2.2. Планування і аналіз чисельності, складу робітників і використання робочого часу

В кожній сфері економіки визначення чисельності робітників підприємства має свої особливості, які обумовлені специфікою праці і виробництва. Існують наступні методи визначення необхідної кількості робітників: за нормами часу на одиницю виробу (за трудомісткістю); за нормами виробітку на одиницю робочого часу; за нормами обслуговування. Вибір методу визначення чисельності основних робітників залежить від характеру виробничих процесів і трудових функцій, які виконуються на робочому місці.

Розрахунковий показник чисельності робітників має важливе значення для внутрішньовиробничого планування на підприємстві, так як це пов’язано із зміною продуктивності праці і завданнями покращання її організації. В цілому по підприємству або його структурним підрозділам чисельність робітників може визначатися через показники обсягу виробництва, продуктивності праці або фонду заробітної плати і середньої заробітної плати на одного робітника. Визначається чисельність як прямим розрахунком, так і індексним:

(12),

(13),

(14),

де Q _в(пл) − виробництва за планом, грн.; Н_вир(пл) − виробіток плановий на одного робітника, грн.; Ч_баз − чисельність базова, чол.; ІQ_в і І _пп − індекси змін обсягу виробництва і продуктивності праці, відповідно; ФЗ _пл − плановий фонд заробітної плати, грн.; СЗ _пл − середньорічна заробітна плата одного робітника, грн.

При більш точних розрахунках чисельності застосовується інші методи. Найбільш поширеним є визначення чисельності робітників-відрядників виходячи із нормованої трудомісткості () і планового фонду робочого часу на одного робітника за певний період у годинах або днях (Ф_рч) з врахуванням планового виконання норм виробітку (П_вн) або коефіцієнта виконання норм виробітку (К _вн):

(15)

Чисельність робітників може бути визначена виходячи із натурального обсягу робіт ( Q_р ) і норм виробітку ( Н _вир):

(16)

Чисельність робітників-погодинників за нормами обслуговування визначається шляхом ділення числа обслуговуваних одиниць обладнання (М) на відповідну норму обслуговування (Н_обсл) і множення отриманого результату на коефіцієнт переводу явочної чисельності робітників у спискову (К _пер):

(17),

де З_м − число змін за добу.

Коефіцієнт переводу (К _пер) дорівнює відношенню номінального (режимного Ф_н) фонду робочого часу до реального (фактичного Ф_р).

У випадках, коли одиницю обладнання обслуговує кілька робітників (що визначаються за нормативами чисельності обслуговування), розрахунок проводиться за формулою:

(18),

де НЧ_обсл − норматив чисельності обслуговування одної одиниці.

Чисельність лінійних спеціалістів визначається за нормами чисельності або нормами управління (керованості):

(19),

де Н _упр - норма управління (керованості), чол.

До задач планування чисельності безпосередньо відноситься і розрахунок планового фонду робочого часу на одного робітника у рік:

• номінальний фонд робочого часу у плановому періоді визначається як різниця між календарним фондом робочого часу і кількістю святкових, вихідних і суботніх днів.

• реальний фонд робочого часу у плановому періоді визначається як різниця між номінальним фондом робочого часу і невиходами у плановому періоді (невиходи у днях), пов’язані із черговою відпусткою і додатковою через навчання, виконання державних обов’язків, хворобу, пологи).

Тривалість середньої чергової відпустки (О_с) визначається за формулою:

(20),

де Т_і − тривалість чергової відпустки у робочих днях; d_s − питома вага групи робітників у загальній чисельності робітників.

Номінальна тривалість робочого дня (Т_зм.н) визначається:

(21),

де Т_сі − середня тривалість робочого дня, год.; Ч_рі − кількість робітників із даною тривалістю робочого дня, чол.; Ч _рі − загальна чисельність працюючих, чол.

Середня тривалість робочого дня номінальна (Т_зм.с):

(22),

де Ч_г і Ч_п − відповідно чисельність матерів, що годують немовлят і підлітків, чол.; Т _чс − загальна чисельність робочих годин за рік у розрахунку на одного робітника, для яких скорчена тривалість робочого дня, год.; Ф_е − ефективний фонд робочого часу.

Корисний (реальний) фонд робочого часу (Ф_р) визначається:

Фр = Фе · Тзм.с

(23)

Середньоспискова чисельність робітників визначається діленням суми спискової чисельності за всіма календарними днями місяця на число календарних днів. Спискове число робітників у вихідні дні дорівнює списковому числу попереднього робочого дня

Додаткова потреба робітників (Ч _дод1) визначається:

Ч дод1 = Чрк − Чрп

(24),

де Ч_рк і Ч_рп − чисельність робітників на кінець і початок року, відповідно, чол.;

Додаткова потреба робітників на покриття вибуття (Ч_дод2):

(25),

де Ч _ск − середньоквартальна чисельність робітників, чол.; К_ві − коефіцієнт, який характеризує чисельність вибулих з поважних причин у і-тому кварталі.

Загальна потреба робітників визначається як сума додаткової потреби і додаткової потреби на покриття вибуття.