1. Зародження і розвиток політичної економії. Основні школи і течії в політичній економії. Назва Економіка походить від грецького Оікос – означ будинок, госп, а Nomos – закон. Вперше термін застосував Арістотель у 3-тис до н.е. і спробував теоретично осмислити проблеми використаннія майна й еквівалентного обміну. Політекономія-складова частина економічної теорії. Господарчо-ек-чні проблеми завжди знаходились в центрі уваги людей. Накопичення великих обсягів економічних знань призводить до їх разчленування. Виникнення спеціальних досліджень відноситься до початку 17 ст. (зародження капіталізму та формування національних ринків). Виражала інтереси буржуазії. Тоді й виник термін політекономія. Він був вперше застосований французьким вченим- меркантилістом Антуаном де Монкретьєном. Меркантилізм-перша школа політекономії. Меркантелісти (Антуан де- Монкрентьєн, Манн, Юм,Петті) важали що джерело багацтва – сфера обігу, торгівля, а саме багацтво ототожнювали з накопиченням грошей (золото срібло). Термін ПЕ – запропонував де- Монкрентьєн у своїй праці “закони сусп господарства (трактат з ПЕ)” – 1615р • Фізіократи – (Француа Кене, Тюрго, Мірабо, Норе) акцент доследження перенесли на природу і в-во, але джероло багацтва – тільки праця у СГ. Усі інші сфери безплідні, аа праця у них лише покриває витрати на їхнє існування. • Класична ПЕ –( Уільям Петі, Сміт, Рікардо) виникла з розвитком капіталізму, її представники зосереджують увагу на аналізі ек явищах і закономцірностяхї розвитку всіх сфер в-ва. Саме вони започаткували трудову теорію вартості, а ринок розглядають як саморегулюючу систему. В цей період ПЕ зявилась як наука. • Марксизм – ( Маркс, Енгельс) досліджували систему законів капіталістич суспільства з позиції роб класу. Зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонувапли концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, відтрорення, ек криз, земельної ренти. Досліджували виробничі відносини в процесі в-ва. • Маржиналізм- (Менгер, Візер, Джеванс, Вальрас,Кларк) виник в Австралії 19-20ст. Ця теорія що пояснює ек процеси та явища, виходячи з використання граничних, крайніх, величин, які характерезуютьне внутрішню сутність самих явищ, а їхню зміну у звязку зі зміною інших явищ. Включає 3 школи : Австрал, Англ, Амер. Сучасна економічна теорія характеризується більшою кількістю напрямків, шкіл, течій. Основні: 1)кейнсіанська, 2) Неокласична; 3)інституціональна. Вони різняться трактуванням ролі ринку і держави, їх співвідношення і взаємодії в економічному розвитку. Кейнсіанство(Мейнард,Кейнс) виникло в 30-ті роки, у зв’язку з необхідністю виводу буржуазної ек-ки з світової кризи 29-33 рр. Кейнс выпустив в 1936 р. працю "спільна теорія зайнятості, відсотку і грошей". Основні положення: ринковий механізм не здатен повністю ліквідувати кризи і безробіття, необхідне державне втручання, з використанням податків, субсидій, ссудного відсотку. Неокласична(неок.синтез,монетаризм)Маршал,Кларк,Самуельсон,Фрідмен виходить з коренного положення класичної школи про ринок і конкуренцію, як про природні умови функціонування і розвитку ек-ки. Ринковий механізм саморегулювання вважається єдино ефективним способом функціонування ек-ки. Державне втручання може привести до порушення економічної рівноваги, до зниження ефективності. Засновується на теоріях межової корисності та виробничості. Институціонально-соціологічна.(Веблер,Мітчел,Коуз) Об’єктом дослідження є такі суспільні інститути як корпорації, профспілки, держави. При цьому в центрі уваги - загальнолюдські цінності. Виступають проти надмірної ідеологізації сусп-го життя, против мілітаризації ек-ки, за індикативне державне планування ек-ки, за гарантовані доходи, за розширення державних соціальних програм, за організацію державою перекваліфікацію робітників у зв’язку з технологічним безробіттям. 4)Неокласичного синтезу 5)Монетаризм 6)Неолібералізм

2. Предмет політичної економії. Політекономія - суспільна наука. Вивчає відносини між субєктами в процесі їх виробничо-господарської діяльності,економічні відносини: 1) з приводу економічного поєднання робітників з засобами виробни-цтва; 2) з приводу організації виробничого процесу; 3) з приводу присвоєння й використання результатів виробництва. Предмет: Політекономія вивчає економічні відносини людей, їх єд-ності і взаємодії з продуктивними силами та політичними, ідеологіч-ними, соціальними інститутами суспільства. Предметом є вивчення економічних виробничих відносин, їх взаємодія з продуктивними си-лами та організація управління і ефективне ведення господарства як чинників суспільного багатства. Вивчаючи свій предмет політеконо-мія робить висновки, узагальнення, в результаті чого формується по-нятійний аппарат: економічні закони, економічна категорія. Еволюція визначення предмета ПЕ: 1) Давньогрец і давньорим мислителі : вчення про закони дом госп 2) Мернкантелісти фізікрати : наука про створ, примнож, та розподіл багацтва нації 3) Класична Пе та Марксизм : наука про виробничі відносини і зако-ни, що управляють в-вом, розподілом, обміном та спожив благ. А.Сміт уважав, що предметом цієї науки є вивчення природи та при-чин багатства народів 4)сучасні західні економісти : А)П. Самуельсон : наука про дії людей у процесі вибору обмежених ресурсів для в-ва. Б) Макконнелл, Брю: ефективне викорис обмеж. виробнич. ресурсів або управління ними з метою досягнення макс задоволення потреб. Сучасне розуміння західними економістами політекономії пов’язано з поняттям “економікс”, що перекладається як економіка. Предметом “економікс” є поведінка людей у процесі виробництва різних благ за умов обмеженості ресурсів та управління ними. Метою у даному разі є досягнення максимального задоволення потреб людей на основі за-безпечення прибутку.

3.Економічна теорія і ПЕ ПЕ - належить до системи суспыльних наук, вивчає такі суспільні відносини і закони, які належать до базових у житті суспільства, оскількі вони є складовою суспільства. Назва Економіка походить від грецького “Оikonomike” де Оікос – означає будинок, господарство, а Nomos – закон. Вперше термін застосував Арістотель у 3-тис до н.е. Протягом 17-19 ст виділислися такі основні етапи розвитку економічної науки : Меркантелізм, фізіократи, класична ПЕ. Як система знань економічних процесів та явищ, економічна наука почала розвиватись лише в 16-18 ст, коли ринкове господарство почало ставати загальним. Стародавні мислителі досліджували проблеми введення домогосподарств,грошей, податків, торгівлі, тобто лише окремі сторони економічних процесів. ПЕ –вивчає такі сусп відносини і закони, які належать до базових в житі суспільства оскільки є складовими суспільнового виробництва. Меркантелізм – (Антуан де- Монкрентьєн, Манн, Юм) Вони важали що джерело багацтва – сфера обігу, торгівля, а саме багацтво ототожнювали з накопиченням грошей (золото, срібло). Фізіократи – (Француа Кене, Тюрго, Мірабо, Норе) акцент доследження перенесли на природу і виробництво, але джероло багацтва – тільки праця у СГ. Класична ПЕ –( Уільям Петі, Сміт, Рікардо) виникла з розвитком капіталізму, її представники зосереджують увагу на аналізі економічних явищах і закономірностях її розвитку всіх сфер виробництва. 4.Закони, принципи і категорії ПЕ Економічна категорія— це наукове поняття яке характеризує октемі сторони економічного явища. Наприклад: власність, товар, вартість, гроші, капітал, ринок, заробітна плата… Економічний закон виявляє суттєві, стійкі і необхідні причинонаслідкові зв’язки і взаємозалежність даного економічного процесу. Класифікація економічних законів: 1. Усезагальні закони, 2. Особливі економічні закони, 3. Специфічні закони

5Методи економічних досліджень

.Метод - це сукупність принципів побудови, форм і способів наукового пізнання. Усі методи економічного дослідження поділяються на загальнонаукові та конкретно-економічні. До загальнонаукових відносяться такі елементи, як наукові абстракції, аналіз і синтез, індукція та дедукція, історичне і логічне, математичні методи і моделі. До конкретно-економічних методів економічного дослідження відносяться: альтернативний аналіз, граничний аналіз, методи абсолютних та порівняльних переваг, аналіз еластичності, табличне, графічне, аналітичне моделювання, оптимізація та визначення рівноваги. 6. Функції політичної економії. Місце ПЕ в системі економічних наук

Політекономія виконує насамперед пізнавальну функцію. Вона покликана вивчати і пояснювати процеси і явища економічного життя суспільства на основі наукового доказу. Будь-яке знання цінне тим, що може служити керівництвом до практичних дій для суспільства. Тому політична економія не повинна обмежуватися простою констатацією фактів. Наука зобов’язана відкривати закони, що управляють економічними процесами, і розробляти шляхи їх використання. Отже, з пізнавальною функцією політичної економії тісно пов’язана її практична функція. Практична функція політичної економії полягає в тому, щоб допомагати людям зрозуміти наше суспільство: описати, пояснити і спрогнозувати економічний прогрес, наприклад, необхідність переходу до соціально орієнтованої економіки. Політична економія виконує також ідеологічну функцію. Багато питань політичної економії мають прямий вихід на ідеологічну сферу, зачіпають ідеологічну боротьбу різних суспільних сил, волю яких виражають відповідні партії Ще одна функція політекономії — методологічна. Політична економія виступає як теоретичний фундамент цілого комплексу економічних наук — галузевих (економіка промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту та ін.) і функціональних (економіка праці, фінанси, грошовий обіг і кредит, економічна статистика) Політична економія, а відповідно і економічна теорія, є суспільною, провідною методологічною наукою в системі економічних наук . Об’єктом дослідження економічної теорії, а разом з тим і інших економічних дисциплін (історичних, міжгалузевих і спеціальних) є економіка – складна різнома-нітна структурована система Однак, якщо об’єкт вивчення для економіч-них наук є загальним, то предмет вивчення у них різний. Предметом вивчення економічної теорії є економічні відносини між людьми в про-цесі виробництва, розподілу, обміну і споживання благ, притаманні їм економічні закони і закономірності, що зумовлюють соціальне становище людини в суспільстві (див. рис. 1.1). Логіка визначення предмета даної науки є така: для того щоб жити, люди пови-нні мати життєві блага і послуги. Останні виробляються людьми не поодинці, а спільно. Отже, виробництво має колективний, суспільний характер. Тому в процесі праці, або дії людей на предмети і сили природи, вони вступають між собою у певні зв’язки і відносини з приводу кооперації, спеціалізації і диверсифікації виробництва. Люди не тільки виро-бляють продукти праці, а й обмінюють, розподіляють і споживають їх. Усі ці відноси-ни між людьми в економічній теорії називають виробничими відносинами.