Оперативні дані травматизму по основним галузям єкономіки

Так як найбільш травмонебезпечною галуззю є вугільна промисловість то нижче приведено показники травматизму по основним гірничим професіям:

- гірник очисного забою – травмовано 1343 особи;

- прохідник – 891 особа;

- гірник підземний – 540 осіб;

- електрослюсар підземний – 380 осіб;

- слюсар ремонтник – 280 осіб;

- машиніст гірничих виїмкових машин – 222 особи;

- гірник з ремонту гірничих виробок – 249 осіб.

Якщо протягом останніх п'яти років в Україні намітилась тенденція до зниження виробничого травматизму, то ситуація з професійними захворюваннями залишається нестабільною, а їх рівень високим.

Кількість випадків професійних захворювань на виробництві зменшилась в 2011 році на 18% (з 6046 до 4965).

Найбільша кількість професійних захворювань зареєстрована у Донецькій (28,8%), Луганській (26,6%), Дніпропетровській (19,7%) і Львівській (10,5%) областях. Кількість профзахворювань у цих областях складає близько 85,6% від загальної їх кількості по Україні.

Зниження професійних захворювань відмічається у Донецькій області – на 22% (з 1 834 до 1432); Дніпропетровській області – на 28% (з 1365 до 977); Львівській області – на 18% (з 630 до 519).

Ріст зареєстрованих професійних захворювань відмічається у Вінницькій області – на 6 випадків (з 7 до 13 ), в Закарпатській області – 3 випадки.

Аналіз професійної захворюваності по галузям промисловості свідчить, що найвищий рівень профзахворюваності спостерігається у вугільній, металургійній, та машинобудівній галузях.

Домінуючими причинами формування несприятливих умов праці у цих галузях економіки залишаються недосконалі технології, використання застарілого обладнання, машин і механізмів та їх несправність, неефективність та невикористання працюючими засобів захисту, порушення правил охорони праці, режимів праці і відпочинку.

Фактори безпеки праці та їхній взаємозв'язок

Основний та найбільш вагомий метод поліпшення умов праці — широке використання системи техніки безпеки. Вона повинна розв'язати два основні завдання: допомагати створювати машини й інструменти, які виключать загрозу для людини, розробляти спеціальні засоби захисту, що охоронятимуть працівника від загрози в процесі праці. Паралельно приділяється увага технічному навчанню людей безпечним прийомам праці.

Згідно з даними міжнародної статистики, головним винуватцем нещасних випадків є здебільшого не техніка, не організація праці, а сама людина, яка з тих чи інших причин не дотримувалась правил техніки безпеки праці, порушувала нормальну організацію трудового процесу, не використовувала передбачені засоби захисту та ін. Генеральний директор Англійського королівського об'єднання з попередження нещасних випадків Б. Янг стверджує, що 80 % усіх травм відбувається з вини потерпілих [6]. Інші автори вважають, що вина людини може бути констатована у межах 60—90 % нещасних випадків [21]. У деяких джерелах зазначають і вищі відсотки провини людини у нещасних випадках (95 % [21] і навіть 99 % [15]). При таких оцінках враховують різні критерії вини людини (винним може бути і конструктор, який створив недосконалу техніку, і механік, який погано виконав її профілактику, і сам працівник, який допустив помилку при єксплуатації техніки). У дослідженнях психологічних причин нещасних випадків на одному із машинобудівних заводів М. А. Котик (1981) виявив, що у 76,5 % винуватцями травматизму були самі потерпілі, в 6,1 % випадків — інші працівники і тільки в 10,7 % нещасних випадків відбулося з технічних причин, а в 6,7 % — з інших організаційних причин [6]. Тому виробничий травматизм на підприємствах є проблемою психології (психофізіології). Тут важливо враховувати, так званий людський фактор, який відіграє суттєву роль у профілактиці виробничого травматизму і дає цінний матеріал для вивчення причин травматизму, визначення основних напрямів профілактики нещасних випадків і аварій на виробництві.

Це положення стане зрозумілішим, якщо розглянути психологічні дослідження, зокрема ретроспективної трудової експертизи [12]. У табл. 2 систематизовано причини травматизму в одній із галузей промисловості за три роки. Налічується 2112 випадків, які трапились внаслідок таких чинників.

Таблиця 2.

Причини травматизму на підприємстві

№ з/п	Чинник	Кількість нещасних випадків
		усього	у %
1	2	3	4
1	Дефект обладнання і його незадовільний стан	306	14,49
2	Немає або недостатньо засобів колективного захисту та безпеки	58	2,75
3	Немає (неукомплектованість) або незадовільний стан засобів особистого захисту	10	0,70
4	Незадовільний стан або неправильна організація робочого місця, комунікації	54	2,66
5	Незадовільне освітлення і видимість, шкідливий вплив шуму, вібрацій, кліматичних умов на робочому місці	8	0,98
6	Незадовільна організація праці	39	1,86
7	Немає потрібних відомостей про умови праці та відповідної кваліфікації (теоретичної підготовки), професійних здібностей, навиків, тощо у працівників.	27	1,28
8	Використання небезпечних методів і способів праці, у тому числі виконання роботи без дозволу, перебування на небезпечній ділянці	1162	66,02
9	Ігнорування або невиконання інструкцій з безпечних методів праці та правил техніки безпеки	48	2,27
10	Невикористання або неправильне використання засобів особистої безпеки та захисту	71	8,86
11	Загрозливі дії сторонніх осіб (відволікання уваги під час роботи, жарти, особисті конфлікти та ін.)	70	8,31
12	Недостатні особисті передумови для нормального виконання роботи (невідповідність потрібним фізичним даним, розумова відсталість, несприятливі індивідуальні особливості, психічний стан у цей момент)	211	9,39
13	Загрозлива поведінка тварин або вплив явищ природи	5	0,24
14	Нез'ясовані чинники	43	2,08
Разом:		2112	100,00

Чинники, які наведено в пунктах 7—12, свідчать про неправильні дії потерпілих. Загальна сума випадків, що спричинені цими чинниками (74,68 %), переконує в тому, що роль людського фактора в аварійності досить значна. Наведені результати аналізу практично збігаються з аналогічними показниками по промисловості розвинутих країн [2].

Подібна ситуація особливо спостерігаеться в авіації, де, на думку американських вчених Д. Мейстера і Дж. Рабидо, зі 100 пілотів, які загинули, вісім осіб гине через неполадки літака, 90 — через власні помилки і лише двоє загинуло в бою [3]. Інші автори менш категоричні в подібних оцінках і вважають, що нині у розвинутих країнах з вини людського фактора відбувається від 55 до 90 % усіх аварій в авіації [7].

Виникає важливе запитання: чому люди, яким з дитинства властивий інстинкт самозбереження, самозахисту, так часто є винуватцями травматизму? Якщо людина психічно нормальна, то само собою вона ніколи не прагнутиме до травм. Такі випадки відбуваються з незалежних від людини причин, або тоді, коли її спонукають до порушення правил безпеки відповідні обставини. Щоб попередити виникнення подібних подій, потрібно, передусім, виявити такі обставини і, виходячи з можливостей, зменшити їх вплив.

Закономірності в розвитку і житті людини свідчить про те, що обставини, пов'язані з виникненням нещасних випадків, мають об'єктивні причини.

Перший чинник — аналіз еволюції людини. Еволюційний розвиток людини відбувався у сфері розумової діяльності, завдяки якій вона створювала й удосконалювала знаряддя праці. За допомогою знарядь праці людина стала здатною реагувати на сигнали, які далеко виходять за межі її чутливості. Важіль колесо і двигун розширили фізичні можливості людини, пізніше ЕОМ підвищила ефективність пам'яті, мислення, інтелекту.

З розвитком знарядь праці збільшився діапазон впливу людини на навколишній світ як за різноманітністю, так і за інтенсивністю. Збільшилось коло відповідних реакцій зовнішнього світу на людину в процесі праці.

Збільшилась сила цих вимірів. Якщо первісна людина за своїми індивідуальними фізичними можливостями була здатна протистояти в процесі трудової діяльності загрозам, то сучасна людина сама собою за цими якостями суттєво відстає від рівня зростаючої загрози. Розвиток психіки дає змогу їй під час розробок техніки робити її менш загрозливою, вибирати способи захисту від загрози тощо. З розвитком техніки(научно технічний прогрес) загроза зростає швидше, ніж людська протидія їй.

Друга причина, яка робить умови праці жорсткішими та загрозливішими, це зростання ціни похибки. Коли первісна людина допускала похибку в роботі, то розплата за неї була невеликою, як-от: подряпини, на ногу впав камінь, падіння з дерева. Помилки ж сучасної людини більш відповідальніші: загибель під час аварій літаків, транспорту, вибухів підводних човнів, атомних станцій, від струму великої напруги, інвалідність від ударів важких пресів, падіння з багатоповерхових будинків.

Третя причина, яка збільшує травматизм, — адаптація людини до загрози. Нині техніка в житті людини займає вагоме місце: використовується вдома, в дорозі, на роботі. Для сучасної людини техніка стала засобом задоволення багатьох потреб, об'єктом мотивації, фактором престижу. Використовуючи переваги, які дає техніка, і звикаючи до них, людина часто забуває, що техніка нерідко є ще і джерелом загрози, а інтенсивне використання природно збільшує можливість реалізації цієї загрози.

Крім загальних чинників, має місце багато інших різноманітних, чисто індивідуальних факторів, здебільшого психологічних, які сприяють порушенням правил безпеки праці (показна сміливість, недисциплінованість, нахил до ризику та ін.).

Таким чином, можна зробити висновок, що існує багато передумов та обставин об'єктивного та суб'єктивного характеру, які зумовлюють виникнення нещасних випадків з вини людини, т.н. людський фактор.

Нещасний випадок є результатом складної взаємодії різних факторів та обставин, а саме: станом суб'єкта з його фізичними та духовними даними, матеріальних предметів і знарядь праці, а також матеріальних і соціальних умов його виконання, діючої організації з різними обмеженнями та нормами.

Виявляючи зв'язки, які є між цими факторами, їхній вплив на виникнення нещасних випадків, доцільно використовувати системний підхід, як найбільш ефективний при вирішенні подібних задач [3].