2.7. Організація роботи Конституційного Суду України

Очолює Конституційний Суд України й організовує його діяльність Голова КС. Він обирається на спеціальному пленарному засіданні КС зі складу суддів тільки на один трирічний термін таємним голосуванням суддями.

У обов'язки Голови Конституційного Суду України входять:

організація роботи колегій суддів Конституційного Суду України, комісій і Секретаріату Конституційного Суду України;

скликання і проведення засідань, пленарних засідань Конституційного Суду України;

розпорядження бюджетними коштами на утримання і забезпечення діяльності Конституційного Суду України відповідно до кошторису, затвердженого Конституційним Судом України;

здійснення інших повноважень, передбачених Законом і актами Конституційного Суду України, що регламентують організацію його внутрішньої роботи тощо.

У складі Конституційного Суду України утворюються колегії суддів для розгляду питань про відкриття провадження у справах за конституційним поданням і колегії суддів для розгляду питань про відкриття провадження у справах за конституційними зверненнями.

Рішення про утворення колегій суддів Конституційного Суду України, затвердження складу і призначення секретарів колегій суддів приймається на засіданні Конституційного Суду України протягом першого місяця кожного календарного року.

Значна роль у роботі Конституційного Суду приділяється Секретаріату КС. Секретарі Колегій суддів Конституційного Суду призначаються на засіданні КС України на термін повноважень Колегій відкритим голосуванням з числа суддів відповідної Колегії.

Засідання Конституційного Суду України є повноважним, якщо на ньому є присутніми не менш одинадцяти суддів Конституційного Суду України. Рішення Конституційного Суду України на його засіданнях приймається, якщо за це рішення проголосувало більше половини суддів Конституційного Суду України, що брали участь у засіданні.

Конституційний Суд України на своєму засіданні створює з числа суддів постійні комісії, що є його допоміжними робочими органами з питань організації внутрішньої діяльності. Голови постійних комісій призначаються Головою Конституційного Суду України на строк своїх повноважень. Окрім цього, можуть створюватися тимчасові комісії для додаткового дослідження питань, зв'язаних з конституційним провадженням у справі, за участю фахівців у відповідних сферах права.

Питання для самоконтролю

1. Суди загальної юрисдикції: поняття, функції.

2. Місцеві суди: організація, юрисдикція.

3. Апеляційні суди: функції, структура.

4. Вищі спеціалізовані суди України.

5. Верховний Суд України: функції, повноваження.

Питання для самостійного вивчення

1. Правовий статус та порядок формування Конституційного Суду України.

2. Повноваження Конституційного Суду України.

3. Порядок призначення на посаду судді.

4. Народні засідателі та присяжні у судочинстві.

Тема 3. Прокуратура України. Конституційні функції прокуратури

3.1. Правовий статус та функції прокуратури

Прокуратура України – це самостійний централізований орган державної влади, що діє в системі правоохоронних органів держави й забезпечує права і свободи людини, а також державну безпеку.

Згідно зі ст. 121 Конституції України прокуратура України складає єдину систему, на яку покладаються:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за дотриманням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за дотриманням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Підтримання державного обвинувачення в суді. Суть даної функції полягає у викладенні прокурором перед судом позиції від імені держави про те, як варто вирішити долю підсудного і зв'язані з цим інші передбачені карно-процесуальним законом питання. Прокурор, який бере участь у судовому засіданні, дотримуючись принципу незалежності суддів і підпорядкування їх тільки закону, сприяє виконанню його вимог щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи і ухваленні судового рішення, яке ґрунтується на законі.

При підтримці обвинувачення в суді прокурор позбавлений переваги перед супротивною стороною – підсудним чи його адвокатом, який представляє інтереси підсудного. Покладання обов'язку з підтримки державного обвинувачення в суді винятково на прокурора, а у справах приватного обвинувачення – на потерпілого чітко розмежувало функції обвинувачення і захисту, відокремивши їх від суду. Це істотно змінило статус суду в судочинстві, позбавило суддю від необхідності здійснювати ряд процесуальних, не властивих йому дій, які викликали сумнів щодо неупередженості й об'єктивності суду.

Прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії процесу і зобов'язаний вчасно прийняти передбачені законом заходи для усунення порушень закону, від кого б вони не виходили.

Прокурор, як і будь-який інший учасник процесу, має право робити перед судом відповідні заяви і вносити клопотання, а за незгоди із судовим рішенням – направляти апеляційний протест чи касаційне подання у встановлений законом термін, відповідно, до апеляційного чи касаційного суду.

Суть підтримки прокурором державного обвинувачення зводиться не тільки до озвучення перед судом сформульованої під час досудового слідства позиції. Під час судового розгляду справи прокурор бере активну участь у дослідженні судом доказів. При виявленні хиткості доказів, їхньої сумнівності прокурор має право і зобов'язаний дати їм об'єктивну оцінку і, за необхідності, звернутися до суду з клопотанням про відправлення справи на додаткове розслідування (поки цей інститут ще існує), або частково чи цілком відмовитися від підтримки обвинувачення.

Таким чином, саме прокурор є тією посадовою особою, якій довірено від імені й в інтересах держави викласти перед судом свою позицію щодо ступеню доведеності й оцінки скоєного злочину, а також щодо покарання, на яке заслуговує винна особа.

Представництво інтересів громадянина чи держави в суді у випадках, визначених законом, – одна з найважливіших функцій, яка визначає особливе місце прокуратури серед правоохоронних органів держави.

Підставою представництва в суді інтересів громадянина є його нездатність через фізичний і матеріальний стан чи з інших поважних причин самостійно захистити свої права, що порушуються або оспорюються, чи реалізувати процесуальні повноваження. Підставою представництва інтересів держави є наявність порушень чи загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних чи юридичних осіб, вчинених у відносинах між ними або з державою.

Термін «інтереси» не має конкретного змісту і визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку порушення законних інтересів особистості чи держави, закріплених у Конституції України чи інших нормативно-правових актах. Саме захист інтересів громадянина чи держави від неправомірних зазіхань є юридичним інтересом і передумовою права прокурора на пред'явлення ним позову в суді.

У процесі здійснення покладених на прокурора функцій йому з різних джерел можуть стати відомими факти порушення прав окремих громадян чи держави.

Представництво прокуратури – це вид правовідносин, в силу якого прокурор, у передбачених законом випадках, виступає в суді від імені й на захист законних інтересів громадян і держави.

Закон передбачає наступні форми представництва:

звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, чи про визнання незаконними правових актів чи дій, рішень органів і посадових осіб;

участь у розгляді судами справ. На підставі ст. 35 ЗУ України «Про прокуратуру» прокурор має право вступити в судочинство у справі на будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави і суспільства, і зобов'язаний вчасно вжити заходів, передбачених законом, для усунення порушень закону. Як представник держави в судовому процесі, прокурор, виходячи з необхідності охорони прав громадян, державних чи суспільних інтересів, має право подати чи підтримати заявлений потерпілим цивільний позов. При цьому він не є обмеженим позицією позивача щодо обґрунтованості і розміру позову і допомагає суду в правильному їх з'ясуванні;

внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд у зв'язку зі знову виявленими обставинами в інтересах громадян, державних органів, організацій і підприємств прокурор може звертатися до відповідних судових інстанцій з приводу перегляду рішень.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Нагляд за дотриманням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Згідно з п. 3 ст. 121 Конституції України, прокуратура здійснює нагляд за дотриманням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

Генеральний прокурор і підлеглі йому прокурори координують діяльність із боротьби зі злочинністю органів внутрішніх справ, органів служби безпеки, органів податкової міліції, органів митної служби й інших правоохоронних органів».

Законом «Про прокуратуру» встановлюється, що нагляд має своєю метою сприяння:

1) розкриттю злочинів, захисту особистості, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних зазіхань;

2) виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за скоєний злочин;

3) запобіганню незаконного притягнення особи до кримінальної відповідальності;

4) охороні прав і законних інтересів громадян, що перебувають під слідством;

5) здійсненню заходів щодо попередження злочинів; усунення причин і умов, що сприяють їх здійсненню.

Здійснюючи нагляд, прокурор вживає заходів щодо узгодження дій правоохоронних органів із боротьби зі злочинністю.

Особливої уваги з боку прокурорського нагляду вимагають органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність. ОРД – це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних і контрразвідувальних заходів, здійснюваних із застосуванням оперативно-технічних засобів. Вона здійснюється міліцією, Службою безпеки, Прикордонними військами, Управлінням державної охорони.

Прокуратура наглядає за дотриманням законів органами, що здійснюють гласні і негласні розшукові, розвідувальні і контррозвідувальні заходи, сприяє дотриманню законності, прав і законних інтересів громадян при здійсненні оперативно-розшукової діяльності.

При цьому варто мати на увазі, що відомості про осіб, що конфі-денціально співробітничають чи співробітничали з розвідувальним органом України, приналежність конкретних осіб до кадрового складу розвідувальних органів, а також форми, методи і засоби розвідувальної діяльності й організаційно-штатна структура розвідувальних органів до предмету прокурорського нагляду не належать.

Прокурор вживає заходів щодо того, щоб органи дізнання і попереднього слідства:

1) дотримувалися передбаченого законом порядку порушення кримінальних справ, розслідування діянь, що містять ознаки злочину, проведення оперативно-розшукових заходів, застосування технічних засобів, припинення і закриття справ, а також дотримувались термінів провадження слідства й утримання під вартою;

2) при розслідуванні злочинів неухильно виконували вимоги закону про всебічне, повне й об'єктивне дослідження всіх обставин справи, з'ясовували обставини, що викривають чи виправдовують звинувачуваного, а також пом'якшують чи обтяжують його відповідальність;

3) виявляли причини здійснення злочинів і сприяючі цьому умови, уживали заходів щодо їхнього усунення.

Це означає, що з моменту порушення карного переслідування до завершення розслідування злочину прокурор тримає під контролем усі процесуальні заходи, вживані слідчим при розслідуванні справи, що так чи інакше торкаються питань законності.

Прокурор має право в необхідних випадках доручати керівникам органів попереднього слідства, дізнання, внутрішніх справ, національної безпеки проведення в підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону і забезпечення повного розкриття діянь, що містять ознаки злочину.

Лише з відома прокурора і за умов попереднього узгодження з ним слідчий приймає рішення про звернення до суду за одержанням санкцій на виконання найвідповідальніших процесуальних дій (арешт, обшук та ін.). Нарешті, прокурор наділений правом апеляційного і касаційного оскарження рішень суду з приводу видання тих чи інших санкцій або відмови в їх виданні.

Нагляд за дотриманням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших засобів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Функцію прокурорського нагляду за дотриманням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших мір, пов'язаних з обмеженням особистої волі громадян, переоцінити неможливо.

Закон установлює, що предметом нагляду є дотримання законності під час перебування осіб у місцях утримання затриманих, попереднього утримання; виправно-трудових, інших установах, що виконують функцію покарання чи заходи примусового характеру, призначені судом; дотримання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку й умов утримання чи відбування покарання особами в цих установах, їхніх прав і виконання ними своїх обов'язків.

Прокурор, який здійснює нагляд, має право:

1) у будь-який час відвідувати місця утримання затриманих, попереднього утримання; установи, у яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховання; опитувати осіб, що там знаходяться; знайомитися з документами, на підставі яких ці особи затримані, арештовані, засуджені чи до них застосовано заходи примусового характеру;

2) перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ, припиняти виконання таких актів чи опротестовувати скасовувати їх у випадку невідповідності законодавству, вимагати від посадових осіб пояснень із приводу допущених порушень;

3) прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу, яка незаконно знаходиться в місцях утримання затриманих, попереднього утримання, позбавлення волі чи в установі для виконання мір примусового характеру.

Формами виявлення порушень закону є:

розгляд заяв і скарг засуджених, інших громадян і організацій про порушення закону, який визначає умови і порядок виконання вироку;

ознайомлення з документами, на підставі яких цих осіб засуджено;

відвідування установ, у яких засуджені відбувають покарання, і опитування осіб, що перебувають там;

участь у судових засіданнях, на яких суддею розглядаються питання, пов'язані з виконанням вироку.

Постанови і вказівки прокурора щодо дотримання встановлених законодавством порядку й умов утримання затриманих, арештованих, засуджених до позбавлення волі і виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов'язковими і підлягають негайному виконанню.

Нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Предметом даного нагляду є:

1) відповідність актів, видаваних всіма органами, підприємствами, установами, організаціями і посадовими особами вимогам Конституції України і діючих законів;

2) дотримання законів про недоторканість особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їхньої честі і гідності, якщо законом не передбачено іншого порядку захисту цих прав;

3) дотримання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці і зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірки проводиться за заявами і іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів – також за власною ініціативою прокурора. Прокуратура не підмінює органи відомчого управління і контролю і не втручається в господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Перевірки, здійснювані прокуратурою, істотно відрізняються від перевірок, що має право робити безліч відомчих служб. Принципова відмінність полягає в тому, що прокурор, здійснюючи перевірку виконання закону, завжди виступає від імені держави в цілому, а не як представник контролюючого відомства. Він діє як слуга закону в широкому розумінні цього слова, і якщо під час перевірки, наприклад, дотримання конституційного права громадян, забезпечення екологічної безпеки зіштовхується з фактом її порушення, зобов'язаний негайно реагувати на це.

При здійсненні нагляду прокурор має право:

1) безперешкодно за посвідченням, яке підтверджує займану посаду, входити в приміщення державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості або приналежності, у військові частини, установи без особливих перепусток, де такі введено; мати доступ до документів і матеріалів, що містять комерційну або банківську таємницю чи конфіденційну інформацію, необхідних для проведення перевірки, у тому числі за письмовою вимогою. Письмово вимагати надання в прокуратуру для перевірки зазначених документів і матеріалів, виданні необхідних довідок, у тому числі про операції і рахунки юридичних осіб і інших організацій для рішення питань, пов'язаних з перевіркою;

2) вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази й інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення;

3) вимагати від керівників і колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення фахівців для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;

4) викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних чи письмових пояснень щодо порушень закону.

Сутність функції прокурорського нагляду полягає не тільки у виявленні порушень закону, але й у вживанні заходів щодо усунення виявлених порушень.

Прокурор чи його заступник, у межах своєї компетенції, мають право:

1) опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, уряду Автономної Республіки Крим, міністерств, державних комітетів і відомств, виконавчих і розпорядницьких органів місцевих Рад народних депутатів, підприємств, установ, організацій, суспільних об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб;

2) вносити подання чи протест на рішення місцевих Рад народних депутатів в залежності від характеру порушень;

3) порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження чи провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій;

4) давати розпорядження щодо усунення очевидних порушень закону;

5) вносити подання в державні органи, громадські організації і посадовим особам про усунення порушень закону й умов, що сприяли їм;

6) звертатися до суду чи господарського суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств і інших юридичних осіб.

Прокурорське реагування на виявлені внаслідок здійснення функції загального нагляду недоліки має встановлені законом форми.

Протест прокурора. Протест на акт, який суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником в орган, який видав його, чи у вищий орган. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.

У протесті прокурор порушує питання про скасування акту чи приведення його у відповідність до закону, а також про припинення незаконної дії посадової особи, відновлення порушеного права.

Протест прокурора припиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом чи посадовою особою в десятиденний термін після його надходження. Про результати розгляду протесту в цей же термін повідомляється прокурору.

У випадках відхилення протесту чи відхилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання повідомлення про відхилення протесту чи закінчення передбаченого законом терміну для його розгляду. Подання такої заяви припиняє дію правового акта.

Припис прокурора. Письмове розпорядження про усунення порушень закону надається прокурором, його заступником органу або посадовій особі, яка допустила порушення, чи вищестоящому в порядку підпорядкованості органу або посадовій особі, які правомочні усунути порушення.

Письмове розпорядження вноситься у випадках, коли порушення закону носить очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуте. Розпорядження підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.

Орган або посадова особа можуть оскаржити розпорядження вищестоящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів. Рішення вищестоящого прокурора є остаточним.

Подання прокурора. Подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і сприятливих їм умов вноситься прокурором, його заступником у державний орган, громадську організацію чи посадовій особі, що наділені повноваженням усунути порушення закону, і підлягає невідкладному розгляду. Не пізніше як у місячний термін повинні бути прийняті відповідні заходи щодо усунення порушень закону, причин і сприятливих їм умов і про результати повідомлено прокурору.

Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день засідання прокурору, який має право особисто взяти участь у його розгляді.

Постанова прокурора. У випадку порушення закону посадовою особою чи громадянином прокурор, його заступник, в залежності від характеру порушення закону, виносять мотивовану постанову про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення чи про порушення кримінальної справи у відношенні цих осіб.

Постанова про порушення дисциплінарного провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною посадовою особою чи відповідним органом у десятиденний термін після її надходження, якщо інше не встановлене законом.

У протесті, поданні, розпорядженні чи постанові прокурора обов'язково вказується, ким і яке положення закону порушено, у чому полягає порушення, що й у який термін посадова особа чи орган повинні почати для його усунення.