3. Визнання і виконання іноземних судових рішень

Правову силу іноземне судове рішення одержує лише тоді і в такій мірі, в якій цивільне законодавство іншої держави допускає визнання або виконання іноземних судових рішень.

Держава, яка визнає рішення іноземного суду розглядає це рішення як підтвердження певних цивільних прав і зобов’язань в тому самому розумінні як і рішення свого власного суду.

Примусове виконання рішення іноземного суду – надання відповідним компетентним органам владного розпорядження, за яким судове рішення прирівнюється до рішення національного суду з усіма наслідками, які з цього випливають.

Визнання іноземного судового рішення не завжди супроводжується його виконанням (наприклад, рішення про розірвання шлюбу не потребує його виконання). Але щоб рішення іноземного суду виконувалось у даній державі, потрібно його визнання.

Визнання має претензійний характер – можна подати скаргу в суд іншої держави на підставі рішення суду другої держави.

Процедура визнання та виконання іноземних судових рішень за міжнародним процесуальним правом

Існують дві системи визнання та виконання судових рішень:

1) екзекватури – коли мова йде про визнання, то розуміється визнання рішення іноземного суду як такого. Об’ємом є рішення, прив’язкою – визнання та виконання. Система екзекватури має різновиди:

• суд піддає рішення іноземного суду повній перевірці (перевіряє як фактичну, так і юридичну сторону справи – Бельгія);

• система обумовлена вимогою взаємності;

• застереження щодо публічного порядку;

• повідомлення відповідача про порушення позивачем справи;

• лише для виконання судового рішення;

• окремо видається і на визнання, і на виконання.

Визнання або виконання рішення іноземного суду може бути відмовлено за таких підстав:

• суперечить публічному порядку;

• рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи;

• невірно застосоване право.

Випадки, за німецьким законодавством, коли суд відмовляється визнати рішення іноземного суду:

• коли суди держави, до якої належить суд, що виніс рішення, за німецьким законом не є компетентними на вирішення даної категорії справ;

• коли відповідач-німець не брав участь у справі з тієї причини, що повістка про виклик до суду або відповідне розпорядження суду не були йому вручені ні особисто в державному проваджені у справі, ні шляхом надання правової допомоги німецькими судами;

• іноземний суд застосував колізійну норму, яка не відповідає правилам колізійного регулювання відповідних питань, проте лише у випадках, коли зазначене застосування шкодить інтересам німецької сторони у процесі;

• визнання рішення суперечило б добрим нравам Німеччини або цілям, які переслідуються німецьким законом;

• між Німеччиною й державою суду не забезпечена взаємність.

Для видачі екзекватури на виконання необхідне спеціальне рішення посадових осіб округа, в якому відповідач живе або має майно. Екзекватура надається без формальної перевірки законності винесеного іноземним судом рішення, але цьому повинна передувати екзекватура про визнання або посадова особа, яка призначена на виконання рішення, повинна переконатися, що таке визнання можливе. Рішення, про яке клопочуться, набуло чинності згідно з правом держави-суду.

За системою екзекватури діє принцип – якщо суд установить, що у рішенні є помилка, це не є підставою для відмови у виконанні рішення суду (законність рішення перевіряється).

 

2) сумарного розгляду справи (система англо-американського права) – іноземне судове рішення є підставою для нового судового розгляду на національному рівні (як 1 інстанція, але для неї потрібно рішення іноземного суду). Але при розгляді справи суд не розглядає питання факту й виходить з презумпції, за якою сторона, що виграла іноземний процес має переваги перед тією, що програла його (тобто "при сумарному розгляді справи має місце переходу тягаря доведення на користь особи, яка вже виграла справу у суді іншої держави, якщо заявник не доведе що...”). У ряді національних законодавств встановлено специфічні вимоги щодо припустимості доказів, але лише тих, які можуть бути використані для доведення справи (не у будь-який засіб можна посилатися на рішення іноземного суду).

За системою сумарного розгляду справи у США буде відмовлено у наданні дозволу на виконання іноземного рішення, якщо зацікавлена особа доведе, що:

• іноземний суд уклав рішень без виклику відповідача у судове засідання або з інших причин йому не було надано можливості захищати свої інтереси;

• іноземний суд не мав компетенції на розгляд справи (компетенцію "lex fori”);

• іноземне судове рішення одержане внаслідок введення в оману;

• визнання або виконання іноземного судового рішення буде суперечити публічному порядку штату, суд якого здійснює сумарний розгляд справи;

• іноземне судове рішення має кримінальний характер або воно спрямоване на забезпечення оплати податків;

• рішення ще не є остаточним (виплата аліментів);

• рішення не спрямоване на сплату певної суми грошей.

Рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України або його місце проживання (перебування) або місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або, відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).

Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.

На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, суд видає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку, встановленому законом «Про виконавче провадження».