Форми організації музичного виховання дошкільників

Освітньо-виховний процес залучення дітей раннього і дошкільного віку до скарбниці вітчизняного і світового музичного мистецтва в умовах ДНЗ необхідно здійснювати у різноманітних формах організації музичної діяльності.

По-перше, це найдоступніша кожній дитині самостійна музична діяльність дошкільнят і найпоширеніша в дитячому садочку — музика у повсякденному житті. По-друге, це музичне заняття — провідна освітньо-виховна форма музичної діяльності дітей. По-третє, це усталені форми організації музичного виховання малят — музичні розваги і музично-театралізовані свята, які дають можливість дітям по-справжньому пережити художньо-естетичну природу музичного і музично-пластичного мистецтва як мистецтва вираження емоцій і почуттів, взаємодії виконавців і глядачів. Які ж особливості реалізації змісту програми в означених організаційних формах?

Спільною умовою гармонійного і різнобічного музичного розвитку дошкільників в усіх формах організації музичного виховання є гуманізація музично-педагогічного процесу: дитина з її особистісними та індивідуальними відмінностями знаходиться в центрі уваги музичного керівника і вихователя, а освітньо-виховний процес стає процесом їх партнерської взаємодії, співробітництва, співтворчості з урахуванням дорослим вікових можливостей і зони найближчого розвитку дітей, інтересів кожної дитини, її особистих музичних успіхів і зокрема творчих проявів дошкільняти тощо.

Самостійна музична діяльність дошкільнят

Своєрідність самостійної музичної діяльності дітей загально відома: вона пов’язана з ініціативою самої дитини, її бажанням звертатися до власного музичного, музично-рухового досвіду за різних життєвих умов. З боку дорослих ця діяльність дітей вимагає спостереження за ними і непрямого впливу у вигляді організації сприятливих умов для дитячих музичних проявів. Вихователям і батькам бажано підтримувати щонайменшу самостійну дитячу активність:

• згадування у вільний час знайомих музичних забав, співаночок, танцювальних рухів, хороводів, таночків;

• використання в ігрових ситуаціях музичних іграшок-інструментів;

• звернення до улюбленого музичного репертуару, варіювання його;

• гру в музичне заняття, оркестр, театр;

• влаштовування міні-концертів для ляльок і дітей у групі;

• прояви дитячої творчості — вигадування музично-ігрових образів і танцювальних рухів, виспівування власного ім’я, імпровізація мелодій і музикування на улюбленому дитячому музичному інструменті, музично-пісенно-пластичне розгортання гри, казочки тощо.

Для самостійного навчання дітей мистецтва, для прояву внутрішніх мотивів, дитячих музичних інтересів, вигадки, винахідливості, творчості вихователь і музичний керівник створюють не лише сприятливе середовище, а і ситуації виклику. Їх характеризують такі умови, які спонукають дітей діяти самостійно, за власною ініціативою, а відтак сприяють саморозвиткові дитини. Так, педагог може почитати дітям віршовану абетку, музичну казку або почати співати абетку в коротеньких піснях. Далі він нічого не пропонує їм, а залишає часопис (журнал, книжку) розгорнутим на сторінці з музичною абеткою, віршиками й малюнками у полі зору дітей, створюючи таким чином ситуацію виклику. Спостерігаючи за дітьми в такій ситуації, доречно поставити і відповісти на такі питання: «Чи реагує дитина позитивно на надані можливості? Чи сприяє реакція дитини її розвитку?».

Отже, виклик — це прийом непрямого підбурювання дітей до активності, це ситуація, що спрямована на непряме запрошення до самостійних дій, на провокування дитини й активізацію дитячої ініціативи за рахунок надання їй нових можливостей. Такими можливостями стають переважно ситуативні зміни у середовищі, певна поведінка вихователя, висловлювання, репліки дорослого, привнесення спеціальних умов у навчальний зміст і навчальне середовище тощо. Зміни у середовищі, змісті, поведінці зазвичай можуть виникати випадково для дітей і не заплановано з боку дорослого, а можуть бути несподіваними для дітей, але спеціально підготовленими педагогом.

Приклад 1. Вихователь створює ситуацію виклику: під час денного сну викладає в груповій кімнаті (не обов’язково у музичному центрі) атрибути, з якими діти розучували хоровод на музичному занятті — сопілочки, віночки зі стрічками, бубон тощо. Після сну вихователь лише спостерігає за дітьми: чи скористався хтось із них наданими можливостями згадати хоровод, заспівати хороводну пісню, можливо імпровізувати свій маленький хоровод, танець під відому або іншу мелодію? Тобто, дорослий не бере ініціативу на себе, словесно не привертає увагу дітей, не пропонує згадати хоровод. Нехай діти самі помітять нові можливості. А якщо не помітять, то варто прибрати ввечері ці атрибути, а завтра вдень покласти їх в інше місце (можливо поруч з ними були більш привабливі речі).

Приклад 2. Вихователь створює ситуацію виклику: викладає музичний диск на своєму столі, не коментуючи дії. Можливо цей виклик прийме хтось із хлопчиків (дівчаток): підійде до столу, почне розглядати диск, візьме до рук. Якщо він про щось запитає вихователя («а яка музика на цьому диску?»), той дає стислу відповідь для часткового орієнтування дитини («можеш прочитати, там написано»). Дорослий не пропонує усі знання про цей диск в готовому вигляді, а залишає простір для вияву подальшої дитячої ініціативи. Дитина може звернутися до іншого хлопчика, почати разом читати надписи, коли втомляться, то знову можуть бути запитання до дорослого на кшталт «а цей диск можна послухати?». «Так, можна», — точна відповідь дорослого, без зайвої допомоги на зразок «давайте я вам поставлю його». Діти спробують самостійно поставити диск (посильна відповідальність) і послухати музику. Вихователь не чинить перепон, нехай пробують, домовляються, прислухаються одне до одного, радяться. Якщо ще запросять часткової допомоги («а на яку кнопку треба натиснути?» чи «ми правильно натискаємо?»), можна надати її, але без зайвої опіки.

Приклад 3. У змісті занять (наприклад, з розвитку мовлення) вихователь використовує картинки, на яких зображені музичні інструменти або на яких діти грають у дитячому оркестрі тощо. Можливо таку ситуацію деякі діти сприймуть як виклик: під час заняття або після нього візьмуть із музичного центру дитячі музичні інструменти і спробують імпровізувати або влаштують сюжетно-рольову гру у дитячий оркестр (диригент, музиканти тощо).

Приклад 4. Вихователь читає дітям білоруську народну казку «Чарівна дудка», в якій розповідається про казково-загадкову гру старців на лірах і чарівний вплив гри Іванка на дудці. Зміст казки діти можуть сприйняти як виклик: взяти сопілочку і заграти чарівно на свій лад.

Для особистісного розвитку важливо, що діти вчаться бути незалежними в таких ситуаціях і водночас діяти відповідально. У цей час вони частково потребують допомоги з боку дорослого і водночас мають розвиватися самостійно. Вихователь може обговорювати діяльність дитини з нею самою, якщо вона того прагне і потребує. Зважаючи на це, стосунки між педагогом і дитиною у чомусь видаються суперечливими. З одного боку дітям потрібен педагог, а з іншого — все, що робить педагог, спрямовано на те, щоб послабити зв’язок з дітьми. Діти повинні набувати самостійності, вони не можуть постійно залежати від підтримки й допомоги педагогів.

Ця суперечність є типовою для педагогічних стосунків, орієнтованих на розвиток дитини. Педагоги підтримують дітей і разом з тим створюють для них ситуацію виклику. Вони пропонують дітям певний навчальний матеріал (з’являється новий диск з музикою, журнал з музичною чи віршованою абеткою тощо), можливо намічають початковий план дій і водночас — простір. Вони забезпечують підтримку і разом із цим спонукають дітей самостійно братися за цікаві завдання. Безсумнівно, діти розвиваються успішніше, якщо діють самостійно.

Діти можуть виявити самостійність по-різному: розглянути малюнки, відшукати у тексті знайомі літери, навчити лялечок пісенній абетці, вигадати свої власні рими і мелодії, намалювати образи, потанцювати самостійно або з іншими дітьми тощо. Але це не стосується усіх дітей, а лише тих, яких ця ситуація спонукала до дії. Самостійне навчання дитини музиці може початися з будь-якого моменту та у будь-якому місці.

Вихователі бачать: діяльність, яка не дає дітям простору для здійснення власного творчого внеску, і під час якої діти відчувають зайву опіку, призводить до втрати інтересу, дітям вона здається дещо нудною, її наслідки не тривкі. Отже, створюючи сприятливі умови для самостійної музичної діяльності дітей, добираючи навчальний зміст для дітей групи і для кожної дитини педагоги мають щоразу віднайти баланс між добре організованим середовищем й викликом та намагатися його досягти.

Використання музики у повсякденні дітей

У дошкільній групі бажано створювати атмосферу повсякденного звернення до музики як життєво необхідних дитині гарних емоційних вражень. Введення музики у повсякденне життя малят потребує від вихователів, музичного керівника, інструктора з фізичного виховання естетичного смаку, творчої вигадки, ініціативи, своєчасної підтримки дитячих пропозицій щодо підбору і застосування музики у різноманітних ситуаціях. Радимо вихователю педагогічно доцільно використовувати музику у різних видах дитячої діяльності, перш за все — в ігровій (народна гра з піснею, розігрування дитячої пісні, мирилки, драматизація казки тощо), а також в художніх видах діяльності (малювання, ліплення народної іграшки, витинанки), під час сприймання дітьми літературних творів, при ознайомленні з природними явищами, під час бесід з дітьми і в заняттях із розвитку мовлення і мови, у ранковій і ритмічній гімнастиці, у побутових ситуаціях і в години дозвілля в групі, на прогулянці тощо.

Збагачувати досвід дітей в повсякденному житті бажано красивою музикою у виконанні дорослих і дітей, за допомогою аудіо та відео засобів (аудіозапис, фонограма, діафільми, мультфільми, ТВ передачі тощо); слуханням музично ілюстрованих казок, української народної музики і музики інших народів, музичних творів з класичної вітчизняної і світової спадщини, сучасної дитячої музики.

Для музичного розвитку і навчання дітей шостого й сьомого років життя грамоти вихователь може використовувати (співати дітям, із ними) цикли пісень:

• «Музична абетка» на слова народні і музику Ж. Колодуб («Антон іде, козу веде», «Бити кота, бити», «Волик рогатий», «Гопа, гопа, гопа, чуки», «Два цуцика», «Е-е, лю-лю-лю-лю», «Єдинчики, друбинчики», «Жив собі дід Сажка», «Зайчику, зайчику», «Іде, іде, дід, дід», «Їде півник на коні», «Йшла зозуля мимо саду», «Кукуріку, півнику», «Ладки, ладоньки, ладусі», «Мишка, мишка», «Ну, дитино, спатки», «Ой ковалю, ковальочку», «Пішли діти із хати», «Раз, два, три, чотири», «Сорока-ворона», «Танцювала риба з раком», «Упав, упав», «Фрікель, нікель», «Ходив котко по двору», «Ціровка-міровка, де була?», «Чуки, чуки, чуки, чок», «Шуги на панові кури», «Ще сонечко не зійшло», «Юрчик біг по саду», «Я маленький хлопчик»);

• «Пісенна абетка» на слова М. Пономаренко і музику І. Островерхого («Антилопа», «Білка», «Вовк», «Ґава», «Ґедзь», «Джміль», «Єнот», «Страус Ему», «Зозуля», «Жук», «Індик», «Їжачок», «Йорж», «Кріт», «Лев», «Мавпа», «Носоріг», «Овечка», «Півень», «Рак», «Сорока», «Тигрик», «Удав», «Фазаниха», «Хома», «Цапок», «Чапля», «Шпак», «Щука», «Два верблЮди», «Як», «Ь м’який знак»);

• «Абетка в піснях» на слова Т. Артем’євої і музику І. Островерхого, де один набір пісень — українською («Алігатор», «Білка», «Вівці», «Гуси», «Ґава», «Дельфін», «Е — і слово десь пропало», «Єнот», «Жук-рогач», «Зебра», «Буква И на іншу впала», «Індик», «Їжак морський», «Йоржик», «Краб», «Ластівка», «Мишка», «Нерпа», «Олень», «Папуга», «Риба», «Сніг», «Тюлень», «Удав», «Фламінго», «Хом’ячок», «Цап», «Черепаха», «Шакал», «Щука», «Ь м’який знак», «Юрок», «Ягуар»), а другий, з іншими образами — російською («Аист», «Божья коровка», «Волчонок», «Грач», «Дворняжка», «Ежевика», «Еж», «Жужа», «Зайчонок», «Иволга», «Есть краткая Й в алфавите», «Крот», «Лисенок», «Муравейник», «Норка», «Ослик», «Паучок», «Рысенок», «Слоник», «Тигр», «Утка», «Филин», «Хрюша мама», «Цыплята», «Чибис», «Шиншилла», «Щегол», «Твердый знак величен, горд!», «С буквой Ы у нас курьез», «Мягкий знак от нас сбежал», «Эму», «Юла», «Ястреб»).

Більшість цих пісень останні роки (2009; 2011) друкувалися у часопису «Дитячий садок. Мистецтво» (вид. «Шкільний світ», Київ).

Важливо залучати дітей до слухання в аудіозаписах класичної музики та пісень із національної спадщини — про Україну, її духовно-культурні цінності, про Київ, дім, рідну мову, про матерів і батьків (у виконанні українських співаків, гуртів), які наведено у програмі та інших, подібних їм за художньою цінністю. За допомогою таких пісень (не призначені спеціально для дитячого співу) в групі створюється атмосфера української музичної культури, виховується позитивне ставлення до ментально важливих цінностей багатьох поколінь українців. Не треба їх детально тлумачити, головне — чути, слухати їх.

Вважається, що вже у дошкільні роки діти повинні «знати і поважати державні символи» (Базовий компонент дошкільної освіти в Україні). Вихователі здебільшого знайомлять дітей з наочною символікою, а от практика ознайомлення з поняттям «гімн» шириться з 2007 р. (Шевчук А. Залучаємо дітей до музичних символів України //Дитячий садок. Мистецтво. — 2007. — № 3. — С. 6-9. Шевчук А. Національні музичні символи України //Палітра педагога. — 2008. — № 4. — С. 3-5).

У наш час державний гімн ― урочиста пісня, що набула значення символу єдності нації, стала засобом єднання громадян у найбільш важливі урочисті хвилини життя держави. Він формує небайдуже ставлення громадян до минулої історії, до теперішнього суспільного життя й до майбуття. В Україні існує дві такі пісні. Гімн-молитва «Боже великий, єдиний» на слова О. Кониського і музику М. Лисенка набув національного значення і часто звучить під час урочистих подій, важливих громадянських актів і особистих подій в житті українських людей. Державним Гімном незалежної України став гімн «Ще не вмерла України» на слова П. Чубинського і музику М. Вербицького. Він виконується під час офіційних державних церемоній, важливих громадянських актів, в усіх урочистих випадках, під час спортивних перемог міжнародного рівня. Обидва гімни ― державні національні музичні символи України, що є унікальною духовною та мистецькою цінністю нашого народу.

Ці твори, або уривки з них, варто пропонувати дітям старшого дошкільного віку для слухання в аудіозапису. Наприклад, Державний гімн України можна запропонувати у виконанні хору і оркестру, у виконанні О. Пономарьов, а також самих педагогів.

Доречно протягом навчального року систематично долучати старших дошкільників до українських гімнів. Насамперед, святкуючи з дітьми День незалежності України, запланувати звучання обох гімнів в особливі моменти святкового дня. Можливо гімн-молитву послухати в умовах групи, створюючи можливості для глибокого емоційного переживання твору. Діти можуть наслідувати спів дорослих і через це навчитися й самим співати гімн-молитву. А от під час спільного урочистого святкування доречним стане звучання державного гімну.

В урочистий і радісний День знань доцільно заспівати або запропонувати в аудіозапису гімн-молитву, привертаючи увагу дітей до таких слів: «Світом науки і знання ти її просвіти, в чистій любові до неї Ти нас, Боже, зміцни!». На тематичних заняттях з народознавства під час ознайомлення дітей з державною символікою ― прапором, гербом ― доречно долучитися до слухання державного гімну України. Варто ознайомити дітей з традицією слухання гімну стоячи, з шаною і повагою. А от на музичних заняттях можна диференціювати жанр гімну, послухати кілька творів, порівняти їхній вплив на дітей, дати можливість дітям висловити свої власні враження внаслідок сприймання такої музики, а потім узагальнити поняття цього особливого жанру.

У день Святого Миколая та на День матері у нагоді стане слухання і спів гімну-молитви. Діти старшого дошкільного віку здатні наслідувати емоційно піднесений спів дорослих і через це навчитися співати гімн разом із ними. Така традиція нагадуватиме кращі сімейні традиції та через дітей можливо формуватиме традицію у молодих родинах.

Нарешті звернутися до слухання і підспівування державного гімну буде доречним під час Дня випуску дітей до школи. Це надасть святу особливої урочистості, а діти переживатиме піднесення, патріотичні почуття. Тут, на святі, традицію сприймати гімн стоячи відтворять діти, батьки і педагоги разом. Безперечно, це матиме позитивний вплив на дітей.

Музичні заняття

Музичні заняття є провідною формою організації освітньо-виховної роботи з дошкільниками. В заняттях бажано створювати атмосферу поваги до кожної особистості, її інтересів, до думки дитини про музику, заохочення щонайменшої індивідуальної виразності виконавства, підтримки творчих проявів, успішності дітей.

Разом із універсальним «молодець» (прийом схвалення дитячих досягнень) — мотиваційна оцінка музично-естетичної успішності дітей чи окремого дошкільняти: «ваше музичне вітання нині особливо щире, пишаюся вами», «кожний з вас злагоджено рухався з усіма — це те, що треба», «Сашко у ролі півника поважний і особливо ритмічний», «Оксаночка надзвичайно вигадлива в своїй імпровізації», «я не змогла б краще заспівати за тебе — це твій успіх». Порівняння особистих успіхів дитини з її власними, а не з успіхами іншого малюка — важлива ознака гуманного ставлення до дитини.

Особистісному зростанню малюків під час музичної діяльності сприятиме створення проблемних ситуацій морального вибору, адже виховні аспекти є пріоритетними в даній програмі. Наприклад, всі прагнуть побратися парами, включаючи вихователя, одна дитина — зайва. Вихователь не біжить на допомогу, нехай діти приймуть виклик і самі звернуть на це увагу, знайдуть рішення: хтось утворить трійку замість пари або зайвий здогадається взяти музичний інструмент і приєднатися до музичного керівника, акомпануючи тощо.

Музичний керівник — співтворювач музики, посередник між композитором і слухачем-дитиною. Його майстерність сприяє збагаченню естетичного сприймання дітей, емоційному переживанню музики, усвідомленню ними виконавського характеру музичного і музично-пластичного мистецтв. Педагогу необхідно творчо організовувати процес слухання музики, гнучко використовувати традиційні й нові методичні прийоми. Так, класичну музику не тлумачити на примітивному рівні, але давати загальну естетичну установку і право індивідуального осмислення твору. Сприйманню фольклорної спадщини сучасною дитиною допомагати наближенням атмосфери музичного заняття до народного побутування і виконавства, поєднанням у свідомості дітей культурного минулого із теперішнім її досвідом за допомогою прийому фольклорного переказу. Сучасні музичні твори асоціювати із життєвими переживаннями сьогодення.

Вихователь під час музичного заняття всіляко використовує позицію «разом з дітьми», надаючи особистий приклад услухання в музику, висловлювання власного ставлення до музичного явища. Він має проявляти зацікавленість в музично-дидактичних іграх, активність в музично-рухових діях (разом захоплюємось грою, розігруємо хоровод, розважаємось в рухливій забаві тощо), у співах, в грі на музичних інструментах.

Запрошуючи дітей на групові заняття, доцільно також проводити заняття підгрупами, індивідуальні. Зі старшими дошкільниками це можуть бути заняття по оволодінню українськими танцювальними рухами окремо з підгрупою хлопчиків чи дівчаток; у різновіковій групі деякі пісні доречно розучувати тільки з підгрупою молодших або старших дітей; індивідуально запросити для слухання музики і музично-рухового її відтворення дитину, яка тривалий час не відвідувала садочок; окремо зайнятися музикуванням з особливо здібною дитиною тощо.

У структуру музичного заняття пропонуємо запроваджувати таку частину як «Мистецький досвід». Сенс такої частини у тому, щоб діти мали можливість поділитися з іншими самостійно набутим мистецьким, зокрема й музичним досвідом, думками про мистецтво і збагатитися від друзів іншим досвідом. У чому причини і яка його суть?

Дуже часто діти на музичному занятті хочуть розповісти про застосування досвіду музичних занять в особистому житті, про свій новий мистецький досвід, але у дорослих обмаль часу і вони стримують їх. Через це педагоги своєчасно не дізнаються про збагачений мистецький досвід дитини і набутий поза спеціально організованим педагогічним процесом, отже не відбувається зворотний зв’язок. Музичний керівник і вихователь позбавляють себе такого доцільного шляху вивчення дитини, її нових мотивів до занять музикою, мистецтвом загалом.

Пропонуємо таке. Зазвичай щотижня з групою дітей проводяться два музичні заняття (у понеділок і четвер; у вівторок і п’ятницю). Доцільно перше з них, що відбувається у понеділок чи вівторок (після вихідних днів, упродовж яких дитина набула нового досвіду) розпочинати з форми взаємодії під назвою «Мистецький досвід».

Звернемось до традиційної в дошкільній педагогіці структури заняття з дітьми: перша частина — підготовча, друга — основна, третя — підсумкова. Підготовча частина спрямовується на психологічну, мотиваційну і рухову підготовку дітей до основного змісту заняття. Відповідно у першу частину музичного заняття радимо вводити «Мистецький досвід» за такою структурою (вхід, вітання, інформація про мистецький досвід, енергійна вправа) і поданим нижче змістом.

1. Вхід дітей до зали під активну музику для того, щоб утворити загальне коло, впорядкувати дихання, зорганізуватися (тривалість фрагменту — одна чи пів хвилини). Може звучати марш у піднесеному характері або динамічна класична чи легка сучасна музика, або народна мелодія тощо.

2. Інтерактивне вітання (тривалість фрагменту — дві-три хвилини). Наприклад, кожна дитина самостійно проспівує вітання до усіх: «Добрий день». Або по колу передається «Хвиля вітань» — уклін однієї дитини до іншої, який виконується музикально, з повагою до іншого, з передаванням доброго настрою. Після цього діти сідають на підлогу.

3. Інформація про мистецький досвід дитини — це стисла, часто емоційна інформація про власний мистецький досвід, набутий нещодавно, або свої ідеї (орієнтовна тривалість фрагменту — чотири-п’ять хвилин). По черзі (наприклад, погоджують правило: один за одним вправо чи вліво від вихователя, музичного керівника чи конкретної дитини, іменинника) кожний стисло ділиться з іншими власним мистецьким досвідом, набутим за останній тиждень. Дорослий і діти можуть поділитися будь-яким досвідом, новиною, подією, думкою, що стосується зустрічі з мистецтвом, застосуванням художніх навичок у нових умовах тощо. Наприклад:

• хтось розповість про те, як танцював з дітьми під час святкування свого дня народження або про особливий подарунок — дитячий музичний інструмент;

• для когось справжнім відкриттям став спів тата для гостей;

• інший відвідав театр і його вразила лялькова чи балетна вистава;

• хтось набув досвіду співу через караоке, а комусь купили новий диск з дитячими піснями;

• хтось проспіває кілька фраз модного шлягеру, який вивчив самостійно або разом із мамою;

• комусь захочеться поділитися враженнями від музики з мультфільму або від танців з популярної ТВ передачі;

• комусь вдалося навчити бабусю новорічної пісні, а хтось навчився самостійно вмикати магнітофон і ставити диски;

• у когось луснув бубон від сильних вдарів і йому шкода улюблену іграшку;

• хтось довідався, що лялька співає від батарейки;

• інший розповість про відео фільм музично-театралізованого свята, який зробив тато і запропонує подивитися його разом у груповій кімнаті;

• хтось покаже нову присядку, якої навчив його старший брат тощо.

Зі становленням традиції у групі потік нової інформації, безперечно, буде збільшуватися і урізноманітнюватися, а її значущість для окремої дитини й усіх дітей зростатиме. Можливо досвід, запропонований окремою дитиною, може спричинити часткові зміни у змісті заняття або стати мотивацією для творчого завдання дітей під час музичного заняття тощо.

4. Коротка групова й енергійна вправа на основі раніше сформованої навички (тривалість фрагменту — одна хвилина). Вправу варто спрямувати на виховання в дітях відчуття єдності, на виконання неконкурентних командних дій, на дружню взаємодію і підтримку в наступних музичних діях протягом заняття, тобто на благополучне входження у навчальний процес. Це може бути музично-рухова гра середньої активності, виконання образних рухів, кількох вправ на кшталт ритмічної гімнастики або виконання легкої пісні чи вправи «Пісенний ланцюжок» тощо. Через цю вправу може плануватися зв’язок із наступним змістом заняття.

Отже, функції підготовчої частини — психологічна, мотиваційна, рухова підготовка дітей — будуть цілком досягнуті. Проте чимало музичних керівників запротестують: цілих 10 хвилин витратити на такий початок заняття! Але переваги для загального, у тому числі мистецького розвитку дітей — очевидні й більш значущі. Діти набувають навичок соціально спрямованого і емоційно значущого спілкування з питань мистецького досвіду! Формується відчуття довіри одне до одного, відкритості, відвертості, безпеки і як наслідок — встановлюється атмосфера благополуччя (дитина почуває себе «немов риба у воді»; в таких умовах дитячі здібності розквітають). Мистецьке навчання на занятті відбувається на кшталт тези «Музика і мистецтво загалом — постійна тема у моєму житті». Діти залучаються до моделювання демократичної поведінки (відповідальність за таке спрямування початку музичного заняття беруть на себе педагоги, демонструючи дотримання правил, рівні умови для участі, випадковість вибору важливої події, повагу до думки іншого тощо). Поступово діти стануть пригадувати, аналізувати власне життя і виокремлювати особливий мистецький досвід, цінувати творчість власну й іншої людини, зміцніють дитячі мистецькі уподобання, набудуть усвідомлення мистецькі інтереси дітей тощо.

Безперечно, діти дізнаватимуться щось особливого один про одного. Мистецький розвиток дітей набуде більш усвідомленого характеру. Навіть якщо окремі діти спочатку будуть мовчати, натомість вони зможуть сприймати нову для себе інформацію і через це відбуватиметься навчання один від одного. Переконані, що діти будуть чекати саме того дня тижня, в який на музичному занятті відбуватиметься така форма взаємодії як «Мистецький досвід». Вони стануть розповідати батькам про цікаві новини. Особистий музичний, театральний, танцювальний досвід конкретної дитини схочуть наслідувати інші діти.

Є сенс у тому, щоб започаткувати цю традицію на початку навчального року (у дітей за літо накопичився величезний досвід; музичний керівник дізнається багатьох речей про новий склад дітей групи), можливо в період тривалих новорічно-різдвяних святкувань і після них, адже у цей час у дітей також інтенсивне накопичення вражень. Період весняних канікул, або тиждень після будь-якого музично-театралізованого свята у садочку теж буде сприятливий для запровадження такої частини заняття як «Мистецький досвід». Якщо музичний керівник не може регулярно підтримувати традицію мистецького досвіду за браком часу на занятті, то таку ранкову зустріч на тему «Мистецький досвід» може періодично організовувати в груповій кімнаті вихователь (краще — в день проведення музичного заняття).

Типи музичних занять

Бажано у відповідності до рівня музично-естетичного розвитку дітей на даний час, поставленої навчально-виховної мети, до актуальних художньо-естетичних завдань роботи з групою планувати доречний тип заняття. У кожному з них (традиційні, тематичні, домінантні, комплексні) можуть бути використані нетрадиційні підходи, методи, прийоми. Але це поняття деякою мірою відносне, адже для одних педагогів створення атмосфери народного побутування українського хороводу в занятті або сюжетність заняття чи деякі ігрові прийоми є ще нетрадиційними, а для інших — досить усталеними.

Традиційне музичне заняття повною мірою відповідає як віковим особливостям дітей дошкільного віку, так і специфіці музичного мистецтва. Поєднання в занятті всіх видів дитячої музичної діяльності (за програмою), таких як слухання музики, співи, пісенна творчість (в старших групах), музично-рухова діяльність, творчість у рухах і пластиці (починаючи з середньої групи), гра на дитячих музичних інструментах, музично-дидактичні ігри дає можливість переключати увагу дітей з одного виду діяльності на інший і водночас зосереджувати її саме на музичних діях. Таке поєднання діяльностей запобігає появі втомлюваності дітей, зберігає їх працездатність, дає переваги у більш-менш рівномірному формуванні у дітей вмінь і навичок у кожному з видів музичної діяльності, отже — сприяє гармонійному розвитку музикальності дітей. У сукупності всі види дитячої музичної діяльності в традиційному занятті репрезентують для дошкільників основні види музичної практики людини (музична творчість, музичне виконавство, музичне сприймання) та музичного мистецтва (інструментальне, вокально-хорове, музично-хореографічне) і, таким чином, формують у дитини початкові уявлення про цілісність і різноманіття мистецтва.

Отже, традиційне заняття бажано розуміти не як застаріле, а як відповідне особливостям розвитку дошкільників і музичного мистецтва в цілому, як традиційно усталене в основних рисах, випробуване дошкільною практикою.

У тематичному музичному занятті (принцип тематизму започаткував Д. Кабалевський в шкільній програмі, а Н. Ветлугіна розвинула його стосовно навчання музики в дошкільному закладі) радимо виходити з його освітньо-виховного змісту. Так, запропоновані композитором теми — Які емоції і почуття передає і викликає музика? Про що розповідає музика? Як розповідає музика? — в дошкільній освіті визначають послідовність опанування музичним твором в цілому, отже — властиві методиці будь-якого заняття. Проте виховний зміст тематичних музичних занять із дошкільниками може бути виражений палітрою життєвих тем, близьких і зрозумілих, достатньо або мало відомих дітям, але актуальних для їх особистісного виховання в цілому і для музичного розвитку зокрема.

У молодшому дошкільному віці переважає тематика іграшкового світу (В гостях у лялечки, Бал новорічних іграшок), природних явищ (Сонечко і дощик), пор року (Як зима і весна зустрічаються) тощо. В старшому дошкільному віці характерною стає тематика соціального і суто музичного спрямування — Різдвяні музичні побажання, Пісенність поезій Лесі Українки, Великодня гаївка, Ми маленькі діточки — у фольклорі ми знавці, Дивовижний світ музичних звуків, Три кити музики, Танцювальні жанри музики, Пісні улюбленого композитора, Прародичі фортепіано тощо.

У контексті різноманітних життєвих тем діти переживають емоції, з’ясовують почуття, які передає і викликає у них музика. Вони визначають зміст музичних п’єс та музичні засоби вираження людських почуттів, думок, конкретного змісту в музичному творі, тобто з’ясовують про що і як розповідає музика. Таким чином зміст музичної діяльності пов’язується для дітей з широкою культурною інформацією і спеціальною музичною (види, жанри музичного мистецтва, творчість поетів і композиторів, специфічна термінологія, засоби музичної виразності тощо).

Домінантні музичні заняття дістали назву від того, що в них переважає, домінує один із видів дитячої музичної діяльності — музикування, музичні рухи, співи. У них створюється можливість начебто зануритись з дітьми у конкретну діяльність, створити атмосферу відповідного музичного мистецтва — інструментального, музично-танцювального, вокально-хорового, збагатити уявлення дітей про особливості цього мистецтва, удосконалювати у дітей виконавські музичні навички, розвивати творчі вміння, опановувати музичний репертуар до очікуваних свят.

Маємо зауважити, що в домінантному занятті бажано варіювати дитяче музичне сприйняття, колективне та індивідуальне виконання пісень чи рухів дітьми, творчі завдання для малюків, почергове виконавство дітей і дорослих, щоб не перевантажувати, не втомлювати дітей. Методи і прийоми в такому занятті мають бути особливо зваженими і різноманітними.

В комплексних музичних заняттях інтегруються кілька видів діяльності, переважно художніх. Це дає можливість, наприклад, успішніше спрямовувати розвиток дитячої творчості. На такому занятті одна дитина краще виявить власні переживання музики у творчому імпровізованому таночку, друга — у музикуванні. Дехто з дітей, вражений сприйняттям музики, проявить неабияку вигадку у словотворчості, інші діти власні життєві уявлення яскраво втілять в аплікації чи малюванні, у витинанці або ліпленні. Можливо всіх дітей захопить вигадування рухів в народній грі.

Отже, кожна дитина індивідуально виявить власну творчість хоча б в одному або кількох видах мистецької діяльності. Пік творчості у дітей в таких заняттях досить високий, тому що мистецька пошукова атмосфера комплексного заняття створює сприятливі умови для творчого вираження. Таке заняття може бути водночас тематичним, що підсилить його художньо-естетичну і життєву спрямованість для дітей.

Своєрідність кожного типу музичних занять дає можливість більш успішно здійснювати музично-педагогічну роботу з дітьми.

Зважаючи на зміст державних стандартів дошкільної освіти в Україні, особливо важливими орієнтирами для педагогів є показники розвитку дітей в старшому дошкільному віці, які акцентують на основних результатах освітньо-виховної роботи протягом дошкільного дитинства. Привертаємо увагу музичних керівників і вихователів зокрема до показників мистецької активності дітей як важливих складових особистісної культури старшого дошкільника. Мова йде про те, що дитина здатна виявляти активність в музично-естетичній атмосфері розваги і свята; вміє співпрацювати з дітьми і дорослими під час музичної діяльності; співвідносить індивідуальне музичне виконавство з виконавством інших; радіє власним і спільним музичним успіхам; дістає задоволення від спілкування з приводу музики, засобами музики, від спільного переживання культурно-мистецьких подій з іншими дітьми і дорослими.

Такі якості дитини успішно формуються в усіх видах музичної діяльності, в різних формах організації музичного виховання та особливо — в музичних розвагах і святах.

Веселі музичні розваги

У програмі пропонуються різні види музичних розваг і наводяться приклади тематики деяких з них. Заохочення дітей до підготовки і участі в розвагах, вдумлива організація їх, перспективне планування видів і тематики розваг, отже, систематичність проведення їх, сприятиме музично-естетичному розвитку дошкільників.

В розвагах бажано заохочувати малят в естетичній атмосфері разом із дорослими створювати собі гарний настрій, радіти спільним музичним забавам, співам, власним музичним проявам. Молодших дітей розважають, переважно, педагоги і старші діти, залучаючи їх до нескладних музичних дій. Старші діти вчаться весело, музикально переживати разом із дорослими життєві та художні явища, відкривати для себе щось привабливе і нове, отримувати задоволення від виступів однолітків і педагогів. Дуже важливо допомогти кожній дитині відчути успішність від власної участі в музичних діях, підтримати творчі прояви дітей.

Ми радимо влаштовувати для дітей і разом з дітьми різні види розваг, тематика яких пропонується, варіюється вихователями і музичним керівником і обирається разом із дітьми. Насамперед, в усіх вікових групах організовувати найближчу до кожної дитини розвагу — день народження та іменини. Це вид розваги. А от тематика може бути різною: «Танцюй, співай — з днем народження вітай!», «Сьогодні народився ти — і стало світло на Землі», «Всі співаємо, танцюємо — день народження святкуємо!», «Сонце світить так яскраво в іменини Мирослави», «Іменинників вітаємо — пісню щастя заспіваємо», «Гарну пісеньку співай і Андрійка привітай!».

Бажано розвивати традиції насичення святкувань днів народження, іменин дітей і дорослих доречними мистецькими ознаками, органічно поєднувати традиційні життєві й музично-естетичні ознаки. Ними можуть бути словесні побажання імениннику або вітання у музичному, музично-пластичному, віршованому вигляді; листівки з вітаннями; хоровод Коровай; танець-запрошення, який починає іменинник; ігри за бажанням дитини; невеличкий концерт силами самих іменинників з їх улюблених творів тощо. Можливі й бажані менш вживані ознаки та індивідуально спрямовані прийоми: ласкаве виспівування ім’я іменинника, музичне вітання від музичного керівника, приємні й добрі слова і уклін-вітання хлопчиків чи граційний бальний уклін дівчаток, танцювальні імпровізації на замовлену іменинником музику, подарунки у вигляді намальованого портрету іменинника від кожної бажаючої дитини, концерт на замовлення «винуватця» події, іменинне крісло тощо.

Рекомендуємо одне з народних свят, яке здавна спрямоване, переважно, до дітей — свято Миколая, відзначати у вигляді розваги, бо вже за тиждень у садочку святкуватиметься Новий рік. Бажано, щоб це свято перед новим роком стало для кожної дитини деяким особистим підсумком власного морального зростання: як я змінився (змінилась) на краще протягом року; які добрі справи я зробив (зробила); я знаю як чемно поводитись чи поводжусь насправді так; які я знаю ввічливі слова і як часто їх використовую у спілкуванні з дітьми й дорослими; з якими проханнями я хочу звернутися до Миколая — про цукерки, горішки і пряники чи ще й з тим, щоб мама і тато помирилися, про бажану ляльку або про те, щоб одужала моя бабуся тощо. Доречними у такій святковій розвазі стануть невеличкі приклади морального зростання кожної дитини, підготовлені та наведені вихователем.

Музичною основою такої розваги стають улюблені ігри, пісні, таночки, музичні п’єси дітей, обов’язково — одна-дві пісні, присвячені святому Миколаю. Добре, якщо до цього дня випечуть миколайчики, приготують невеличкі подаруночки. Але, зауважимо, подаруночки не тому, що ось ця дитина ввічлива, а ця — добре дбає про квіти у групі. Подарунки від Миколая тому, що він заохочує бажання дітей зростати чуйними, добрими, чемними і, знаючи як вони полюбляють ласощі й чекають на щедрий Новий рік, вітає їх із наступаючим святом.

Надавши такого спрямування змісту розваги, дорослі допоможуть дітям усвідомити, з якими моральними надбаннями кожний з них йде у новий рік. Святкова розвага із особливими побажаннями й проханнями до Миколая, з прикладами добрих вчинків і справ дітей, з улюбленими піснями, іграми, віршами, танцями малюків, грою на дитячих музичних інструментах, стане свідченням особистісного зростання дошкільнят.

Обираючи тематику музичних розваг старших дошкільників, бажано спрямовувати її в русло дитячої кмітливості, вигадки, імпровізації, творчості в цілому: «Впізнав музику — танцюй!»; «Впізнаєш мелодію — заспіваєш пісню»; «Ми — знавці пісень з мультфільмів»; «Озвучений мною навколишній світ»; «Танцювальні вигадки хлопчиків і дівчаток» тощо.

Позитивними є звернення до улюбленого дитячого репертуару і знайомих музичних явищ: «Народні музичні ігри — на дідусевому подвір’ї»; «У коло ставайте — танцюйте, співайте!»; «Марші на теми українських народних пісень»; «Танцювальна музика народів світу: слухаємо, музикуємо, пластично імпровізуємо» тощо.

Улюбленими видами розваг в старшому дошкільному віці стають музичні драматизації казок у виконанні самих дітей, вистави різних видів театрів спільними зусиллями дітей і дорослих, за вибором дітей і педагогів.

Традиційним стало пов’язувати тематику музичних розваг із творчістю видатних митців минулого і сьогодення. Важливо в тематиці втілити життєву і музичну спрямованість розваги. Ось орієнтовні приклади: «Композитори світу — про пори року»; «Музично озвучені вірші Тараса Шевченка»; «Українська абетка в дитячих піснях Марії Пономаренко та Івана Островерхого»; «Слухаємо пісні українських композиторів» тощо.

Творчій спрямованості програми відповідатиме підготовка з дітьми невеличких концертів дитячої творчості («Дитячі пісні — про головне в житті»; «Я і ми — в оркестрі разом»; «Танцювальний зоопарк» абощо); проведення фестивалів дитячих талантів («Ми — вигадливі танцівники»; «Мої пісні — моїй країні»; «Ми — веселі музики»; «Хочеш стати зіркою — стань нею!»), фестивалів родинної творчості («В сім’ї музика лунає — усім настрій піднімає!», «Наш рід чудовий і дзвінкоголосий», «Музична сім’я — талантами повна») тощо.

Концерти дитячої творчості і фестивалі не бажано готувати як показові для сторонніх осіб. Важливим у їх підготовці є ініціатива кожної дитини виконати вже відоме з улюбленого репертуару, вигадати щось нове за власним задумом чи за допомогою вихователя, імпровізувати під час самої розваги під впливом красивої музики і уявних обставин, запропонованих музичним керівником. Номінацій у фестивалі має бути не менше за кількість дітей, а може й більше. Варто відмітити щонайменші успіхи дошкільняти, прагнення до створення краси (граційність, вишуканість, гармонійність, виразність), дитячу вигадку (оригінальне втілення образу), творче натхнення й емоційну захопленість процесом творення, старанність (досконалість виконавства на дитячому рівні) тощо.

Позитивними естетичними і моральними переживаннями для дітей можуть стати вшанування Віри, Надії, Любові й Софії, святкування дня освячення у приязні й любові (Валентинів день), вечори народного гумору, жартівливих пісень, хороводів і танців, тематичні концерти у виконанні педагогів і дітей, систематичне слухання аудіозапису музично ілюстрованих казок, музичних фрагментів з дитячих опер і балетів тощо.

В мистецькій атмосфері розваги дорослі спрямовують дітей до емоційного й усвідомленого переживання мистецтва і життя, до активного виявлення кожної дитини у виконавстві, до розгортання змісту розваги спільними зусиллями.

Бажано варіативно планувати музичні розваги і свята. Добре, якщо перспективне планування розваг з кожною групою відобразить основні види розваг, які пропонуються програмою, а також інші — ініційовані вихователем і музичним керівником. Разом вони розширять мистецькі уявлення дітей, їх враження. Уточнення тематики розваги спрямовує дорослих і дітей до головного, найсуттєвішого в ній, до обрання доцільних художніх засобів змісту розваги. Пропонуємо орієнтовне перспективне планування музичних розваг і свят з дітьми дошкільного віку.

Таблиця 1

Орієнтовне перспективне планування музичних розваг і свят

в групах дітей молодшого дошкільного віку

№	Місяць проведення	Вид розваги	Тема розваги	Музично-театралізоване свято
1.	Вересень (2-й тиждень)	День народження	«Діти грають і співають — з днем народження вітають»
2.	(4-й тиждень)	Вечір загадок і відгадок	«Від музики — загадки, від діточок — відгадки»
3.	Жовтень (2-й тиждень)	Вечір дитячої творчості (до Міжнародного свята музики)	«Танцювальна музика народів світу: слухаємо, музикуємо, пластично імпровізуємо»
4.	(4-й тиждень)	День іменинників	«Танцюй, співай — іменинників вітай»	Свято осені (3-й тиждень): «Осінь барвиста»; або «Осінні дари»
5.	Листопад (2-й тиждень)	Вечір загадок і відгадок	«Впізнав музику — танцюй!»
6.	(4-й тиждень)	Вечір творчого музикування	«Дзвіночок, бубон, барабан — оркестр веселий створять нам»
7.	Грудень (2-й тиждень)	Вечір слухання музики і образно-пластичних імпровізацій	«Музику про птахів і тварин сприймай — образ у рухах передай»
8.	(4-й тиждень)	Свято Миколая	«Ой хто, хто Миколая любить»; або «Свято Миколая вже прийшло до нас»	Зимове свято (останній тиждень): «Добрий день, ялинко!»; або «Зачарована ялинка»
9.	Січень (2-й тиждень)	Вечір колядок і щедрівок	«Ой, добрий вечір до всьої хати»; або «А ми ходимо-походжаємо» або «Сійся, родися»
10.	(4-й тиждень)	День іменинників	«Вітаємо завзято — у Тетяни нині свято»
11.	Лютий (2-й тиждень)	Вечір загадок і відгадок	«Ми розумнички малята, все вам можем відгадати»
12.	(4-й тиждень)	Вечір дитячих пісень (підспівуємо, співаємо, розігруємо)	«Вихователь колискові співає — любов до Всесвіту в малятах закладає»
13.	Березень (2-й тиждень)	Вечір творчості поетів (до Всесвітнього дня поезії)	«Музично озвучені вірші українських поетів» (Г.Бойка, Н.Забіли, Д.Луценка, Є.Макшанцевої, М.Підгірянки, К.Перелісної, М.Познанської)	Свято весни, мами і усіх жінок (1-й тиждень): «Весняний подарунок мамі»; або «Квіти й пісні весняні — бабусі, сестричці та мамі»
14.	(4-й тиждень)	Театр дітей і дорослих (до Міжнародного дня лялькового театру)	«Колобок», за українською народною казкою і українськими народними мелодіями
15.	Квітень (2-й тиждень)	Вечір творчого пластично-рухового розігрування пісень	«Одні пісню заспівали — інші в рухах передали»
16.	(4-й тиждень)	Тематичний концерт (до Всесвітнього дня танцю)	«Закружляємо в таночку, пристукнемо чобіточком!»	Великоднє свято (тиждень після свята Великодня): «Сонечко всміхається — у Великдень всі вітаються»
17.	Травень (2-й тиждень)	Слухання музики (до Дня Матері)	«Матір, ненька і матуся, до тебе серцем я горнуся»
18.	(4-й тиждень)	Вечір творчого музикування	«Дивовижні таємниці музичних інструментів»
19.	Червень (2-й тиждень)	Фестиваль дитячої творчості	«Ми співаємо, танцюємо — і ніколи не сумуємо»
20.	(4-й тиждень)	Концерт старших і молодших дошкільників	«У зоопарку всі танцюють» (за музикою програмних п’єс композиторів)
21.	Липень (2-й тиждень)	День народження	«Танцюй, співай — з днем народження вітай»; або «Гарну пісеньку співай і Андрійка привітай!»
22.	(4-й тиждень)	Вечір слухання музики, загадок і відгадок	«Впізнаєш мелодію — заспіваєш пісню»
23.	Серпень (2-й тиждень)	Фестиваль родинної творчості	«Творча сім’я — це тато, мама і я»
24.	(4-й тиждень)	Концерт дитячої творчості	«Вмію співати, танцювати — талант свій розкривати»

Таблиця 2

Орієнтовне перспективне планування музичних розваг

в групах дітей старшого дошкільного віку

Місяць проведення	Вид розваги	Тема розваги
Вересень	Вечір загадок-відгадок	«Ми — знавці пісень з мультфільмів»
	Фестиваль дитячої творчості	«Танцювальні вигадки хлопчиків і дівчаток»
Жовтень	Тематичний концерт	«Композитори світу — про пори року»
	День іменинників	«Вшановуємо Віру, Надію, Любов і Софію»
Листопад	Тематичний концерт	«Українська абетка в дитячих піснях Жанни Колодуб»
	Слухання музики, пластичні імпровізації, музикування	«Марші на теми українських народних пісень»
Грудень	Слухання казки і балетної музики	«Лускунчик», музика П. Чайковського (фрагменти)
	Свято Миколая	«Свято заохочення добрих вчинків, чемності, ввічливості дітей»
Січень	Театр дітей і дорослих	«Пан Коцький», музика М. Лисенка
	Фестиваль родинної творчості	«Моя родина, як талановита Україна»
Лютий	Концерт дитячої творчості	«Я і ми в оркестрі — разом!»
	Слухання дитячої опери	«Зима і весна», музика М. Лисенка (фрагменти)
Березень	Вечір творчості поета	«Музично озвучені вірші Тараса Шевченка»
	Вечір дитячої творчості до Всесвітнього дня поезії	«Старші Саша і Даша читають віршика маленькій Маші»
Квітень	Українська гуморина	«Жартівливі ігри, нісенітниці, загадки, пісні, танці»
	Вечір дитячої творчості до Всесвітнього дня танцю	«Придумай сам танок — це перший крок до зірок»
Травень	Слухання музичної казки, пластичні імпровізації образів	«Петрик і вовк», симфонічна казка С. Прокоф’єва (у скороченому викладі)
	Українські вечорниці	«Розваги весняно-літньої «вулиці»
Червень	Концерт дитячої творчості	«Дитячі пісні про головне: маму й тата, сонечко, садочок, країну»
	Слухання дитячої опери	«Мийдодир», музика Ю.Слонова (фрагменти)
Липень	Вечір української народної творчості	«Козацькі пісні, музичні ігри, забави, танці»
	День народження	«Ми вже добре підросли!»
Серпень	Вечір дитячої творчості	«У коло ставайте — грайте, танцюйте, співайте!»
	Фестиваль дитячих талантів	«Мої пісні — моїй країні!»

Таблиця 3

Орієнтовне перспективне планування музичних розваг і свят

в групах дітей старшого дошкільного віку

№	Місяць проведення	Вид розваги	Тема розваги	Музично-театралізоване свято
1.	Вересень (1-й тиждень)	День народження	«Ми співаємо, танцюємо – день народження святкуємо»
2.	(3-й тиждень)	Вечір загадок і відгадок	«Музика заграла — відгадку підказала»
3.	Жовтень (1-й або 2-й тиждень)	Тематичний концерт	«Танцювальна музика народів світу» або «Музика і я — дружна ми сім’я»	Свято музики (1-й тиждень): «Музична скарбниця — наша помічниця»; або «Музика звучить навкруг, бо вона наш ліпший друг»
4.	(3-й тиждень)	День іменинників	«Вшановуємо Віру, Надію, Любов і Софію»
5.	Листопад (1-й тиждень)	Вечір загадок і відгадок	«Впізнав музику — танцюй!»	Свято осені (2-й тиждень): «Свято колоска»; або «Осінній ярмарок»
6.	(3-й тиждень)	Вечір творчого музикування	«Чарівні музичні інструменти — й відомі диригенти»
7.	Грудень (1-й тиждень)	Вечір слухання музики і образно-пластичних імпровізацій	«Композитори — про пори року: Фея весни, Фея літа, Фея осені, Фея зими» (фрагменти п’єс в аудіозапису з балету «Попелюшка», муз. С. Прокоф'єва)
8.	(3-й тиждень)	Свято Миколая	«Ми всі чекаєм Миколая»	Зимове свято (останній тиждень): «Вже надходить ніч чарівна»; або «Народні традиції святкування й сучасні новорічні побажання»
9.	Січень (1-й тиждень)	Вечір колядок і щедрівок	«Ой, прийшло до нас святе Різдво»; або «Добрий вечір, щедрий вечір»
10.	(3-й тиждень)	День іменинників	«У Тетянин день запрошуємо на дитячий Віденський бал!»
11.	Лютий (1-й тиждень)	Фестиваль родинної творчості	«Моя родина, як талановита Україна»
12.	(3-й тиждень)	Тематичний концерт	«Танцюю для тебе»
13.	Березень (1-й тиждень)	Вечір творчості (до Всесвітнього дня поезії)	«Вірші Пономаренко — для спілкування, абетка Пономаренко–Островерхого — для веселого співання»	Свято весни, мами і усіх жінок (1-й тиждень): «Повертайся, ластівко, маму привітаємо» або «Вийди, сонечко, усміхайся — в свято мамочки привітайся»
14.	(3-й тиждень)	Театр дітей і дорослих (до Міжнародного дня театру)	«Червона Шапочка» (за мотивами казки-оперети Л. Полтави – В. Безкоровайного)
15.	Квітень (1-й тиждень)	Українська гуморина	«Пожартуємо, посміємося — один одному усміхнемося»
16.	(3-й тиждень)	Тематичний концерт (до Всесвітнього дня танцю)	«Українська родина – танцювальна перлина»; або «Українські таночки витинають діточки»
17.	Травень (1-й тиждень)	Вечір творчого музикування	«Ми маленькі музиканти — одаровані талантом»
18.	(3-й тиждень)	Слухання музики (до Дня Матері)	«Від «Аве Марія» — до українських пісень про матерів, батьків, народні обереги і традиції»	Свято випуску дітей до школи (4-й тиждень): «Випускний дзвоник»; або «Дитсадочку, прощавай — люба школа, зустрічай»
19.	Червень (1-й тиждень)	Фестиваль дитячої творчості	«Танцюй, співай — з музикою відпочивай»
20.	(3-й тиждень)	Слухання сюїти для дітей (у виконанні педагогів або в аудіозапису)	«Сторінка дитинства», музика П. Козицького
21.	Липень (1-й тиждень)	Сімейний ляльковий театр	«Казка двері відчиняє, діток всіх скликає»
22.	(3-й тиждень)	Слухання музики, пластичні імпровізації	«Образ музичний сприймай, фантазуй, уявляй — і у рухах пластичних все передай» (програмні цикли: «У зоопарку», муз. Т. Шутенко; «Карнавал тварин», муз. К. Сен-Санса)
23.	Серпень (1-й тиждень)	Вечір дитячої пісні	«Колискову співаємо — дитину до традицій залучаємо»
24.	(3-й тиждень)	Фестиваль дитячих талантів	«Ми — знавці пісень і танців рідної країни»

Свята

Рекомендуємо, всупереч застарілій звичці називати свято у дитячому садку «ранок» або «святковий ранок», організовувати і влаштовувати з дітьми музично-театралізовані свята. Адже «ранок» здебільшого формальна назва, яка вказує лише на час проведення будь-чого. Натомість слово «свято» наголошує на піднесеному стані душі як домінуючому настрої, що створюється і зберігається у дитини впродовж дня. Кульмінацією дня в садочку стає музично-театралізоване свято, яке являє собою спільне музично-пластично-театралізоване дійство дітей і дорослих та організовується заради них самих і близьких для дитини гостей — своїх рідних.

Радимо залучати наймолодших дітей (2—4 роки) до спільних з іншими дітьми, рідними, вихователями, музичним керівником святкових переживань, до вираження радісних почуттів в музичних, пісенних, пластичних діях. Дітям п’ятого року життя важливо прищеплювати бажання радувати один одного й близьких власними музично-естетичними виступами. У цьому віці варто підтримувати прояви дитячої ініціативи, індивідуальної інтерпретації виконавства. В старших дошкільниках радимо зберігати індивідуальність проявів у виконавстві, підтримувати музично-пластичні та пісенні імпровізації, виховувати дитячу потребу надавати мистецьким діям емоційного й усвідомленого естетичного характеру.

У випускних групах необхідно заохочувати прагнення дітей музично-пластично-театралізовано обряжати святкові події, створювати піднесений настрій власними зусиллями для себе та інших, вміння творчо співпрацювати з однолітками і дорослими, отримувати задоволення від самовираження в мистецьких діях. Дорослим бажано всіляко підтримувати індивідуальну виразність та імпровізаційність виконавства дітей, прояви ініціативи під час підготовки і проведення свята.

Сприятливою умовою успішного естетичного виявлення дітей в розвагах та святах може стати організація їх у вигляді діалогу дітей з вихователями, музичним керівником, батьками, а не у формі звіту дітей перед дорослими. З цим пов’язується й наша позиція по-можливості відмовитися від «ведучого» на святі. Адже ведучого потребує концерт в умовах сцени, коли ведучий оголошенням номерів і виконавців сприяє орієнтуванню глядача в тому, що відбувається на сцені. Коли ж на сцені ми бачимо цілісну дію як, наприклад, казку в дитячому театрі або балет, то сюжет розвивається всіма персонажами-виконавцями.

Оскільки свято в дитячому садку — несценічна форма і не є виключно концертом, то й потреба у ведучому відпадає. Дійство розгортається як процес взаємодії персонажів і присутніх, в тому числі вихователів і батьків. Натомість в розвагах-концертах ведучий є доречною особою, ним може бути як дорослий, так і дитина або дорослий і дитина разом. Якщо ж свято повністю побудовано на казковому сюжеті, то воно може потребувати оповідача.

Отже, важливою умовою проведення розваг і свят виступає доцільне, зацікавлене, активне і художньо-виразне поводження вихователя і музичного керівника. Дорослі не тільки беруть на себе окремі ролі персонажів, а й поводяться в різних видах діяльностей як під час занять. В усіх вікових групах (на тільки у молодшій!) вони переймаються святковим настроєм разом з дітьми, тож і діють спільно з ними як рівноправні співучасники музично-естетичного дійства, а не як приклад для копіювання чи наслідування. Разом співають з дітьми, вихователь грає в оркестрі на одному із музичних інструментів, приймає участь у грі, танцює в масовому сучасному танці тощо. У святах за народними традиціями вихователю бажано зберігати відчуття імпровізаційності, властивого фольклорній традиції, виявляти себе майстром-виконавцем в народному розумінні: натхненним, невимушеним, душевно перевтіленим у художній образ. Такий приклад вихователя легше наслідувати батькам: приєднатися до загальної гри і навіть до виконання п’єси оркестром, співати разом з дітьми приспів пісні, стати у Кривий танок, яким починається, а згодом і завершується весняне свято тощо.

Хибна думка, що така участь дорослого позбавляє дітей самостійності у святах. Краще разом діяти, ніж вимушено підказувати. Адже у святі приймають участь і діти, які тривалий час не відвідували садочок, а перед святом батьки привели дитину саме заради участі в ньому. Разом із вихователем така дитина відчуває себе більш захищеною, поводиться звично, як на занятті. Важливо для вихователя позбутися звички фокусувати погляди дітей на собі. Радше давати дітям відчути , що вихователь діє разом з ними.

В усіх дошкільних групах радимо відзначати: Свято музики (в деяких групах молодшого віку це може бути розвага) і свята, пов’язані з порами року — осіннє, зимове (Новорічне), а от свято весни і Мамин день поєднати в одне — Свято весни, мами і усіх жінок.

Як долучити дошкільнят до Міжнародного дня музики, щоб духовно, емоційно, естетично збагатитися? Зверніться до публікацій, в яких започатковано цю традицію (Шевчук А. Свято мистецтва завжди з нами! //Дитячий садок. Мистецтво. – 2007. – № 2. – С. 6-8. Шевчук А. Дні мистецтва в дитсадку //Дошкільне виховання. – 2008. – № 2. – С. 20-21).

Вважаємо, тут можна застосувати чи не весь педагогічний арсенал форм, методів та прийомів. Перш за все, в дитячому садку із самого ранку має звучати гарна класична, народна, сучасна музика — як в інструментальному, так і вокальному виконанні. На заняттях з музики слід створити особливу атмосферу, а всі інші — музично оформити. Не варто забувати й про веселі музичні розваги. Саме ж музичне свято можна влаштувати як мандрівку різними містами України, країнами Європи, різними континентами зі слуханням музики народів світу тощо. Важливо, щоб діти долучилися до думки: цього дня світова спільнота утверджує життя через музичне мистецтво, радіє відкриттю музичних талантів, бодай і в таких маленьких дітях, як дошкільнята.

Нехай цей день в ДНЗ запам’ятається дітям тим, що вони разом із дорослими у вільній, невимушеній атмосфері насолоджувались слуханням улюблених музичних творів, виявляли себе в творчій грі на музичних інструментах, діставали задоволення від співів, спільних хороводів тощо. Вважаємо, що підготовка до такого дня дасть музичному керівникові й вихователям змогу проявити свої творчі здібності й найкращі професійні якості.

Конкретні святкові дні в садочку педагогічний колектив визначає самостійно. Так на одному із жовтневих тижнів можна спланувати провести осіннє свято у молодшій групі, на наступному — в середніх, а в кінці чи на початку листопада — зі старшими групами.

У програмі наводиться орієнтовна тематика, яку варто варіювати. Наприклад, дати в різних групах тематичні назви для Свята музики — «Музика звучить навкруг, бо вона наш ліпший друг» або «Ми таланти — співаки, танцівники і музиканти», «Музика і я — дружна ми сім’я».

Можна обрати такі назви осіннього свята: для малюків — «Осінь барвиста», для дітей п’ятого року життя — «Свято врожаю», у старшій групі — «Осінній ярмарок» чи «Свято Колоска», а у групі сьомого року життя — «Щедра осінь» або «Обжинки». Це дасть можливість підтримувати цікавість у дітей до свята, педагогам гнучко підходити до відбору художнього змісту свята, змінюючи його відповідно до особливостей розвитку дітей кожної вікової групи. Таким чином, дитина за чотири роки життя у садочку щороку святкуватиме осіннє свято, але рівень узагальнення змінюватиметься із зростанням самих дітей.

Новорічне свято в кожній віковій групі бажано назвати теж по-різному. Так в молодшому віці назвою можуть стати слова із пісні: «В нас ялинка — он яка!» або «Мороз-чарівник, засвіти нам ялинку!»; в середній групі — «Добрий день, ялинка диво!» або «Хто ялинку нам приніс? Дід Мороз Червоний ніс!»; у старшій групі — «Здрастуй, здрастуй, Новий рік!» або «Від хати до хати — Новий рік стрічати». У групі сьомого року життя — «Зачарована ялинка» або це свято можна підготувати з дітьми на основі казкових сюжетів «Лускунчик», «Снігова королева» чи «Дванадцять місяців» і відповідно назвати — «Казка двері відчиняє, з Новим роком всіх вітає».

Поетичне весняне свято стверджує радісне, раннє чи трохи пізнє, пробудження природи. Одному й іншому прояву явища можна відповідно знайти вираз у назві: «Весна іде, весна дзвенить!» або «Весна красна з квітами» — у молодшій групі; «Весна-чарівниця, кличем тебе!» чи «Сплетемо вінок весняний, діти!» — у середній; «Весну стрічаймо, землю прикрашаємо!» або «Ой іде весна, ой іде красна» — у старшій групі; «Весну красну — звеличаймо!» або «Вже весна воскресла!» — у групі сьомого року життя.

Беручи до уваги значимість Жіночого дня і Дня матері для виховання як майбутніх чоловіків і жінок, так і майбутніх мам і тат, радимо ознайомлювати дітей з обома традиціями. Відзначати свято весни і Мамин день у березні як свято, насамперед, рідної і близької мами. Але не тільки. Це має бути свято вшанування бабусі, сестрички, дівчаток із групи, рідної тьоті, вихователя, вчительки, тобто жінки взагалі, а також приходу весни. Дітей старшого дошкільного віку також залучити до святкування Дня Матері: у вигляді музично-театралізованого свята чи тематичного заняття, тому що одночасно ці діти готуються до святкування випуску до школи.

У програмі пропонується ознайомлювати дошкільнят із Різдвяними і Великодніми святами в доступній для них формі. Головне — залучити дітей до культурно-побутової традиції цих свят, ознайомлюючи дітей з їх музичними ознаками: колядками, щедрівками; весняними танками, хороводними іграми, піснями, деякими звичаями, зрозумілими сприйманню дитини. Із цього приводу у садочку може відбутися свято чи розвага, а може й тематичне заняття.

З дітьми старшого дошкільного віку пропонуємо з радісним і піднесеним настроєм, у невимушеному вигляді (враховуючи оздоровчо-літній період року), наближено за формою до розваги чи заняття, тематичного або комплексного, відзначати День незалежності нашої країни: «Україна — рідний краю!» або «Як я знаю і люблю Україну музичну мою» чи «Ми таланти твої, Україно». У випускній до школи групі урочисто і водночас з гумором святкувати випуск до школи — «Випускний дзвоник» або «Стежка до школи» чи «Дитсадочку, прощавай — люба школа, зустрічай!» тощо.

Під час музичних розваг і свят неодмінно треба зберігати невимушеність, безпосередність особистих проявів дітей та водночас підтримувати виразність виконання будь-яких дитячих музичних дій. Бажано, щоб спільне переживання святкової події було радісним і пізнавальним для дітей, давало відчуття власної успішності та умілості кожній дитині, морально підносило б її в прагненні зробити своїм виступом приємне іншим, подарувати красу, порадувати один одного, підтримати, виховувало б у малят почуття відповідальності за гуртову справу, збагачувало і урізноманітнювало б художньо-естетичні враження і переживання дошкільнят.

При плануванні різних форм організації музичної діяльності дошкільників треба дбати про збагачення та взаємне доповнення їх, а відтак — створювати більш сприятливі умови для музично-естетичного розвитку дітей.

У родинному колі

Радимо вихователям під час батьківських зборів, індивідуальних бесід з батьками скористатися рекомендаціями завершального підрозділу «В родинному колі», а також передрукувати його зміст і розмістити матеріали у зручному для батьків місці. Якщо хоч хтось із тат і мам заглибиться у поради, скористається ними — це буде на користь музичному розвитку їхніх дітей, позитивно вплине на взаємини між дітьми і батьками, на поліпшення атмосфери вдома.

До відома батьків бажано доводити, що сприятливі умови музично-естетичного виховання дітей забезпечуються, якщо вони створюють особливу музичну атмосферу в родині. Наприклад, батьки виявляють власну емоційну чутливість до музики, демонструють свої інтереси до музичного мистецтва, заохочують виникнення дитячого інтересу до музики. Вони радіють музичним рухам і підспівуванням малечі, бажанню гратися з музичними іграшками-інструментами й іншим музичним проявам як важливим досягненням та успіхам доньки чи сина.

Позитивно, якщо дорослі разом із дитиною відвідують ляльковий театр, вистави дитячого музичного театру, обмінюються враженнями, дружно переживають щоденні та святкові музично-театралізовані події вдома, у садочку, у житті загалом. Мудрі тато й мама цікавляться успіхами доньки чи сина в музичній діяльності, звертаються за порадами до педагогів, прислухаються до відгуків вихователів і музичного керівника стосовно їхньої дитини, беруть посильну участь у педагогічному процесі.

Музичний керівник і вихователь, організовуючи музично-педагогічний процес на гуманістичних засадах, можуть бути впевненими, що їхні вихованці зможуть успішно розвиватися не лише музикально, а й у широкому особистісному, культурному, загальнолюдському аспекті.

Викладені рекомендації — лише загальні орієнтири для реалізації змісту музично-освітньої роботи з дітьми за програмою. В практичній роботі досвідчених музичних керівників і вихователів, в різних садочках і регіонах країни музично-педагогічний процес, сподіваємось, відбувається варіативно, цікаво, творчо.