3. Джерела формування оборотних коштів

Визначення джерел фінансування оборотних коштів здійснюється на підприємстві з метою забезпечення необхідної потреби в них відпо­відними фінансовими коштами.

На підприємстві аналізується стан оборотних коштів у попередньо­му періоді, а потім формуються принципи, структура й обсяги фінансу­вання оборотних коштів.

При визначенні структури фінансування оборотних коштів виділя­ють основні джерела їхнього формування:

- власні;

- залучені.

Власні джерела формування оборотних коштів підприємства

До власних джерел фінансування оборотних коштів підприємства належать:

• статутний фонд (капітал);

• відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення;

• цільове фінансування і цільові надходження (з бюджету галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів).

Підприємство, що починає свою діяльність, як правило, формує оборотні кошти за рахунок коштів бюджету, пайових внесків засновника, засновників — членів, внесків іноземних учасників (для спільних під­приємств), надходжень від емісії цінних паперів. Усі ці кошти включа­ються в уставний капітал підприємства.

Діюче підприємство фінансує оборотні кошти за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, надходжень від емісії цінних паперів, стійких пасивів.

Обсяг засобів для поповнення власних оборотних коштів залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального об­сягу прибутку, можливості одержання позикових засобів і інших факторів.

Стійкі пасиви відносять до засобів, прирівняних до власних. Це за­соби цільового призначення, що постійно знаходяться в господарському обороті підприємства, але йому не належать. До їхнього використання по призначенню мінімальний залишок цих засобів є джерелом фор­мування оборотних коштів підприємства. У бухгалтерському обліку не виділяються стійкі пасиви, однак підприємства мають можливість їх планувати та використовувати.

Стійкі пасиви — мінімальна перехідна заборгованість по заробітній платі працівникам, по відрахуваннях на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, мінімальна заборгованість з резервів покриття майбутніх витрат і платежів, авансування покупців (замовників)

Розмір мінімальної заборгованості по заробітній платі залежить від часу її виплати і терміну, за який вона виплачується. Чим більше розрив між терміном виплати заробітної плати і кінцевою датою періоду, за який вона виплачується, тим більше засобів підприємство може використову­вати в господарському обороті.

Мінімальна заборгованість по резервах майбутніх платежів утво­рюється в основному за рахунок нарахувань на оплату відпусток, які списуються на витрати рівними частинами, а не на початку відпустки працівника.

Сума стійких пасивів визначається відповідно до програми вироб­ництва, умов здачі продукції і порядку здійснення розрахунків.

На покриття приросту нормативу оборотних коштів може бути ви­користана не вся сума стійких пасивів, а лише її приріст у плановому році, тому що базова сума враховувалася раніше.

Підприємство в процесі діяльності, як правило, має різні пробле­ми, зв'язані із зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачань і збуту, несвоєчасним надходженням засобів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, невиконання умов договорів. Такі проблеми породжують потребу в до­даткових засобах, у тому числі і для фінансування оборотних коштів. Власних джерел формування оборотних коштів недостатньо. Підприєм­ство може використовувати для задоволення потреби в додаткових ко­штах за рахунок залучення фінансових ресурсів, а саме:

• короткострокових і інших кредитів банку;

• комерційних кредитів;

• кредиторської заборгованості.

Банківські кредити призначені для фінансування витрат, по­в'язаних із придбанням основних і поточних активів, сезонними по­требами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості й інших пла­тежів. Кредити банку дозволяють оптимізувати джерела фінансування оборотних коштів і активно впливають на раціональне формування за­пасів оборотних коштів.

Комерційний (товарний) кредит являє собою форму оптового продажу підприємством сировини, матеріалів або продукції у формі від­строчки платежу. Для підприємств він має ряд переваг у порівнянні з ін­шими джерелами позикового капіталу, а саме:

• це найбільш маневрена форма фінансування за рахунок позикового капіталу виробничих запасів;

• дозволяє автоматично згладжувати сезонну потребу в позикових за­собах, що обумовлена сезонним формуванням запасів сировини;

• вигідний підприємству-позичальникові і підприємству-постачальникові;

- вартість комерційного кредиту нижче чим фінансового;

• характеризується простим механізмом його оформлення. Однак, поряд з перевагами, комерційний кредит має і ряд

недоліків:

• вузький характер використання (дозволяє задовольнити потребу підприємства в позиковому капіталі тільки для фінансування обо­ротних коштів);

• обмежений характер у часі;

• характеризується підвищеним кредитним ризиком. Підприємство, що використовує комерційний кредит, повинно

обов'язково враховувати властиві йому переваги та недоліки.

Кредиторська заборгованість представляє найбільш коротко­строковий вид використовуваних підприємством позикових коштів. Формування кредиторської заборгованості обумовлено різними тер­мінами нарахування коштів на рахунки і погашення зобов'язань.

Іншими словами, кошти з моменту нарахування вже не є власністю підприємства, але використовуються ним до настання терміну пога­шення зобов'язань. Це джерело відносять до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів. Допустима (нормальна) креди­торська заборгованість обумовлена діючим порядком розрахунків (на­приклад: заборгованість постачальникам по розрахункових докумен­тах, термін оплати по яких ще не настав).

Кредиторська заборгованість — це короткострокові зобов'язання підприємств, що виникають:

• по розрахунках з бюджетом;

• по розрахункових документах і векселям, термін оплати яких не наступив і не оплачені в термін

• по короткострокових кредитах