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектора економіки, захисту інтересів сільськогосподарських підприємств здійснюють обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності.

Суб'єктами обов'язкового страхування є:

• страхувальники — державні сільськогосподарські підприємства щодо врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень та сільськогосподарські підприємства всіх форм власності щодо врожаю зернових культур і цукрових буряків;

• страховики — юридичні особи - резиденти України, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення цього виду обов'язкового страхування.

Об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству і пов'язані з неотриманням або недоотриманням врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, зернових культур і цукрових буряків - сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності.

До страхових ризиків, на випадок яких здійснюють обов'язкове страхування, належать град, пожежа, вимерзання, ураган, буря, злива, зсув, повінь, сель, посуха, повне раптове знищення посівів карантинними шкідниками.

Страховим випадком вважають заподіяння страхувальнику прямих збитків у результаті часткової або повної загибелі врожаю сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, врожаю зернових культур і цукрових буряків унаслідок прямої дії страхових ризиків.

Не підлягає обов'язковому страхуванню врожай: природних сінокосів і пасовищ; сільськогосподарських культур, що посіяні на зелене добриво; сільськогосподарських культур, що висівали понад три роки і жодного разу сільськогосподарські підприємства не одержали врожаю; підпокривних та безпокривних багаторічних трав; посівів та багаторічних насаджень плодоносного віку, які не розміщені в зоні офіційного землевпорядкування.

Страхову суму обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур визначають у розмірі вартості врожаю, яку обчислюють множенням середньої врожайності з гектара за останні п'ять років, за даними обліку страхувальника, на ціну одного центнера продукції, що склалася за минулий рік (або за згодою сторін на заставну ціну цього виду продукції, визначену в установленому порядку), та на фактичну площу, з якої збиратимуть врожай.

Страхову суму обов'язкового страхування врожаю багаторічних насаджень визначають з урахуванням площі, зайнятої під насадження у тому самому році, що й збирання врожаю. За умови чіткої періодичності плодоношення багаторічних насаджень середню врожайність визначають за показниками п'яти років, у яких плодоношення насаджень відповідає рокові страхування.

У разі, коли страхувальник протягом п'яти років вирощує культуру упродовж менше ніж трьох років, у розрахунок вартості врожаю беруть планову врожайність на поточний рік, але не вищу ніж середню врожайність у районі за останній рік.

Максимальні розміри страхових тарифів встановлюють залежно від географічного регіону. Розмір страхового платежу, який підлягає внесенню за договором обов'язкового страхування, визначають множенням страхової суми на страховий тариф та відсоток страхового покриття.

У разі безперервного страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень та неотримання страхового відшкодування протягом двох років страхувальник має право на зменшення розміру страхового тарифу до 10 відсотків. Рівень страхового забезпечення під час страхування врожаю становить 70% його вартості. Рівень забезпечення, нижчий від повної вартості, встановлюють, щоб страхувальник певною мірою відповідав за збереження врожаю.

Загальним збитком є втрата застрахованого врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, що виникла внаслідок настання страхового випадку. Загальний збиток обчислюють множенням різниці між врожайністю з гектара, визначеною в договорі страхування з урахуванням розміру страхового покриття, та фактичною врожайністю з гектара в поточному році на площу посіву (насаджень) та ціну, визначену в договорі страхування, але не вищу ніж на момент виплати страхового відшкодування.

У разі загибелі сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень із подальшим їхнім пересівом (пересадженням) для визначення загального збитку враховують вартість фактично одержаного врожаю, яку обчислюють за цінами підприємства (реаліація, фактична собівартість за минулий рік, планова на поточний рік, але не вища ніж фактична у районі за минулий рік), визначеними у договорі обов'язкового страхування, і фактичну вартість врожаю зазначених культур і насаджень, якими проводився пересів (пересаджування), обчислену за цінами поточного року.

Розмір загального збитку в разі загибелі або пошкодження врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень внаслідок настання страхового випадку визначають після оприбуткування врожаю, виходячи з вартості неотриманого чи недоотриманого врожаю.

Прямий збиток, що відшкодовує страховик, визначають у відсотках розміру загального збитку, який зафіксований у відповідних актах обстеження після настання кожного страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У разі сплати страхувальником чергового страхового платежу за договором обов'язкового сграхування не в повному обсязі прямий збиток відшкодовують пропорційно сумі сплачених страхових платежів.

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у

разі;

- навмисних дій страхувальника, спрямованих на настання страхового випадку. Зазначену норму не поширюють на дії, пов'язані з виконанням ним громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та

ділової репутації. Дії страхувальника, на користь якого, укладено договір обов'язкового страхування, кваліфікують відповідно до законодавства;

- подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

• отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їхньому заподіянні;

• порушення страхувальником агротехнічних вимог до вирощування сільськогосподарської культури та правил протипожежної безпеки;

- інших випадків, передбачених законодавством.