Класифікація методів за характером пізнавальної активності учнів.

РЕПРОДУКТИВНІ такі методи, коли оволодіння навчальним матеріалом ґрунтується переважно на відтворюючій функції пам’яті. Тому ці методи використовуються більше при закріпленні, повторенні, узагальненні, систематизації, конкретизації раніше вивченого матеріалу. Репродуктивні методи підвищують міцність знань, адже забезпечують систематичне відтворення навч. матеріалу.

ПОЯСНЮВАЛЬНО-ІЛЮСТРАТИВНИЙ метод використовується для вивчення нового матеріалу (пояснення, розповідь, бесіда, опис). Структура його складається з двох основних частин: теоретичної і ілюстративної.

Перша частина - система теоретичних знань, виклад матеріалу. Друга частина являє собою систему фактів, опису, роз’яснень, як словесних так і з допомогою наочних посібників.

Без ілюстративної частини навчання іде на високому рівні труднощів, вимагає високої напруги розумових сил, доброї попередньої підготовки. Якщо переважає ілюстративна частина, то учні, запам’ятовуючи факти, можуть неглибоко засвоїти теорію, що знижує можливість розумового розвитку. Необхідно, щоб було правильне співвідношення обох частин.

МЕТОД ПРОБЛЕМНОГО ВИКЛАДУ МАТЕРІАЛУ.

Користуючись цим методом, вчитель повідомляє нові для учнів знання, розкриваючи систему готових рішень будь-якої проблеми. Показує історію пошуків розв’язання даної проблеми, розкриває історичну логіку наукового відкриття, зіставляє наукові гіпотези і різні точки зору, висловлює здогадки, будує мислено експеримент, доводячи правильність одних і обмеженість інших точок зору, підтверджує певні висновки реальним експериментом.

Учень має не лише зрозуміти фактичний матеріал і запам’ятати його, але й усвідомити методи творчої пошукової діяльності. Тобто, вчитель сам розв’язує проблему, доводячи, співсталяючи факти. Учні стежать за логікою міркування вчителя, його доказами, висновками, зіставленнями. Сприймаючи в готовому вигляді рух чужої думки, виклад чужої аргументації, учень усвідомлює засоби розв’язання проблем. Самостійність учня тут обмежена, бо головна роль належить зовнішнім ознакам і факторам. Але в нього розвиваються уява, творчі форми мислення. Слухаючи вчителя, ознайомлюючись з методами евристичного мислення, усвідомлює і запам’ятовує способи розв’язання проблеми.

ЧАСТКОВО-ПОШУКОВИЙ МЕТОД.

Цей метод вимагає від учнів прояву більш високого рівня пізнавальної самостійності і активності. Це досягається тим, що на окремих етапах навчального процесу учні залучаються до пошукової діяльності. Суттєвим тут є той момент, що завдання евристичного характеру учні виконують не від початку до кінця, а лише частково на окремих етапах.

Вчитель повідомляє нові завдання за допомогою евристичної бесіди. Формулює суперечність, створює конфліктні ситуації. Вчитель визначає етапи пошуку, веде учнів вперед визначеними шляхами, але не підказує самого розв’язання проблем. Керує, за допомогою слова, ходом спостереження з метою виведення моментів дослідження, які проводять учні, спрямовує роботу в певне русло. Учень бере активну участь у розв’язанні проблеми на певних її етапах. Не виконуючи всіх етапів дослідження, всього процесу розв’язання проблеми, що передбачає евристична бесіда, учень все ж таки частково її розв’язує. Він здобуває нові знання з самого об’єкту спостереження, що сприяє розвитку його уяви, творчих форм мислення.

ДОСЛІДНИЦЬКИЙ ..Цей метод має своїм головним завданням підготовку учнів до виконання навчальних завдань на найвищому рівні складності, пізнавальної самостійності і активності.

Установка вчителя: учень повинен самостійно розв’язати проблему в цілому, а не на окремих етапах пошуку.

Вчитель керує роботою учнів, ставить пізнавально-практичні завдання, організовує самостійну пошукову діяльність учнів. Включаючи учнів у процес розв’язання практично-експериментальних завдань, формує у них допитливість, самостійність, здатність до зосередження, творчу уяву тощо.

Включаючи фактори, що пов’язані з невідомим явищем, учень самостійно визначає проблему, висловлює передбачення, гіпотези, будує інтуїтивні здогадки, обмірковує план і способи їх перевірки, фантазує, вносить у роботу щось своє, власне, організовує спеціальні спостереження і досліди, самостійно розв’язує нові пізнавальні завдання або використовує нові способи для розв’язання уже відомих задач. Пізнавальна самостійність і активність є основою дослідницького методу.