10. Початок польського панування на українських землях.

1. Люблінська унія

2. Брестська церковна

1. В 16 столітті Литва втрачала колишню могутність, оскільки її сили виснажувалися війнами з Московською державою і грабіжницькими наскоками кримських татар. Вона змушена була продовжити зближення з Польщею, чия феодальна верхівка давно прагнула підпорядкувати собі литовські володіння. Відповідно в 1569р. було узгоджено Люблінську унію, яка передбачала:

• Об’єднання Литви і Польщу в єдину державу (Річ Посполиту) ;

• Створення спільного сейму (парламенту) і наявність виборного короля;

• Перехід українських земель під зверхність Польської корони;

Після Люблінської унії на українських землях розпочалися радикальні зміни: запроваджувався адміністративно-політичний устрій польського зразка, розширювалося магнатсько-шляхетське землеволодіння, формувалася фільваркова система з панщиною. У 1588р. Третім Литовським Статутом вводилося кріпацтво і 20-річний термін розшуку селян-втікачів.

Отже на власній землі українцям належало стати безправною і пригнобленою масою населення.

2. Під владою Речі Посполитої державною підтримкою користувалася лише католицька церква, православна церква занепадала, православні віруючі зневажалися. Для захисту своїх прав в таких умовах городяни об’єднувалися в православні братства. Братства діяли на засадах взаємодопомоги, займалися церковними проблемами, освітою, книгодрукуванням. Найвпливовіші були Львівське, Київське і Луцьке братства. Водночас велися пошуки шляхів рівноправного існування з католиками. Ці пошуки підштовхнули частину духівництва на чолі з Іпатієм Потієм до ідеї об’єднання християнських церков. В 1596р. у місті Брест було проголошено унію, згідно якої:

• Українська церква переходила під Юрисдикцію Папи Римського;

• Уніатському духовенству і віруючим гарантувалася рівноправність з католиками;

Таким чином виникла Греко-Католицька церква, втім більшість українського населення визнавати її не поспішала.

11. Виникнення козацтва

1. Виникнення козацтва

2. Запорізька Січ

1. Незахищеність перед зовнішніми ворогами, феодальне гноблення, релігійні і національні утиски відкидали українське населення Литви і Польщі на межу виживання. У зв’язку з цим ширився потік уходників й втікачів на Запоріжжя - безлюдні, нічийні простори за дніпровськими просторами. Вони осідали на багатих природними дарами дніпровських заплавах, промишляли війною, мисливством, рибальством. Займалися ремеслами або торгівлею, цінували свободу і військову доблесть. З їх середовища розвинулося козацтво – тобто верства вільних озброєних людей. Перша згадка про козаків дотується 1492р., коли вони знищили турецький корабль під Тягинею. Усвідомивши себе захисником українського народу, козацтво розгорнуло збройний опір його завойовникам і гнобителям. Певна частка козаків наймалася на державну службу, записувалася в спеціальний реєстр і складала реєстрове військо.

2. В першій половині 16 століття організатором козаччини був черкаський староста Остафій Дашкевич, а її центром – Черкаси. В 1556р. князь Дмитро Вишневецький побудував на острові Хортиця укріплення, яке стало зватися Запорізькою Січчю. Згодом її місцезнаходження неодноразово змінювалося, проте Січ незмінно зберігала статус військово-адміністративного і консолідуючого центру. Завдяки цьому козацтво:

• Утворило власні правові звичаї і виборне самоврядування;

• Зорганізувалося як Військо Запорізьке;

• Сформулювало територію козацьких вольностей;

Отже, наприкінці 16 стол. Запорізька Січ здобула ознаки демократичного державного утворення (республіки), відродивши тим самим державотворчі традиції українського народу.