2. Модуль .Формування бібліотечних фондів

У бібліотекознавстві розробка питань, що стосуються управління бібліотечними фондами і їх формуванням, має вже свою історію.

Найбільш ґрунтовний вклад в проблему на першому етапі вніс відомий бібліотекознавець Юрій Володимирович Григорьєв. Концепція Ю.В.Григорьєва полягає в тому, що управління фондом входить складовою частиною в процес формування бібліотечного фонду, тобто комплектування, організація і управління – процеси одного рівня.

Пізніше питання управління бібліотечним фондом розглядалися відомими бібліотекознавцями Юрієм Миколайовичем Столяровим, Володимиром Івановичем Терешиним, Миколою Павловичем Васильченко і ін.

Ю. Н. Столяров виділив дві підсистеми: соціальне управління, тобто управління співробітниками, зайнятими формуванням фонду, і технологічне управління, тобто управління формуванням бібліотечного фонду. Об'єкт управління Ю. Н. Столяров визначає як потік документів, циркулюючий в процесах створення, розвитку і використання фонду, а суб'єктом управління виступає особа, якій доручено управляти або підлеглими йому людьми, або безпосередньо самим формуванням фонду.

В. І. Терешин як об'єкт управління розглядає систему «документний фонд». Як і раніше розділяючи управління фондом і управління процесами його виробництва і використання, він обмовляється, що по суті, управління документним фондом зводиться до керівництва всією роботою інформаційної служби по його формуванню і використанню.

Якщо звернемося до Госту, то побачимо, що термін «управління фондом» в нім присутнє, але в одному ряду з такими технологічними процесами як формування фонду, організація фонду, комплектування фонду, поповнення фонду.

Знайомство з концепціями управління бібліотечного фонду можна було б продовжити, але всі вони одностайні у визначенні мети управління – приведення параметрів бібліотечного фонду у відповідність із завданнями бібліотеки і запитами користувачів. Проте залишається відкритим питання про те, чим же, врешті-решт, слід управляти – складом, величиною, структурою фонду, потоком документів усередині бібліотеки, технологією формування фонду або співробітниками бібліотеки. Поза сумнівом, що всі названі об'єкти потребують управління, як не викликає сумнівів і їх тісний взаємозв'язок.

Так що ж все-таки таке «управління бібліотечним фондом»?

Найбільш вдале і відповідне теперішньому часу визначення знаходимо у Васильченко Н. П. По його думці «управління фондом – цілеспрямований вид діяльності, необхідний для повноцінного формування, збереження і ефективного використання бібліотечних фондів».

Управління бібліотечними фондами складається з трьох комплексних процесів:

1. - управління формуванням бібліотечного фонду;

2. - управління збереженням бібліотечного фонду;

3. - управління використанням бібліотечного фонду.

1. Управління формуванням бібліотечного фонду

Процес управління формуванням бібліотечного фонду

полягає в:

 моделюванні

• комплектуванні

• обліку

• обробці

• виключенні видань.

Зосередимо увагу на моделюванні бібліотечного фонду, оскільки останні процеси більш менш регламентовані і відомі, тоді як моделювання бібліотечного фонду в практиці застосовується менше.

Моделювання.

Під моделюванням бібліотечного фонду розуміють відтворення або встановлення за допомогою моделей властивостей і параметрів бібліотечного фонду з метою їх дослідження і подальшої оптимізації. Вигляд моделі вибирають залежно від вирішуваних завдань. Для управління бібліотечним фондом використовується цілий комплекс моделей: описова, математична, тематико-типологічна або структурна і бібліографічна і ін.

Описова модель є основою для подальших моделей і управління фондом в цілому. Вона є своєрідним паспортом бібліотеки, в ній в словесній формі визначаються завдання бібліотеки і її місія. Вказується спеціалізація фондів бібліотеки, характеризуються

структурні підрозділи бібліотеки, визначаються види і типи видань і екземплярність документів, що набувають.

Математична модель фонду дає уявлення про загальні кількісні параметри фонду. Фонд кожної бібліотеки повинен мати раціональну величину і структуру. Ще недавно вважалося, що фонд бібліотеки укомплектований оптимально по складу і величині, якщо їм задовольняють близько 70% загального числа вимог за профілем фонду даної бібліотеки. Регламентовано було виключення з фонду і приріст фонду. Норматив виключення складав 10-12% бюджету на комплектування, а приріст повинен був складати 3%. Це стосувалося прилюдних і наукових бібліотек. Структурна модель. Цей вигляд моделі відтворює в спрощеному вигляді структуру по типах і видах документів і їх екземплярність в рамках певної теми (ттпк). Структурна модель складається з двох розділів. Перший з них – записка пояснення. У ній наводиться паспорт фонду, фіксуються відомості про бібліотеку, її завдання, склад абонентів, структуру і особливості формування фонду. Другий розділ відображає параметри модельованого фонду – тематику, типів і види документів, екземплярність, язиковий склад, приналежність до структурних підрозділів бібліотеки і тому подібне Структурна модель може мати додатки: перелік періодичних і таких, що продовжуються видань, намічених для придбання, основні бібліографічні видання по яких проводиться відбір літератури і ін. Перелік тим вибудовують в систематичному порядку. Структурна модель може бути у формі табличної, карткової, електронної, будь-який іншою зручною для бібліотекаря.

Моделі бібліотечного фонду складають у декілька етапів. Початковий (підготовчий) етап включає:

 вивчення конкретної ситуації, в якій формується фонд, тобто зовнішні і внутрішні умови;

 визначення стратегії формування в даній конкретній ситуації;

 визначається тактика формування фонду, тобто дороги і засоби реалізації політики формування фонду;

 фінансові витрати.

Спираючись на отримані дані на наступному етапі виявляють тенденції розвитку фонду. Все це дозволяє намітити його параметри в майбутньому і визначити завдання комплектування на заданий період. У це закладають в описову модель.

Третій етап може існувати паралельно або услід за другим . В ході його створюють структурну модель, це тематичний або тематико-типологічний план комплектування.

Розрізняють моделі двох основних класів: