- •Лекція 1 вступ. Аналіз стану безпеки праці на підприємствах України.
- •Рівень травматизму на підприємствах за 2010 р.
- •Оперативні дані травматизму по основним галузям єкономіки
- •Фактори безпеки праці та їхній взаємозв'язок
- •Поліпшення стану виробничого середовища, зменшення важкостіі напруженості трудового процесу
- •Лекція 2 законодавча та нормативна основа охорони праці в галузі
- •Державні нормативні акти з охорони праці
- •Деякі міжгалузеві нормативні акти
- •Лекція 3. Система управління охороною праці(суоп) на підприємствах та оцінка ефективності її функціонування. Система управління охороною праці на підприємствах
- •Основні завдання суоп
- •Методика розрахунку соціальної ефективності функціонування суот та впровадження працеохоронних заходів
- •Розробка системи управління охороною праці (суоп)
- •Системи менеджменту гігієни і безпеки праці. Ohsas 18001 : 2007
- •Політика в галузі охорони праці
- •Ефективність функціональної структури суоп
- •Оцінка стану безпеки праці в організації
- •Стимулювання за досягнуті результати
- •Лекція 4. Виробнича санітарія та гігієна праці в адміністративних приміщеннях(офісах) Характеристика умов праці
- •Гiгiєнiчна оцiнка умов працi
- •Класифiкацiя умов I характеру працi за ступенями шкiдливостi та небезпечностi, тяжкостi та напруженостi
- •Пільги і компенсації за шкідливі умови праці
- •Право на пільгову пенсію
- •Коефіцієнти доплати для працівників за шкідливі танебезпечні умови праці
- •Лекція 5 психофізіологічні питання охорони праці Психологічні засоби підвищення безпечної поведінки працівників у виробничому середовищі.
- •Психофізіологічні особливості організації робочого місця. Типи систем «людина—машина» та місце в них людини
- •Психофізіологічний стан працівників
- •Робоче місце оператора
- •Ергономічні вимоги до організації робочих місць користувачів комп’ютерів
- •Ергономічна оцінка робочих місць
- •Колір і виробниче середовище
- •Визначення індивідуальної придатності людини працювати в небезпечних умовах виробництва
- •Лекція 6 пожежна безпека Основні поняття та задачі пожежної безпеки
- •Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин
- •Пожежовибухонебезпечність об’єкта
- •Система попередження пожеж
- •Система протипожежного захисту
- •Принципи та види страхування
- •Суб’єкти та об’єкти страхування. Види страхування. Страховий ризик і страховий випадок
- •Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Правління Фонду. Виконавча дирекція Фонду
- •Страхові експерти з охорони праці, їх функції і повноваження
- •Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів. Джерела фінансування Фонду
- •Страхові тарифи. Страхові виплати. Обов’язки та права суб’єктів страхування від нещасних випадків
- •Обов’язки Фонду. Права та обов’язки застрахованої особи. Права та обов’язки роботодавця як страхувальника
- •Лекція № 8 міжнародні норми в галузі охорони праці Стан безпеки праці в світі
- •Соціальний діалог в Європейському Союзі й Україна
- •Європейський Союз і законодавство з охорони праці
- •Міжнародні організації в сфері охорони праці
- •Соціальний діалог в Україні
- •Лекція 9 безпека персоналу в адміністативних приміщеннях при надзвичайних ситуаціях
- •Лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй
- •Правила поведiнки людей в разi виникнення стихiйного лиха
- •Основнi види I особливостi виникнення надзвичайних ситуацiй в адмiнiстративних приміщеннях(будiвлях)
- •Правила поведiнки людей пiд час надзвичайних ситуаціях в адмiнiстративних будiвлях
- •Перелік питань для підготовки до іспитів та контрольної роботи
Соціальний діалог в Україні
Однойменний Закон «Про соціальний діалог в Україні» визначає правові засади організації та порядку ведення соціального діалогу в Україні з метою вироблення та реалізації державної соціальної і економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин та забезпечення підвищення рівня і якості життя громадян, соціальної стабільності в суспільстві
Соціальний діалог – процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.
Законодавство України про соціальний діалог базується на Конституції України і складається із законів України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про організації роботодавців», «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», цього Закону, трудового законодавства, інших нормативно-правових актів.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про соціальний діалог, застосовуються норми міжнародного договору.
Соціальний діалог здійснюється на принципах:
- законності та верховенства права;
- репрезентативності і правоможності сторін та їх представників;
- незалежності та рівноправності сторін;
- конструктивності та взаємодії;
- добровільності та прийняття реальних зобов'язань;
- взаємної поваги та пошуку компромісних рішень;
- обов'язковості розгляду пропозицій сторін;
- пріоритету узгоджувальних процедур;
- відкритості та гласності;
- обов'язковості дотримання досягнутих домовленостей;
- відповідальності за виконання прийнятих зобов'язань.
Соціальний діалог здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі.
До сторін соціального діалогу належать:
на національному рівні – профспілкова сторона, суб'єктами якої є об'єднання професійних спілок, які мають статус всеукраїнських; сторона роботодавців, суб'єктами якої є об'єднання організацій роботодавців, які мають статус всеукраїнських; сторона органів виконавчої влади, суб'єктом якої є Кабінет Міністрів України;
на галузевому рівні – профспілкова сторона, суб'єктами якої є всеукраїнські профспілки та їх об'єднання, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона роботодавців, суб'єктами якої є всеукраїнські об'єднання організацій роботодавців, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона органів виконавчої влади, суб'єктами якої є відповідні центральні органи виконавчої влади;
на територіальному рівні – профспілкова сторона, суб'єктами якої є профспілки відповідного рівня та їх об'єднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона роботодавців, суб'єктами якої є організації роботодавців та їх об'єднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона органів виконавчої влади, суб'єктами якої є місцеві органи виконавчої влади, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. На території відповідної адміністративно-територіальної одиниці стороною соціального діалогу можуть бути органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством;
на локальному рівні – сторона працівників, суб'єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності – вільно обрані для ведення колективних переговорів представники (представник) працівників; сторона роботодавця, суб'єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця.
Для участі у колективних переговорах з укладення колективних договорів і угод, тристоронніх або двосторонніх органах та у міжнародних заходах склад суб'єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців визначається за критеріями репрезентативності.
Соціальний діалог здійснюється між сторонами відповідного рівня у формах:
- обміну інформацією;
- консультацій;
- узгоджувальних процедур;
- колективних переговорів з укладення колективних договорів і угод.
Обмін інформацією здійснюється з метою з'ясування позицій, досягнення домовленостей, пошуку компромісу і прийняття спільних рішень з питань економічної та соціальної політики.
Порядок обміну інформацією визначається сторонами. Жодна із сторін не може відмовити в наданні інформації, крім випадків, якщо така інформація відповідно до закону належить до інформації з обмеженим доступом.
Консультації проводяться за пропозицією сторони соціального діалогу з метою визначення та зближення позицій сторін при прийнятті ними рішень, що належать до їх компетенції.
Узгоджувальні процедури здійснюються з метою врахування позицій сторін, вироблення компромісних узгоджених рішень під час розроблення проектів нормативно-правових актів.
Недосягнення компромісу між сторонами за результатами узгоджувальних процедур не може бути підставою для перешкоджання роботі органів соціального діалогу.
Колективні переговори проводяться з метою укладення колективних договорів і угод.
За результатами колективних переговорів укладаються колективні договори та угоди:
- на національному рівні – генеральна угода;
- на галузевому рівні – галузеві (міжгалузеві) угоди;
- на територіальному рівні – територіальні угоди;
- на локальному рівні – колективні договори.
Порядок проведення колективних переговорів визначається законом.
З метою сприяння застосуванню міжнародних трудових норм та національним заходам, що стосуються діяльності Міжнародної організації праці, Кабінет Міністрів України проводить консультації на національному рівні з іншими сторонами соціального діалогу, суб'єктами яких є репрезентативні всеукраїнські об'єднання профспілок та репрезентативні всеукраїнські об'єднання організацій роботодавців.