6. Облік відпусток

Законом України “Про відпустки” від 15.11.96 № 504/96–ВР визначені наступні види відпусток:

• основна і додаткова відпустка;

• додаткова відпустка у зв’язку з навчанням;

• творча відпустка;

• соціальна відпустка;

• відпустка без збереження заробітної плати.

Оплата щорічної основної і додаткової відпустки, додаткової відпустки у зв’язку з навчанням, творчої відпустки входить у фонд заробітної плати. Законом України “Про відпустки” встановлена мінімальна основна відпустка за відпрацьований рік тривалістю не менше 24-х календарних днів (ст. 6), а працівникам молодше 18 років — 31 календарний день, інвалідам I і II груп — 30, III групи — 26 календарних днів. Окремі категорії працівників мають основну відпустку іншої тривалості (до 56 календарних днів). Крім основної відпустки ряд працівників мають право на додаткову відпустку, але загальна тривалість основної та додаткової відпустки не може перевищувати 59 календарних днів.

Стаття 73. Святкові і неробочі дні

Встановити такі святкові дні:

1 січня - Новий рік

7 січня - Різдво Христове

8 березня - Міжнародний жіночий день

1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих

9 травня - День Перемоги

28 червня - День Конституції України

24 серпня - День незалежності України.

Робота також не провадиться в дні релігійних свят:

7 січня - Різдво Христове

один день (неділя) - Пасха (Великдень)

один день (неділя) - Трійця.

Ст. 78-1 КЗоП Святкові і неробочі дні (стаття 73 цього Кодексу) при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються.

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Сума відпускних нараховується виходячи з середнього заробітку за 12 місяців, що передують відпустці. Заробіток за 12 місяців, чи за менший період роботи, ділять на кількість календарних днів за ці місяці і множать на кількість календарних днів відпустки. Для визначення календарних днів у періоді з загальної кількості днів у періоді віднімають кількість святкових та неробочих днів.

Заробітна плата за дні відпустки оформлюється спеціальним розрахунком (типова форма № П-3 “Наказ (розпорядження) про надання відпустки”, затверджена наказом Держкомстату України від 05.12.08 № 489).

Виключаються із загальної кількості календарних днів, при розрахунку відпускних дні відпустки без збереження заробітної плати, але не більше 15 днів за кожен календарний рік.

Приклад 14.2. У розрахунковому періоді з липня 2007 р. по червень 2008 р. працівник мав відпустки без збереження заробітної плати тривалістю 15 днів у вересні 2007 р. та березні 2008 р.

Сумарний заробіток за розрахунковий період становив 13570 грн.

Кількість календарних днів, протягом яких працівник працював у розрахунковому періоді, становить 326 дні (366 – 10 – 15 – 15), тобто із кількості календарних днів року виключаються святкові та неробочі дні та відпустки без збереження заробітної плати до 15 днів у кожному році.

Середньоденний заробіток становитиме: 13570 : 326 = 41,63 грн.

Слід зазначити, що при нарахуванні відпускних керуються Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100. Згідно з цим порядком премії за місяць, квартал чи півріччя включаються до заробітної плати того місяця, на який вона припадає згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. При виплаті винагороди за рік (13 зарплата) та за вислугу років суми включаються до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного розрахункового місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої у поточному році за попередній рік.

У випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

У разі, коли протягом розрахункового періоду здійснювалось підвищення заробітної плати, то заробіток до підвищення, з метою нарахування відпускних) коригується на коефіцієнт підвищення. Коефіцієнт підвищення розраховується окремо для кожного працівника. Якщо працівнику у розрахунковому періоді підвищено оклад, наприклад з 1400 до 2100 грн за місяць, то до дати підвищення заробіток буде скориговано на коефіцієнт 1,5 (2100 : 1400). При цьому, підвищення тарифної ставки (окладу) до розміру мінімальної заробітної плати не є підставою для застосування коефіцієнта підвищення.