11. Корисність продукту

Користність товарів була введена представниками неокласичної теорії. Продукт, що є результатом виробництва, повинен задовольняти ту чи іншу потребу. Здатність задоволення потреби продуктом звуть його корисністю. Розрізняють загальну і граничну корисність. Загальна корисність визначається задоволенням від споживання певної кількості блага. Граничною корисністю називають корисність, що дорівнює приросту, збільшенню загальної корисності в результаті придбання ще однієї, додаткової одиниці даного блага. 12.Економічний інтерес. Інтереси і потреби

Економічний інтерес - це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення динамічних систем індивідуальних потреб. Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета. Потреби — це необхідність для людини таких умов, що забезпечують її існування і самозабезпечення. Економічні інтереси близькі до економічних потреб, і в той же час відмінні від них. Можна вважати, що економічні інтереси це суспільна форма прояву і розвитку економічних потреб. Інтереси безпосередньо пов'язані з психологією, зі звичаями, з культурним рівнем. Економіка не може функціонувати і розвиватись поза інтересами людей.

13. .Виробництво та проблема задоволення зростаючих потреб

Виробництво та його основні фактори Виробництво – це процес дії людини на предмети (речовину) із використанням сил природи та пристосування їх для задоволення певних потреб. Взаємодія людини з природою означає процес праці, що складається із трьох основних моментів: 1) праці людини; 2) предметів праці; 3) засобів праці. Праця – свідома, доцільна діяльність людей, у процесі якої вони видозмінюють зовнішню природу, опосередковують, регулюють і контролюють обмін речовин і, водночас, змінюють власну природу. Предмети праці – речовина природи, на яку людина діє у процесі праці, піддаючи її обробці. Засоби праці – річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці. Предмети праці в сукупності з засобами праці складають засоби виробництва. Суспільне виробництво – це сукупність індивідуальних виробництв (підприємств, фірм) в їхньому взаємозв'язку, взаємодії, взаємозумовленості та взаємозалежності. Суспільне виробництво: • Матеріальне виробництво:  Виробництво матеріальних благ  Виробництво матеріальних послуг • Нематеріальне виробництво:  Виробництво нематеріальних благ  Виробництво нематеріальних послуг Безмежність потреб і обмеженість ресурсів Макроекономіка виходить із двох фундаментальних обставин. По-перше, матеріальні потреби людей необмежені. По-друге, економічні ресурси, тобто засоби виробництва товарів і послуг, обмежені, або рідкісні. Матеріальні потреби – це бажання людей використовувати різні товари й послуги, які приносять їм корисність. Предмети споживання, як відомо, слугують для задоволення особистих потреб людей. Матеріальні потреби мають підприємства й державні установи. Потреби в якомусь конкретному товарі або послузі можна задовольнити повністю. За короткий проміжок часу можна, наприклад, отримати достатню кількість хліба, олівців чи зубної пасти. Однак інша річ, коли йдеться про задоволення потреб у товарах і послугах узагалі. Ми не отримуємо і не можемо отримати їх усіх у достатній кількості. Основна економічна проблема, яка постає перед окремими людьми, групами людей і суспільством загалом, полягає у тому, що виробничі ресурси обмежені. Обмеженість ресурсів означає незбалансованість між: відносно необмеженими потребами і відносно обмеженими засобами, що забезпечують задоволення цих потреб. Обмеженість зумовлює вибір. Якщо ми не можемо мати все, що бажаємо, нам доведеться вибрати те, чого потребуємо найбільше. Обмеженість ресурсів породжує багато техніко-економічних проблем: обмеженість обсягу виробництва, необхідність усебічної економії виробничих ресурсів та виробу, пошуків альтернативних варіантів використання ресурсів тощо.

14. Економічна система: її сутність та структурні елементи. Економічна система – це сфера функціонування продуктивних сил і економічних відносин, взаємодія яких характеризує сукупність організаційних форм та видів господарської діяльності. Під економічною системою розуміється особливим образом упорядкована система зв’язків між виробниками і споживачами матеріальних благ і послуг. Структура економічної системи: 1.Продуктивні сили. 2. Виробничі відносини. 3. Господарський механізм. Продуктивні сили – матеріальна основа економічної системи. Включає 2 елементи:робочу силу і засоби виробництва. Виробничі відносини є об’єктивні і матеріальні, адже складаються незалежно від волі і свідомості людей і є суспільною формою прояву продуктивних сил. Вони поділяються на соціально-економічні і організаційно-економічні. Соц.-ек. – це зв’язки людини з людиною. Орг.-ек. – відносини, що характеризують організаційну форму розвитку продуктиних сил. Господарський механізм – частина економічної системи, що регулює економічну діяльність і забезпечує раціональне співвідношення між окремими підсистемами і елементами економічної системи. Кожна економічна система включає в себе: провідний тип власності на ресурси (приватний і державний), основні групи суб'єктів суспільного виробництва і відносини між ними,економічну форму результатів виробництва, принципи організації виробництва, розподілу, обміну, споживання; загальні економічні закони.