44. Радянізація Західної України в 1940-50рр.

Після вигнання фашистів розпочалася радянізація Західної України. ЇЇ головні напрямки:

• Встановлення монополії більшовиків на владу та ідеологію;

• Націоналізація приватного секторі економіки;

• Колективізація та індустріалізація ;

• Переслідування і заборона Української Греко-Католицької Церкви;

Така політика руйнувала звичне життя і викликала широкий опір місцевого населення. Ударною силою антирадянського опору була УПА на чолі з Романом Шухевичем. Її формування, що базувалися у лісових або гірських масивах, чинили збройні акції, тероризували радянських активістів і спеціалістів. Для придушення збройної опозиції використовувалися сили НКВД й окремі підрозділи ЧА. Вони організували військові операції, масові депортації, провокації з перевдяганням у форму супротивника. Після загибелі Романа Шухевича в березні 1950р. повстанський рух поступово згасав.

Отже радянізація Західної України проходила в атмосфері непримиренної ворожнечі і супроводжувалася багато чисельними жертвами з обох боків.

45. Радянська Україна в період “Відлиги”

1. Політика десталінізації

2. Економічні реформи Хрущова

1. Період в історії СРСР,коли на чолі держави стояв Микита Хрущов, називається “Відлигою” ( 1953-64рр. ). Під час роботи ХХ з’їзду КПРС в лютому 1956р. Хрущов оприлюднив доповідь, де навів приклади злочинних дій колишнього вождя і викрив культ особи Сталіна. Він започаткував політику десталінізації – тобто відмову від сталінських методів керівництва. ЇЇ головні напрямки:

• Припинення масових репресій;

• Звільнення і реабілітація незаконно репресованих;

• Реформування системи каральних органів;

• Публічна критика Сталіна, знищення його пам’ятників і топонімів;

Комуністичну партію України в роки “Відлиги” очолив Олексій Кириченко – перший українець на цій посаді.

Отже реформи Хрущова ліберазували політичне життя. Їх незавершеність виявлялася в тому, що вони жодним чином не зачіпали монополію КПРС на ідеологію та владу.

2. Намагаючись подолати недоліки сталінської адміністративної економіки, Хрущов ініціював економічні реформи. Зокрема:

• Для вирішення продовольчих проблем освоювалися цілинні землі Казахстану, підвищувалися закупівельні ціни на колгоспну продукцію, розгорталося масове вирощування кукурудзи, прискореними темпами розвивалась м'ясо-молочна галузь;

• Для покращення керівництва народним господарством створювалися територіальні органи управління – раднаргоспи;

• Для поліпшення життя трудящих підвищувались зарплати і пенсії, проводилася паспортизація сільського населення, розширювалося будівництво державного житла;

Таким чином Хрущовські реформи створили сприятливі умови для зростання сільського господарства і добробуту населення. Разом з тим вони були економічно необґрунтованими, втілювалися в життя безграмотно і хаотично.