1.5 Договори про правову допомогу як джерела міжнародного приватного права

Міжнародна правова допомога є офіційною діяльністю державних органів, яка здійснюється на підставі міжнарод­них договорів. Випадки надання міжнародної правової до­помоги без укладання договорів є рідкими та пов'язані з прийняттям рішення у конкретній справі на рівні централь­ного органу виконавчої влади. Договори про правову допо­могу забезпечують найбільш повне здійснення національ­ної юрисдикції й уникнення конфлікту юрисдикцій — саме з цією метою держави їх укладають. Останнім часом з по­явою міжнародних судових органів міжнародні договори можуть передбачати можливість надання правової допомо­ги для здійснення міжнародної кримінальної юрисдикції. Міжнародна правова допомога охоплює також правову до­помогу в цивільних і сімейних справах. Міжнародні договори із правової допомоги в переважній більшості є двосторонніми. В окремих випадках, за умови наявності певних інтеграційних відносин, питання право­вої допомоги вирішують на підставі багатосторонніх угод. Україна, наприклад, бере участь у двох таких системах міжнародної правової допомоги — СНД і Раді Європи. У рамках СНД це один багатосторонній договір — Конвенція про правову допомогу у правових відносинах із цивільних, сімейних та кримінальних справ 1993 р. У рамках Ради Європи укладено низку договорів: Конвенцію про взаємну допомогу в кримінальних справах 1959 р., Конвенцію про видачу правопорушників 1957 р., Конвенцію про репатрі­ацію неповнолітніх 1970 р., Конвенцію про передачу заяв про правову допомогу 1977 р., Конвенцію про передачу про­вадження у кримінальних справах 1972 р., Конвенцію про передачу засуджених 1983 р. тощо.

Договори про правову допомогу в основному регулюють такі питання, як екстрадиція, виконання іноземного судо­вого рішення, виконання окремого процесуального доручен­ня, а також питання колізійного права. Інколи це можуть бути інші питання, наприклад обмін інформацією⁴. Перелік напрямів правової допомоги, які включено до конкретного договору, залежить від домовленості між державами: це може бути екстрадиція, причому окремої групи осіб, пра­вова допомога лише у цивільних справах, правова допомо­га і в цивільних, і у кримінальних справах. Питання пра­вової допомоги можуть бути включені до міжнародних до­говорів про уніфікацію кримінального законодавства. Прохання про надання правової допомоги може бути відхи­лено, якщо надання такої допомоги може зашкодити суве­ренітету чи безпеці або суперечить законодавству держави, що робить запит.

Одним з основних принципів договорів про правову допомогу є те, що громадяни Договірних Сторін мають право на рівний правовий захист на території другої Договірної Сторони щодо своєї особи, своїх прав та інтересів так як би вони були громадянами останньої Договірної Сторони. Громадяни однієї Договірної Сторони на території другої Договірної Сторони мають право на вільний доступ до суду та інших компетентних органів для подачі позовів та захисту своїх прав та інтересів на тих самих умовах, як і громадяни останньої Договірної Сторони.

Правова допомога, як правило, включає виконання процесуальних дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, зокрема, опитування сторін, свідків, експертів, здійснення експертизи, судового огляду, вручення та передачу документів, речових доказів, порушення кримінального переслідування, визнання та виконання судових рішень, надання на прохання другої Договірної Сторони відомостей про судимість обвинувачених, надання інформації щодо законодавства Договірних Сторін, та інших дій згідно з законодавством Договірних Сторін.

Інші питання, що регулюють міжнародні договори в галузі правової допомоги, стосуються видачі осіб, які скоїли злочини на території однієї держави, і ухиляються від кримінальної відповідальності на території іншої держави (екстрадиція); передачі осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання на територію держави свого громадянства.

Крім того, Україна є учасником багатосторонніх договорів, які також, як правило, регламентують окремі питання міжнародної правової допомоги та міжнародного правового співробітництва у цивільних або кримінальних справах. Участь в цих міжнародних інструментах встановлює одноманітні правила одночасно у відносинах з багатьма державами. Так, учасниками конвенцій Ради Європи є більшість європейських держав. Сторонами конвенцій, розроблених в рамках Гаазької конференції з міжнародного приватного права, є держави світу.

 

У разі, якщо Україна і відповідна держава є учасницями як дво, так і багатосторонніх договорів з питань, що регулюють однакові правовідносини, у відносинах з цими державами застосовуються спеціальні положення договорів про співвідношення з іншими міжнародними інструментами. Так, наприклад, відповідно до статті 20 Європейської конвенції про видачу правопорушників встановлено, що ця Конвенція щодо тих країн, до яких вона застосовується, замінює положення будь-яких двосторонніх договорів, конвенцій або угод, які регулюють видачу правопорушників між будь-якими двома Договірними Сторонами.

 

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

1. Вирішити задачу:

Український громадянин, що постійно проживав на території Канади, склав заповіт, згідно з яким розпорядився долею земельної ділянки і розташованого на ній будинку (на території Канади) на користь свого племінника, який проживає в Україні. Заповідач скориставшись принципом автономії волі, вказав у заповіті, що до спадкування його майна застосовуватиметься право України. Заповіт відповідає вимогам українського законодавства (посвідчений у консульстві), проте не може вважатися дійсним за нормами канадського права. Син спадкодавця в українському суді вимагає визнання спадкових прав за ним.

Як слід вирішити це питання? Дайте мотивований висновок або викладіть можливі шляхи і варіанти розв’язання проблеми.

Ст. 70 ЗУ «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 передбачає, що з урахуванням положень статей 71, 72 цього закону спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. При цьому положення статті 71 говорить про необхідність застосування прав держава, на території якої знаходиться нерухоме майно, яке успадковується.

Таким чином, виходячи із вищезазначеного, можна зробити висновок, що український суд може визнати право на спадкування за сином, проте змушений буде звертатись до канадського законодавства при вирішенні питання про спадкування самого нерухомого майна.

2. Дайте характеристику наведеним нормам (вид, структура і тип формули прикріплення, якщо норма колізійна):

УГОДА між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах.

Стаття 30 Право успадкування

1. До правовідносин з успадкування рухомого майна застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої померлий мав останнє постійне місце проживання.

Аналіз:

Колізійна норма, створена на основі двосторонньої уніфікації; двостороння, імперативна, загальна. Структурні елементи норми: «До правовідносин з успадкування рухомого майна» – обсяг; «застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої померлий мав останнє постійне місце проживання – прив’язка». Тип формули прикріплення: особистий закон фізичної особи у формі закону місця проживання.

2. До правовідносин з успадкування нерухомого майна застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої знаходиться таке майно.

Аналіз:

Колізійна норма, створена на основі двосторонньої уніфікації; двостороння, імперативна, загальна. Структурні елементи норми: «До правовідносин з успадкування нерухомого майна» – обсяг; «застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої знаходиться таке майно» - прив’язка. Тип формули прикріплення: закон місця знаходження речі.

3. Громадяни однієї Договірної Сторони можуть набувати на території іншої Договірної Сторони право на майно й інші права, одержуючи спадщину за законом або розпорядженням у випадку смерті, на тих самих умовах і в такому ж обсязі, що і громадяни цієї Договірної Сторони, окрім обмежень, застосовуваних щодо іноземців законодавством обох Договірних Сторін.

Аналіз:

«Громадяни однієї Договірної Сторони можуть набувати на території іншої Договірної Сторони право на майно й інші права, одержуючи спадщину за законом або розпорядженням у випадку смерті,» - обсяг;«на тих самих умовах і в такому ж обсязі, що і громадяни цієї Договірної Сторони» -1-ша прив'язка, «окрім обмежень, застосовуваних щодо іноземців законодавством обох Договірних Сторін,»- 2-га прив’язка.

Колізійна норма, створена на основі двосторонньої уніфікації. Двостороння, диспозитивна, кумулятивна прив’язка.

Ч. 2 ст. 14 Кодексу торгівельного мореплавства України:

Межі відповідальності судновласника та оператора ядерного судна, що плаває під прапором іноземної держави, регулюються законом держави, під прапором якої плаває судно.

Аналіз:

Двостороння колізійна імперативна норма. «Межі відповідальності судновласника та оператора ядерного судна, що плаває під прапором іноземної держави» - обсяг; «регулюються законом держави, під прапором якої плаває судно»- прив’язка. Тип формули прикріплення: закон прапору.

3. Змоделювати ситуацію, при якій український суд не прийме відсилання до права третьої країни.

Громадянин Швейцарії А, помер перебуваючи на території Казахстану, де була відкрита його спадщина. Відповідно до закону Казахстану спадкування проводиться за Законом постійного місцеперебування, якою є Україна. Відповідно до ЗУ спадкування проводиться за Законами громадянства (Швейцарії). Проте, суд України не приймає такого відсилання, тому що відповідно до Швейцарських законів переважне право на спадкування матиме чоловік з яким громадянин А зареєстрував одностатевий акт, а не мати А. Дані засади Швейцарських законів сеперечать моральним засадам країни суду (України).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. ЗУ «Про міжнародне приватне право» вiд 23.06.2005  № 2709-IV

2. Лунц А.А. Курс міжнародного приватного права: В 3-х т. – М: Спарк, 2002.­-Т1.- 1007 с.

3. Фединяк Г.С., Фединяк Л.С. ФЗО Міжнародне приватне право: Навч. посіб. — 2-е вид., допов. — К., Юрінком Інтер, 2000. — 416 с.

4. Международное частное право. Учебник/ Под ред. Г.К. Дмитриевой. – М.: Проспект, 2000. – 656 с

5. Вячеслав Шкромида// Визнання та виконання іноземних судових рішень в Україні.-[ел.ресурс].-джерело доступу: http://profit-consul.com/ua/blog/132/

1 Урядовий кур’єр. – 1996. – 26 вересня.

2 Международное частное право. Учебник/ Под ред. Г.К. Дмитриевой. – М.: Проспект, 2000. – С. 338.