1. Розвитку та розміщення меблевої промисловості україни

На меблеву промисловість України впливають природні, демографічні та економічні передумови її розвитку та розміщення.

Природні передумови впливають на особливості і засади територіальної організації виробництва. Наявність лісових ресурсів сприяє розміщенню виробників меблевої продукції. На Україні недостатньо сировинної бази. Це зумовленно невисокою ліснистістю(14%), невеликими обсягами заготівлі сировини (14 млн. м кб. за рік) та переважанням лісів з обмеженим експлуатаційним значенням (52%). Україна забезпечує лісовими ресурсами власні потреби лише на 30%. Оскільки у нас не достатньо лісових ресурсів, то і не достатньо матеріалів для виробництва меблів (плит ДСП, ДВП, МДФ, натуральної деревини тощо). Тому відчизняні виробники змушені завозити матеріали з іноземних країн і виробництва можуть бути розміщенні поблизу портів транспортування матеріалів. Це сприяє розвитку меблевої промисловості України, тому що на транспортування затрачаються не малі кошти, а закордонні матеріали є дещо дорощими від вітчизняних, бо враховується податок при ввозі продукції через кордон.

1.2 Особливості іфактори розміщення меблевої промисловості

Основні райони лісів розміщенні в Поліссі та Карпатах. Отож, виходячи з цього найбільші центри виробництва меблів зосередженні в цих районах: Чернівці, Берегомет, Івано-Франківськ, Брошнів, Вигода, Рахів, Надвірна, Свалява, Стрий, Львів, Сколе, Тересва - в Карпатах; Костопіль, Сарни, Ковель, Коростень, Овруч, Малин - на Поліссі. Крім орієнтації промисловості на сировину, вона орієнтується і на споживача, тому найбільші виробництва також розміщені в Києві, Харкові, Львові, Дніпропетровську, Одесі, Донецьку, Івано-Франківську, Чернівцях тощо.

Демографічні передумови мають не менший вплив на розвиток та розміщення меблевої промисловості в Україні, ніж природні передумови. Демографічні передумови характеризуються:

- чисельністю населення країни, його динамікою;

- розміщенням населення на території країни, його щільністю та формою розселення;

- чисельністю та динамікою трудових ресурсів, рівнем їхньої кваліфікації;

- структурою зайнятості населення.

Певною мірою чисельність населення впливає на обсяг ВВП. Речовина Густина (кг/м3)

Іридій 23 650

Платина 21 450

Золото 19 300

Ртуть 13 546

Свинець 11 350

Срібло 10 500

Мідь 8 960

Залізо 7 870

Олово 7 310

Алюміній 2 700

Магній 1 740

Кальцій 1 530

Морська вода 1025

Вода 1000

Натрій 970

Лід 917

Поліетилен 910

Калій 880

Етилен 790

Бензин 730

Кисень 1,43

Повітря 1,2255

Водень 0,09Навіть власник невеликого підприємства повинен бодай у загальних рисах знати динаміку чисельності населення мікрорайону, щоб планувати свою діяльність. Чисельність населення регіону є одним з найважливіших факторів формування внутрішнього ринку. Іншим важливим фактором є купівельна спроможність. Завдяки таким характерним знанням, підприємець може планувати обсяг виробництва певної продукції, яку зможе купити населення, щоб в підприємстві не залишалася не реалізована продукція і воно могло отримувати максимальну кількість прибутку. Знання про купівельну спроможність населення дасть можливість орієнтуватися власнику підприємства щодо цін на продукцію. Так наприклад, у малих провінційних містах не бажано виробляти велику кількість меблів класичного стилю з натуральної деревини, які характерні високою собівартістю і слідуючи з цього мають високу ціну.

Важливою ланкою розвитку меблевої промисловості є підготовка кваліфікованих спеціалістів[15;ст.2]. Однак формування цієї ланки, у зв'язку із занепадом закладів професійно-технічної освіти вимагає не абияких зусиль. Це сприяє повільнішому розвитку даної промисловості. Перед тим, як розміщувати підприємство меблевої промисловості у вибраному районі, потрібно поінтересуватися рівнем кваліфікації потрібних спеціалістів і їх кількістю.

Розселення і виробництво мають прямий і зворотній зв'язок. Вплив НТП на великі міста зумовлює "притягання" виробнитва до себе.

Економічні передумови найсуттєвіше впливають на реалізацію виробленої продукції. Групи, які характеризують дані передумови:

- історико-економічні передумови;

- особливості суспільної організації виробництва;

- характерність прояву територіального поділу (на регіоному і міжнародному рівнях);

- загальний рівень економічного розвитку країни.

Історико-економічні передумови є закономірною послідовністю подій у попередньому розвитку економіки, які справили історичний вплив на сучасний характер розвитку та розміщення меблевої промисловості. Загальні історико-економічні передумови визначаються закономірностями суспільного розвитку - це розвиток соціально-економічних відносин, послідовне чергування способів виробництва, вдосконалення засобів праці, індустріалізація, НТП тощо. В деяких країнах і регіонах розвиток є інтенсивний, а в інших - повільніший. Причиною недостатнього розвитку меблевої промисловості в Україні був історичний вплив Радянського Союзу на нашу державу. Влада Ралянського Союзу гальмувала розвиток України з політичною метою. Особливо повільно розвивалися українські села. Впродовж всієї своєї історії і до ІІ половини ХХ століття українські селяни у своїй більшості не мали просторового житла. Меблі у селянських хатах були багатофункціональними, а їх кількість обмежена браком площі приміщення. Селянські меблі були саморобними і виготовлялися з масиву деревини. Майже до 50-х років минулого століття пилорами були далеко не в кожному селі.

У довоєнні роки меблева промисловість у колишньому Союзі практично не розвивалася [18;ст.10]. За рахунок колективізованого селянства будувалися гіганти соціалістичної індустрії.

У повоєнні роки інтер'єр сільських хат був зіпсований металевими ліжками. Зате шафи з каркасами з натуральної деревини, фанерними стінками та дзеркалами-дверцями вписалися щонайкращим чином в інтер'єр. Пасували і дивани з високими спинками і колоди.

У 60-х роках розпочалося виробництво корпусних меблів з ДСП. До села вони почали потрапляти на початку 70-х. Не годилися вони для селянських мешканців і для міст, мешканці яких записувалися у довжелезні черги для придбання фінських, румунських, чехословацьких меблевих гарнітур[18;ст.10].

Загалом у 70-х - 80-х роках меблі вітчизняного виробництва, не кажучи вже про імпортні, перебували в дефіциті.

Починаючи з середини 90-х років минулого століття в незалежній Україні стрімко розвивається меблева промисловість. За своєю якістю та дизайном українські меблі не поступалися європейським. Однак вітчизняна продукція навіть низького цінового сегменту нині не доступна нашим селянам.

Щодо матеріалів виробництва меблів, то вони також перебували у дефіциті. Час, що минув від початку переходу економіки на ринкові відносини, характеризувався падінням обсягів виробництва стружкових плит. Відбувалося це на тлі загальної кризи економіки країни. З 1998 року ситуація в країні почала стабілізуватися і з кожним роком покращується.

Виробництво стружкових плит України в 90-х роках минулого століття базувалося на 12 підприємствах, де діяли 14 технологічних ліній й переважно було розташоване на заході країни. У 1992 році було виготовлено 977,38 тисяч м кб. Вже тоді дефіцит стружкових плит становив 700 тисяч м кб. і поповнювався за рахунок ввезення плит з Росії та Білорусі [10;ст.8].

Переважна більшість ліній працювали в умовах гарячого пезперервного режиму вже не одне десятиріччя, що призвело до повного фізичного й морального зносу устаткування. Через економічний спад нові лінії в експлуатації не вводились. Натомість значна кількість старих ліній перестали працювати.

Не зважаючи на всі перешкоди, Україна славилася дизайном своєї меблевої продукції далеко за межами нашої країни. Ось, наприклад, Котовська меблева фабрика (Одеська область) була заснована ще у довоєнні роки. У 1987 році вони почали виробляти ДСП, а через десять років почали виготовляти меблі. У 1992 році в Лас-Вегасі (США) на міжнародній виставці "Америка - Україна-92", меблеву промисловість України представляла Котовська меблева фабрика[3;ст.4].

Зараз розрив у продукуванні національного доходу між розвинутими країнами і тими, що розвиваються становить дванадцятикратну величину. Причини, чому країни, що розвиваються відстали у поступі економіки: повільніша еволюція соціально-економічних відносин, наслідки колоніалізму. Доки країни, що розвиваються "вилазять" на черговий щабель, то економічно розвинені держави здобуваються на новий рівень. Тут потрібна не лише звичайна допомога заможніших держав, але й "взаємопроникнення" економік, інтернаціоналізація світового господарства.

Отже, загальний рівень розвитку країни (регіону) має чималий вплив на розвиток кожної промисловості. При високому рівні доходів населення присутнє масове виробництво та реалізація товарів меблевої та іншої промисловості. Це сприяє вкладення інвестицій у виробництво обладнання, що тягне за собою і розвиток інших галузей.

Меблева промисловість відноситься до тих промисловостей, на яких більшою мірою впливає сировинний та споживчий фактори.

Споживчий фактор є важливим тому, що масове споживання готової продукції локалізується у певних центрах, наприклад, у великих містах або агломераціях, а сировина легко транспортується. Значною мірою розміщується у великих містах: Києві, Львові, Харкові, Одесі, Луганську, Дніпропетровську, Донецьку тощо.

Важливим залишається для виробництва меблів і сировинний фактор, хоча його роль зменшується через дедалі більше використання для виготовлення меблів деревно-стружкових та деревно-волокнистих плит. Найбільшими центрами виробництва меблів у лісопромислових районах або недалеко від них є Житомир, Ужгород, Мукачеве. Багато меблевих підприємств розташовано у невеликих містах (Карпати, Полісся) та поблизу великих міст в інших районах країни.

Щодо Столичного економічного району, то там найбільшого розвитку меблева промисловість набула у подільських областях, де вона орієнтується на власну сировинну базу. Також промисловість зосередженна у великих містах, враховуючи наявність значної кількості споживачів продукції (Чернігів, Малин, Київ, Коростель і т. ін.).

У Карпатському економічному районі є в наявності значна матеріаломістка база для виробництва меблів, тому дана промисловість є тут розвинена. Основні регіони розвитку промисловості: Жидачів, Івано-Франківськ, Чернівці, Свалява, Надвірна тощо. У місті Надвірна є в наявності матеріали, потрібні для даної промисловості - ДСП, яке виробляється потужною фірмою "Інтерплит".

Меблева промисловість у Північно-Західному економічному районі розміщена у таких основних центрах: Костопіль, Ківерці, Луцьк, Рівне.

Для Придніпровського економічного району меблева промисловість, яка входить до лісовиробничого комплексу має виключно обслуговуюче значення. Але, дніпропетровська меблева фабрика "Дніпромеблі" - одна з найстаріших в Україні. За 75 років свого існування вона пережила різні періоди, зокрема у 90-их роках - економічну кризу [4;ст. 4]. Сьогодні вона має колективну форму власності і є одним з лідерів на ринку виробників м'яких меблів. Фабрика пропонує споживачам м'які меблі високого рівня дизайну та надійності: кутові дивани, дивани для дому та офісу, крісла-ліжка і просто крісла, одно- і двоспальні ліжка, софи і кушетки тощо. На фабриці використовують тканини угорських, турецьких та китайських фірм. Правда, останнім часом почали заявляти про себе українські ткачі. Каскади диванів виробляють з масиву деревини твердих порід, яка проходить попереднє сушіння. Для комфорту використовують понополіуретан високої щільності, шар синтепону - додаткова м'якість. Фабрика гарантує безпроблемну експлуатацію своїх виробів протягом півтора року. Ми можемо пишатися наявністю таких фабрик у нас на Україні, бо вони підвищують рівень розвитку меблевої промисловості.

У Північно-Східному економічному районі меблева промисловість орієнтується на споживача і роташовується у великих містах: Харків, Суми, Полтава та інші.

У Причорському економічному районі меблева промисловість не є провідною, але вона тут присутня і орієнтується на споживача. Котовська меблева фабрика, яка знаходиться у Одеській області є відомим виробником меблів на українському ринку та за кордоном.

Донецький економічний район справедливо вважають регіоном виключно важкої промисловості. Разом з тим тут набувають активного розвитку меблева та деревообробна галузі. На Донеччині, як і в інших регіонах України, окрім потужних, працює багато невеличких підприємств. У цьому регіоні присутні всі умови для виробництва меблів.

Фірма "Станкодніпро" - офіційний представник і торговий партнер провідних підприємств - виробників обладнювальних центрів. Виробляє обладнання для деревообробки та виробництва меблів, вона експортується на рівні світових виробників. Фірма "Релікт" пропонує меблеві фасади, дверні і віконні компоненти тощо. Фірма "Ально" , відома в країнах Східної Єворпи, як виробник декоративної ламінованої ДСП за технологіями постформінг і софтформінг. Пропонує для меблевої промисловості також меблеві фасади, декоративні плити широкої гами декорів. "Регіон-блюз" з 2001 року спеціалізується на виготовленні корпусних меблів з використанням матеріалів провідних світових виробників. Підприємство також є представником австралійської фірми "Blum" в Донецьку. Так на його стендах була широко представленна меблева фурнітура. Існують великі меблева компанії, зокрема, "Меркс", "Меблі МВС", Біо-Меблі", які представляють журнальні столики, крісла-качалки, крісла для відпочинку, меблі з масивної деревини, зі скла.

Для вдалого розміщення виробників меблевої промисловості потрібно в наявності якнайбільша кількість кваліфікованих фахівців. Але, на жаль, в нашій країні на даний момент мало розвинена технічна освіта і, виходячи з цього, немає в наявності достатньої кількості фахівців. Тому підприємства меблевої промисловості не мають можливості розташовуватися вільно, а залежать від присутності на вибраній території трудових ресурсів потрібного призначення.

Отже, розміщення виробників меблевох промисловості залежить в більшості від сировиннох бази, матеріалів для виробництва меблів, потрібного устаткування та споживачів. Підприємства, які виготовляють меблі з натуральної деревини більше залежать від сировини, ніж від розташування підприємств, які є виробниками ДСП, ДВП, МДФ та інших матеріалів. А інші виробники меблів (крім м'яких) розміщуються поблизу виробників відповідних матеріалів або близько до портів, куди постачають імпортні матеріали. Розміщення м'яких меблів також здебільшого залежить від імпортних матеріалів, тому що українські виробники м'яких меблів частіше використовують матеріали іноземного виробництва. На мою думку, потрібно підвищити якість матеріалів українського виробництва для виготовлення меблів різних типів і підвищити рівень розвитку технічної освіти в Україні для забезпечення підприємств меблевої промисловості кваліфікованими кадрами.