Висновки

Поезії, дібрані з творчого доробку Сергія Жадана, демонструють авторське бачення власного й суспільного життя. Поет так само, як і інші сучасні митці переймається проблемою руйнації української духовної спадщини.

Автор асоціює сучасника з Буддою, який виступає водночас і як святий, і як бездіяльний спостерігач. Сергій Жадан відзначає, безглузда надія на краще, не підкріплена рішучими діями, може призвести до культурної та духовної стагнації і смерті.

Кожний з нас сам обирає, в якій мірі має втручатися в події, і поет визнає, що не має права диктувати співвітчизникам, як саме їм потрібно чинити. Автор просто застерігає.

Слід відзначити, що подібні проблеми, підняти в творах інших письменників, зокрема Василя Герасим’юка, часто супроводжуються вірою в те, що з’явиться харизматичний лідер, здатний спрямувати енергію на відродження української культури. Традиційно така місія покладалася на поета.

Для поезії Жадана не характерний образ такої сильної особистості. Він бачить вихід лише у взаємодії всіх громадян країни. До речі, вірш „Будда сидів на високій могилі...” якнайкраще пояснює концепцію „анархічного конструктиву”, сформульовану автором.

Напівсонне громадське й культурне життя, що спостерігаються в країні, сприяє культурної деградації. „Замки” духовної спадщини занепадають. Причина одна – пасивність, у якій поет бачить і власну провину, адже й він піддається інерції.

Життя людини у сучасному світі втрачає свою цінність, біблійні заповіді забуваються. Наслідки – агресія, насилля, біль і невміння цінувати дані Богом почуття близькості й взаємодопомоги. Подолати ненависть може тільки любов, якої навчав Ісус. Однак, щоб донести свої думки до людей, Христу потрібно говорити зрозумілою для них агресивною мовою, адже звироднілість, що поселилась в душах сучасників, не дозволить почути їм слова любові і співчуття.

Сучасна людина вже забула, у чому полягають справжні, неперехідні цінності. Сергій Жадан вбачає свою місію в тому, щоб нагадати про найпростіші радощі: любов до ближнього, відчуття гармонії з собою та оточенням, кохання. Не має значення, чи були ці емоції в минулому, чи є зараз, чи, можливо, з’являться в майбутньому – вони цінні тим, що існують і дають можливість відчути себе живим.

Поет порушує актуальні суспільні проблеми, розкриваючи їх через звичні для інших сучасних авторів біблійні образи та асоціації. Спостерігається проведення традиційної паралелі емоційний стан людини – природа. З творами інших сучасників проаналізовані вірші також мають спільні риси – багата образність, метафоричність, асоціативність, фрагментарність Однак поезії Сергія Жадана властиві неповторні індивідуальні риси.

Так, наприклад, в українській літературі не вживається образ Будди зі значенням пасивної людини, що не бажає втручатися в хід подій. Письменник не вважає, що для пробудження національної свідомості українців обов’язково необхідний сильний лідер, адже це – загальнонаціональна справа.

Привертає увагу підкреслена брутальність лексики, що зустрічається в творах Сергія Жадана. Ймовірно, мета її використання – підкреслити агресію, що панує в сучасному світі.

Отже, творчий доробок Сергія Жадана вирізняється своєрідністю, відображує особливості менталітету сучасних українців і має високу художню цінність. У його віршах відображено спосіб мислення, властивий українцям загалом і зокрема жителям нашого регіону.

Це дає підстави для твердження щодо актуальності цієї поезії і думки про доцільність включення окремих творів Сергія Жадана в список літератури рідного краю, що пропонується для детального вивчення старшокласникам Харківщини.