П о с т а н о в а від 8 лютого 1995 р. N 100 порядок обчислення середньої заробітної плати

8. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – на число календарних днів за цей період.

Відрядження та їх оплата за середнім заробітком

Основний документ Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.1998 р. № 59.

Зобов'язати працівника вийти на роботу у день повернення з відрядження роботодавець не має права (до кінця цього дня, незважаючи на те, що відряджений прибув, наприклад, рано вранці). Якщо ж співробітник стає до праці у такий день добровільно, підприємство не зобов'язані йому це додатково оплачувати – окрім виплати добових та середнього заробітку як за звичайний день відрядження.

Якщо вихідний (свято) припадає на день відправлення у відрядження, працівникові після повернення має бути надано інший день відпочинку (абзац 12 Інструкції). Оплачувати такий день непотрібно.

Якщо ж вихідний чи свято припали на день прибуття з відрядження, за рішенням керівництва підприємства (установи, організації) працівникові можуть надати інший день відпочинку (абз. 13 Інструкції). Керівник може надати працівнику інший день відпочинку, але він не зобов’язаний цього робити. Тобто керівництво проаналізує різні фактори (тривалість відрядження, час прибуття поїзда тощо) та прийме рішення, надавати вихідний чи ні.

Якщо працівнику з якихось причин довелося працювати у відрядженні у вихідний, то відповідно до ст. 72 КЗпП таку роботу дозволено компенсувати за згодою сторін:

— або наданням іншого дня відпочинку;

— або у грошовій формі у подвійному розмірі за ст. 107 КЗпП.

Для документального оформлення права на такий подвійний заробіток працівник має подати до бухгалтерії один із таких документів:

— довідка з підприємства, на яке направили у відрядження працівника;

— перепустка, де буде зазначено, що він працював у вихідний;

— акт виконаних робіт із датою виконання у вихідний;

— накладна про отримання матеріалів у вихідний день та інше (МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ, ЛИСТ від 19.06.2008 р. N 154/13/116-08).

Отже у випадку роботи співробітника у вихідні під час відрядження виплата за ці дні проводиться у подвійному розмірі середнього заробітку.

На основі одного з цих документів бухгалтер ПУО робить відповідний запис у табелі обліку використання робочого часу (форми №№ П-12, П-13, П-14) і нараховує за день праці у відрядженні подвійний середній заробіток.

Інша ситуація з отриманням іншого дня відпочинку, адже у цьому разі працівник має подати керівникові ПУО відповідну заяву, на підставі якої роботодавець видає наказ про надання додаткового дня для такого відпочинку без збереження середнього заробітку.

Що стосується працівників, які направляються у відрядження спеціально для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то такими працівниками слід вважати тих, які відряджаються з обов'язком працювати у ці дні, що має бути прямо обумовлено в наказі про відрядження. Компенсація за роботу у ці дні провадиться відповідно до ст. ст. 72, 73, 107 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, дні відбуття або повернення із відрядження, які збігаються з вихідними, святковими або неробочими днями, не вважаються такими, у які працівник спеціально відряджений для роботи, отже, й компенсації за роботу в ці дні не виплачується.