- •Місце металургійного комплексу в економіці держави
- •Значення металургійного комплексу у розвитку держави:
- •2. Особливості розвитку та розміщення підприємств чорної металургії
- •Фактори розміщення феросплавних підприємств::
- •Іі. Основне металургійне виробництво
- •Фактори розміщення підприємств переробної металургії є:
- •Фактори, які визначають розміщення металургійного виробництва, є:
- •Принципи розміщення підприємств чорної металургії у світі:
- •Розміщення підприємств чорної металургії в Україні
- •Донецький металургійний район
- •Приазовський металургійний район
- •Сучасний стан розвитку чорної металургії (основні проблеми)
- •Особливості розвитку та розміщення підприємств кольорової металургії
- •Особливості кольорової металургії:
- •Руди кольорових металів мають декілька особливостей:
- •Особливість розміщення підприємств кольорової металургії
- •Алюмінієва промисловість
- •Титано-магнієва промисловість
- •Ртутна промисловість
- •Цинкова промисловість
- •Нікелева промисловість
- •Золоторудна промисловість
- •Територіальне розміщення підприємств кольорової металургії
- •Кольорова металургія включає
Приазовський металургійний район
Охоплює частину Донецької області і Керченського півострова АР Крим. Головний металургійний центр — Маріуполь, де працюють 2 потужні металургійні комбінати: «Азовсталь» та ім. Ілліча, а також коксохімічний завод. У районі розвинуті всі основні види металургійного виробництва: доменне, сталеплавильне, виробництво прокату і труб. До металургійного комплексу Приазов'я до середини 1990-х рр. входила залізорудна промисловість Керченського півострова. З другої половини 1990-х рр. металургійні підприємства Криму припинили свою роботу, виробничі потужності їх законсервовані.
Серед найбільших підприємств чорної металургії в інших областях і регіонах слід назвати Полтавський ГЗК і Харківський коксохімічний завод у Східному регіоні, сталедротово-канатний завод і сталепрокатне об'єднання в Одеській області тощо. В усіх областях України і в Києві працюють обласні заготовчо-виробничі управління «Вторчормет».
Сучасний стан розвитку чорної металургії (основні проблеми)
1. Майже для всіх металургійних підприємств України характерним є підвищений рівень витрат (матеріальних, паливно-енергетичних, трудових) порівняно з металургією розвинутих країн.
У цілому витрати на енергоресурси становлять в Україні понад 40 % собівартості продукції проти 20—25 % в Японії та США. Зокрема, коксу в доменному виробництві витрачається на 25—30 % більше.
2. Зменшення виробництва сталі з металобрухту.
Енергомісткість виплавки 1 т чавуну вдвічі вища, ніж енергомісткість 1 т металолому. Звідси очевидні високі енерговитрати у виробництві сталі. До того ж до 30 % лому чорних металів комерційними структурами вивозиться за кордон, що не відповідає інтересам держави і металургійного комплексу.
3. 48,3 % сталі виплавляється в Україні низькопродуктивним, мартенівським способом.
У Росії цей показник знижено до 27 %, у середньому у світі він становить 4,6 %, а в передових країнах (Японія, Корея, США) це виробництво практично відсутнє.
4. Знос промислово-виробничих основних фондів (становить у середньому 50-60%).
5. Незбалансованість у виробництві і споживанні металопродукції. Україна виробляє металу значно більше, ніж споживає.
6. Серйозним недоліком комплексу є його майже повна орієнтація на експорт продукції. У 2000 р. внутрішнє споживання металопродукції становило близько 21%, решта була експортована. У розвинутих країнах обернене співвідношення: внутрішнє споживання - 80 %, а експорт - 20 %. Залежність від кон'юнктури зовнішніх ринків збережеться і надалі.
На країни ЄС припадає лише 1 8 % українського експорту. Більше половини металу (52,6 % у 2000 р.) вивозилося в країни Азії і Близького Сходу, в країни СНД — 16,7 %, в країни Східної і Центральної Європи (що не входять до ЄС) — 8,6 %.
У 2004 р. Кабінет Міністрів України затвердив «Національну Програму розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу України до 2010 року», де визначено основні напрями і пріоритети розвитку чорної металургії.