Фінансові групи Японії

№	Назва групи	Число компаній	Банк, що є центром групи	Питома вага у капіталі, %	Питома вага кредитів, одержаних від банку, %
1.	“Міцуї”	24	“Міцуї”	18,6	16,2
2.	“Міцубісі”	28	“Міцубісі”	13,6	23,6
3.	“Сумітомо”	21	“Сумітомо”	15	22,7
4.	“Фуйо”	29	“Фудзі”	10,3	20,2
5.	“Даїті Кангін”	46	“Даїті Кангін”	9,2	15
6.	“Санва”	42	“Санва”	7,7	18,8

Регіональні банки (64) - це в більшості дрібні та середні за масштабом операцій банки, які можуть відкривати філії тільки в тій префектурі, де знаходиться їх головна контора. Деякі з цих банків мають значні за розміром активи, хоча і поступаються активам міським банкам.

Крім того до групи комерційних банків статистика відносить 93 іноземних банків, що працюють в Японії.

До приватних спеціалізованих банків належать банки середньо- тадовгострокового кредитування (3) та траст -банки (30). Внаслідок того, що міські банки спеціалізувалися на короткостроковому кредитуванні, банки середньо- та довгострокового кредитування: Індастриел Бенк оф Джапен, Лонг Терм Кредит Бенк та Ніппон Кредит Бенк, займалися, як це й випливає з їх назви, наданням довгострокових кредитів гігантам промисловості.

Доля довгострокових кредитів трьох банків гігантам промисловості складає приблизно 10% всіх кредитів банківської системи. Вони мають значну міжнародну вагу на протязі останніх 20 років, у той час як міські банки лише нещодавна почали поширювати операції за кордоном.

Траст-банки здійснюють інвестиційні та довірчі операції, контроль за діяльністю брокерських компаній по операціях з цінними паперами. Більшість з них знаходиться у тісному зв”язку з міськими банками через спільне володіння акціями.

Кредитна кооперація поділяється на сільськогосподарську та міську. Вона включає 4,4 тис. сільськогосподарських кооперативів, 468 трудових кооперативів, їх федерації та центральні кооперативні банки такі, як Банк Сінкін (416 кредитних операцій), Центральний Кооперативний банк Торгівлі і промисловості, Центральний кооперативний банк сільського та лісового господарства та інші

.Фінансово-кредитні корпорації спеціалізуються на наданні пільгових кредитів підприємствам окремих галузей народного господарства (сільського господарства, лісової промисловості, рибальства, житлового будівництва тощо), економічно відсталим регіонам, підприємствам місцевих органів влади. Їх бюджети та щорічні плани затверджуються парламентом, а діяльність контролюється відповідними міністерствами.

Державні банківські установи займають важливе місце в банківській системі, бо вони фінансують тільки ті сфери економіки, де через певні причини не працюють комерційні банки. Кредит цих установ традиційно більш пільговий, завдяки тому, що вони отримують кошти від бюро довірчих фондів, установа, де концентруються депозити населення у державних почтово-ощадних касах та державних пенсійних фондах, під офіційно встановлений низький процент і самі працюють як органи політичного фінансування.

Японський банк розвитку заснований в квітні 1952р. Здійснює овгострокове кредитування промисловості, в основному тих галузей, які є ризикованими з точки зору приватних банків. Кредитні ресурси цього банку складаються з капіталу, наданого при створенні банку, бюджетних асигнувань, коштів інших урядових установ.

Експортно-імпортний банк заснований в 1950р. Уставний капітал повністю належіть державі, власні кошти банку складаються з його капіталу та бюджетних асигнувань. Залучені кошти складаються з позик, які урядові установи надають банку, та іноземних кредитів. Обсяг, структура пасивів та зміст активних операцій банку щорічно зхвалюється парламентом. Загальна діяльність банку відбувається під керівництвом міністерства фінансів. Банк надає позики підприємствам Японії для зовнішньоекономічної діяльності на строк від 6 місяців до 5 років, в окремих випадках термін позик, збільшується до 15-20 років. Спільно з комерційними банками цей банк надає також позики імпортерам японських товарів.

Поштові ощадкаси функціонують при поштових відділеннях. Залучені на депозити кошти надходять до Бюро довірчих фондів міністерства фінансів і становлять головну частину його коштів.

Грошово-кредитне регулювання здійснюється через банк Японії, міністерство фінансів, Федерацію економічних організацій (“Кейданрен”).

Банк не має права розпочати свою діяльність без спеціальної ліцензії міністерства фінансів. Для отримання ліцензії засновникам слід забезпечити відповідність капіталу, активів та пасивів банку встановленим нормативам, мати необхідний досвід та знання, певний соціальний статус. Банк повинен бути організований у формі акціонерного товариства і мати статутний капітал не менше 1 млрд. єн.

У його назві має бути слово “гінка” (банк). Дозвіл міністерства фінансів необхідний також для відкриття відділень банку.

До початку 1990- х років функції різних категорій банків згідно із законодавством були розмежовані

Таблиця 13.