1. Поняття зовнішньоекономічної операції з давальницькою сировиною. Особливості укладення договорів на переробку давальницької сировини

Згідно із Законом України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” від 15.09.1995 р. № 327/95-ВР давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробництві готової продукції з подальшим поверненням продукції повністю або частково в країну замовника або вивозом у третю країну.

Право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить замовнику.

Операцією з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах є операція з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини в результаті технологічного процесу із зміною коду за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) (незалежно від кількості виконавців), а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини) з метою отримання готової продукції за відповідну плату.

До операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі переробки, а також на заключному, є основним матеріалом та її вартість становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції. Кабінету Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади надано право встановлювати інші показники вартості давальницької сировини в загальній вартості готової продукції за окремими видами операцій з давальницькою сировиною. При розрахунку вартості давальницької сировини у вартості готової продукції враховуються вартість всієї вивезеної (ввезеної) давальницької сировини та витрати по доставці цієї сировини до виконавця.

Обов’язковою вимогою для визнання давальницької операції як такої є попереднє здійснення поставки виконавцю давальницької сировини відносно повернення виготовленої з неї готової продукції замовнику. Операції, що не передбачають попередньої поставки сировини для отримання готової продукції, або якщо вартість сировини є меншою зазначених 20 відсотків, не вважаються операціями з давальницькою сировиною.

Висновок про те, що готова продукція вироблена внаслідок переробки давальницької сировини, вартість якої становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

Учасниками операцій з давальницькою сировиною виступають:

• замовник – суб’єкт господарської діяльності, який надає давальницьку сировину для виготовлення готової продукції;

• виконавець – суб’єкт господарської діяльності, який здійснює переробку давальницької сировини.

Законодавством України передбачено декілька схем переробки давальницької сировини, кожна з яких має свої особливості як у митному оформленні, так і в оподаткуванні. До них відносяться:

• ввезення на митну територію України давальницької сировини іноземним замовником з метою її переробки у готову продукцію;

• закупівля іноземним замовником давальницької сировини за іноземну валюту на митній території України, її переробка та розпорядження готовою продукцією;

• вивезення з митної території України давальницької сировини українського замовника, її переробка та розпорядження готовою продукцією.

Результатом виконання операції з давальницькою сировиною є отримання готової продукції

Готова продукція - продукція (товар), вироблена з використанням давальницької сировини (крім тієї частини, що використовується для проведення розрахунків за її переробку) і визначена як кінцева у контракті між замовником і виконавцем. Вона може бути повернена у країну замовника або реалізована замовником (чи за його дорученням виконавцем) у країні виконавця або в іншій країні.

У разі потреби Кабінет Міністрів України визначає види продукції (товару), які не можуть класифікуватися як готова продукція.

Відповідно до Закону України № 327/95-ВР готова продукція, що вироблена з давальницької сировини, ввезеної іноземним замовником на митну територію України; а також готова продукція, що вироблена з давальницької сировини, закупленої іноземним замовником на митній території України за іноземну валюту, не обкладається вивізним (експортним) митом та іншими податками і зборами (крім митних), що справляються у разі експорту товарів, і не підпадає під режим ліцензування та квотування при вивезенні за межі митної території України.

Винятком з цього правила є товари спеціального призначення, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Також не підлягає квотуванню та ліцензуванню операції з вивезення за межі митної території України давальницької сировини українським замовником (крім тієї, що використовується для розрахунків з іноземним виконавцем).

Термін здійснення операції з давальницькою сировиною повинен бути не більше 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації на давальницьку сировину. Кабінету Міністрів України надано право встановлювати інші терміни переробки давальницької сировини у готову продукцію.

Розрахунки за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини можуть проводитися в грошовій формі, частиною давальницької сировини чи готової продукції (крім тієї, що заборонена до експорту) або за згодою замовника та виконавця з використанням усіх цих форм.

Давальницька сировина або готова продукція, яка використовується у розрахунках за послуги переробки оподатковується на загальних підставах відповідно до законодавства України. У разі, коли розрахунки за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини провадяться в іноземній валюті, вона підлягає зарахуванню на рахунок українського виконавця в уповноваженому банку України у 180-денний строк починаючи з моменту митного оформлення готової продукції або погашення векселя (письмового зобов’язання) залежно від того, яка з цих операцій була проведена раніше.

Незважаючи на те, що давальницькі операції давно і міцно ввійшли до комерційної діяльності вітчизняних підприємств, ні Цивільний, ні Господарський кодекси України не містять визначення договору на переробку давальницької сировини.

З усіх видів договорів, характеристики яких подано в Цивільному та Господарському кодексах, давальницький за своєю суттю найбільш близький до договору підряду, відповідно до якого підрядник зобов’язується за відповідну плату виготовити чи обробити річ з переданням результату виконаної роботи замовнику. Але є й серйозні відмінності. Наприклад, істотною ознакою договору про переробку давальницької сировини є попередня передача виконавцеві сировини, що належить замовнику, з метою її переробки. Водночас при підряді, за загальним правилом, роботи виконують з матеріалу підрядника, якщо інше не встановлено договором.

При складанні зовнішньоекономічного договору на переробку давальницької сировини важливе значення має відповідність його положень (зокрема, предмету договору) ознакам операції з давальницькою сировиною: по-перше, при переробці сировини на готову продукцію повинен обов’язково змінюватись код за УКТ ЗЕД; по-друге, давальницька сировина на конкретному етапі переробки, а також на заключному етапі має бути основним матеріалом, а вартість її на кожному етапі переробки повинна становити не менше 20 % загальної вартості готової продукції.

Основними положеннями, які слід відобразити у зовнішньоекономічному договорі (контракті) на переробку давальницької сировини, є:

• предмет контракту;

• вартість робіт та загальна сума контракту;

• строк дії контракту;

• вид давальницької сировини і готової продукції (бажано вказати коди УКТ ЗЕД);

• умови поставки і приймання сировини та готової продукції, порядок їх транспортування, упаковки й маркування;

• порядок (технологічна схема) переробки сировини, норми виходу готової продукції, строки переробки. Технологічна схема обов’язково повинна містити кількісні показники виходу продукції на кожному етапі переробки сировини, а також коефіцієнт втрат сировини;

• вимоги до якості сировини і готової продукції;

• умови платежу або розрахунків шляхом передачі частини чи готової продукції;

• інші права і обов’язки сторін (наприклад, порядок страхування сировини і готової продукції, питання надання та використання додаткових матеріалів і комплектуючих та ін.);

• відповідальність сторін за порушення зобов’язань за контрактом;

• порядок пред’явлення претензій (рекламацій), арбітраж і право якої країни буде застосовуватися при вирішенні господарських спорів;

• обставини форс-мажору.