4.3. Ілюстрації

Ілюструють дипломну роботу виходячи із загального задуму дослідження, за ретельно продуманим тематичним планом, що дає змогу уникнути випадкових й другорядних ілюстрацій, та навпаки – включити до роботи вкрай необхідні, які стосуються найважливішим тем. Зміст кожної ілюстрації має доповнювати текст роботи та поглиблювати розкриття суті явища.

Основними видами ілюстративного матеріалу в роботах є: схема, діаграма, графік, креслення, технічний рисунок, фотознімок.

Схема – це зображення, яке передає за допомогою умовних позначень і без збереження масштабу основну ідею якогось процесу, пристрою або споруди та показує взаємозв’язок між їхніми головними елементами.

Діаграма – один із способів графічного зображення залежності між величинами. У діаграмах наочно відображують і аналізують масові дані та використовують для порівняння однорідних показників (показники загальної захворюваності населення: хвороби органів дихання, хвороби органів травлення, інші захворювання). Найбільшого розповсюдження набули діаграми: лінійні, стовпчикові (гістограми) й секторні (кругові).

Для побудови лінійних діаграм, як правило, використовують координатне поле. На осі абсцис у певному масштабі відкладають час або факторіальні ознаки (незалежні), на осі ординат – показники на певний момент чи період часу або розміри результативної незалежної ознаки. Вершини ординат з’єднується відрізками, у результаті чого отримують ламану лінію. На лінійні діаграмі можна одночасно наносити кілька показників.

На стовпчикових діаграмах дані зображуються у вигляді прямокутників (стовпчиків) однакової ширини розміщених вертикально (тоді діаграма називається стовпчиковою чи гістограмою) або горизонтально (називається стрічковою). Висота прямокутників є пропорційною до зображених ними величин.

Секторна діаграма являє собою коло, поділене на сектори, розміри яких пропорційні величинам частин зображеного об’єкта чи явища. Наприклад:

Рис. 2.4. Структура загальної захворюваності дорослого населення Черкаської області за 2008 р.

Графік – умовне зображення величин та їх співвідношень через геометричні фігури, точки, лінії. Як правило, графіки будують для оцінки динаміки одного показника в часі (чисельність населення, народжуваність, смертність, рівень захворюваності та ін.). Крім цього, графіки також використовують як для аналізу, так і для більшої наочності ілюстративного матеріалу.

Крім геометричного зображення, графік містить низку допоміжних елементів: загальний заголовок графіка; пояснення умовних знаків і значення окремих елементів графічного зображення; осі координат, шкалу із масштабами і числові сітки; числові дані, що доповнюють або уточнюють величину показників.

Осі координат графіка викреслюють суцільними лініями. На кінцях координатних осей стрілок не ставлять. На координатних осях вказують умовні позначення й розмірності відкладених величин у прийнятних скороченнях. На графіку слід писати лише умовні літерні позначення, наведені в тексті. Написи, що стосуються кривих і точок, залишають тільки в тих випадках, коли їх небагато й вони є короткими. Багатослівні підписи замінюють цифрами, а розшифрування наводять у підрисунковому підписі.

Якщо крива, зображена на графіку, займає невеликий простір, то для економії місця числові поділки на осях координат можна починати не з нуля, а обмежити тими значеннями, в яких розглядається дана функціональна залежність на відмінну від діаграми. Наприклад:

Рис. 2.1. Динаміка руху чисельності населення Черкаської області

за 2005 – 2008 роки

Креслення – основний вид ілюстрацій в інженерних роботах. Воно використовується, коли потрібно максимально точно зобразити певну конструкцію або її частину.

Технічні рисунки використовуються в роботах, де необхідно зобразити явище або предмет таким, яким ми його сприймаємо зором, але без зайвих деталей і подробиць. Таке зображення має широкі пізнавальні можливості, дає змогу найбільш повно, просто й дохідливо зобразити предмет.

Фотознімок – найбільш переконливий і достовірний засіб наочної передачі дійсності. У багатьох галузях науки й техніки фотознімок – це не тільки ілюстрація, а й науковий документ (зображення ландшафту, розташування об’єктів спостереження тощо).

Ілюстрації слід розміщувати безпосередньо після тексту або на наступній сторінці. Якщо вони містяться на окремих аркушах дипломної роботи, їх включають до загальної нумерації сторінок. У свою чергу, в тексті на кожну з ілюстрацій повинно бути посилання з коментарем.

За умови створення ілюстрацій не автором роботи, при їх наведенні потрібно посилатися на джерело, з якого вони взяті.

Номер та назву ілюстрації, пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією посередині сторінки.

Ілюстрації позначають словом „Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу й порядкового номера ілюстрації, між якими і після них ставлять крапки, наприклад: „Рис. 1.2.” (другий рисунок першого розділу), наприклад:

Рис. 2.3. Порівняльна характеристика загальної захворюваності на 10 тис. дорослого населення Черкаської області і середнього показника

по Україні за 2005–2008 роки