28.Українська Держава гетьмана Скоропадського

1. Утворення і сутність гетьманського режиму

2. Здобутки і прорахунки гетьмана Скоропадського

1. 29 квітня 1918р. німецьке командування розігнало УЦР, а всеукраїнський з’їзд хліборобів ( землевласників ) обрав генерала Павла Скоропадського гетьманом. Отримавши владу Скоропадський проголосив самостійну Українську державу і скасував законодавчі акти УЦР. Головні напрямки його політики:

• Підновлення недоторканності приватної власності й поміщитського землеволодіння в тому числі;

• Придушення опозиції, селянського і робітничого руху;

• Формування вільного козацтва і регулярної армії;

• Союзницькі стосунки з Німеччини;

Таким чином гетьманат являв собою консервативну військово-монархічну диктатуру.

2. Гетьманському режиму вдалося призупинити анархію у всіх сферах життя. Крім того було розпочато українізацію освіти, засновано українські університети у Києві й Кам’янці-Подільському, Українську Академію Наук, Національний історичний музей, Національну бібліотеку. Разом з тим забезпечити політичну стабільність не вдалося оскільки:

• Диктаторський характер влади консолідував опозицію;

• Відновлення поміщитського землеволодіння провокувало селянські заворушення;

• Союзницькі стосунки з Німеччиною унеможливлювали порозуміння з Антантою;

Відтак після закінчення Першої світової війни розгорілося анти гетьманське повстання. 18 листопада 1918р. у бою під Мотовилівкою гетьманські війська зазнали вирішальної поразки.

Отже Скоропадський змушений був зректися влади й залишити Україну.

29. Директорія унр

1. Внутрішня політика

2. Друга більшовицько-українська і громадянська війна

1. Директорія утворювалася, як керівний орган анти гетьманського повстання. ЇЇ головою було обрано Володимира Винниченка, військовим отаманом Симона Петлюру. Поваливши гетьманський режим вона оголосила про відновлення Української Народної Республіки. Особливості внутрішньої політики полягали в тому, що Директорія:

• Скликала новий законодавчий орган – Трудовий конгрес, але не спромоглася сформувати дієздатний держапарат, від негайної передачі землі селянам;

• Вчинила опір більшовикам, але не знайшла порозуміння з країнами Антанти;

• Узгодила акт Злуки із Західно-Українською Народною Республікою ( 22 січня 1919р. ) ;

Отже політика Директорії виявилася радикальною та суперечливою, що завадило їй заручитися стійкою підтримкою населення.

2. Після закінчення Першої світової війни більшовики відмовилися визнавати українську самостійність і розпочали нове вторгнення. Під їх натиском Україну охопила “отаманщина” – тобто військово-анархічна диктатура Симона Петлюри і місцевих військових отаманів. При цьому найвпливовіший селянський отаман півдня України – Нестор Махно спільно з більшовиками виступив проти Директорії. Опір петлюрівців був впертим, але розрізненим. Відтак радянська влада повернулася на українські землі вдруге. Влітку 1919р. більшовиків потіснила білогвардійська армія генерала Антона Денікіна. Восени-взимку 1919р. більшовики при допомозі махновців реваншувалися й радянська влада повернулася втретє.

Отже 1919р. Україна пережила в умовах громадянської війни і політичної анархії.