Семінарське заняття № 6

Тема: “Міжвоєнний період в історії українського народу”.

План сз

1. Україна в роки НЕП.

2. Входження в СРСР.

3. Українізація.

4. Формування адміністративно-командної системи.

Опорний конспект

1. Після громадянської війни господарство України було зруйноване. Тисячі підприємств не працювали, війна забрала життя декілька мільйонів людей, було багато поранених, безпритульних, сиріт. Армію демобілізували і створили трудову, яка повинна була відбудовувати господарство.

Під час громадської війни РКП(б) проводила політику продрозкладки, коли була заборонена торгівля, робітники та селяни повинні були працювати безкоштовно, віддаючи владі все, крім зерна на харчування та на посів. Ця політика була виправданою під час війни, але після її закінчення проти неї почалися виступи. Найбільшим було повстання селян на Тамбовщині та в Кронштадті, де повстали моряки, які були опорою революції. Ці повстання були жорстоко придушені. Тільки в Кронштадті було знищено 15 тисяч моряків. На Україні діяли невеликі банди.

В березні 1921 року відбувався Х з’їзд РКП(б), на якому була прийнята нова економічна політика. Задачею НЕПу була відбудова народного господарства. Для цього необхідно було залучити можливість капіталів, але під контролем Радянської влади. Продрозкладка була замінена продподатком. Замість 160 млн. пудів селяни повинні були здати 117 млн., а залишком вільно розпоряджатися. В оренду було здано 5200 підприємств, оренда плата для організацій була знижена на 50%. Приватний капітал контролював 76% товарообороту.

Пожвавлення економічної діяльності привело до відбудови народного господарства. Уже в 1926 році довоєнний рівень виробництва в країні було перекрито.

2. Причини створення срср:

• необхідність об’єднання економічні, політичні зусилля радянських республік для побудови соціалізму;

• необхідність укріплення обороноздатності країни;

• необхідність допомоги відсталим районам та республікам.

Для об’єднання існувала база: радянська влада, диктатура пролетаріату, єдина Червона армія, досвід існування при царизмі. План об’єднання республік розробив наркомнац Й. Сталін. Згідно його плану “культурно-національної автономії” всі республіки повинні були ввійти в склад Російської Федерації. З цим планом не погодилися представники України Раковський Х. та Петровський Г. Ленін, який на цей час лікувався в Горках, також зрозумів анти національність цього плану і написав свій план створення СРСР. Згідно ленінського плану всі республіки Україна, Білорусія, Закавказька і Російська Федерації повинні об’єднатися як рівні.

10 грудня 1922 року УІІІ Всеукраїнський з’їзд Рад ухвалив Декларацію “Про утворення Союзу РСР”.

30 грудня 1922 року І з’їзд Рад СРСР затвердив Декларацію і Договір “Про утворення СРСР”. Згідно цих документів у компетенції республік (УРСР, БРСР, ЗРФСР, РРФСР) залишались внутрішні справи, юстиція, освіта, землеробство, охорона здоров’я, соціальне забезпечення.

1924 Році була прийнята Конституція срср, а в травні 1929 року Конституція урср.

3. Для побудови соціалізму, згідно плану, мало було розвивати індустрію, проводити колективізацію сільського господарства, необхідно було підняти освітній та культурний рівень робітників та селян. Але розвиток освіти необхідно було проводити не як в царській Росії, а на новій національній платформі. На ХІІ з'їзді РКП(б) в 1923 році було засуджено великоросійський шовінізм і колоніалізм і взято курс на розвиток корінних національностей - "коренізацію".

На Україні коренізацію стали називати українізацією - тобто дерусифікація політичного і громадського життя. Вона починається з червня 1923 року і включає в себе такі заходи:

• випровадження української мови в діловодство, в освіту, науку, літературу, театр, судочинство;

• впровадження рідної мови в побут, зовнішніх прояв влади - написів, печаті;

• переведення на українську мову Армії;

• створення український районів в Росії, Казахстані, на Кубані.

Здобутки українізації були вражаючими:

• 65% діловодства велося українською мовою (1926р.);

• 97% українських дітей навчалось рідною мовою (1929р.);

• у вузах здобувало освіту 55% студентів українців (1933р.);

• видавалось 89% газет (1933р.), 77% книжок (1931р.);

• випущено 33 фільму українською мовою;

• існувало українське радіомовлення.

Постала загроза піднесення національної самосвідомості і відокремлення України. Тому в 1933 році цей процес було припинено. Почалися репресії: викрито і розкриті національні антидержавні центри, контрреволюційні організації; почалися репресії проти інтелігенції (із 193 членів Спілки письменників України було репресовано 97 членів), партійних діячів, військових.

4. АКС - це сукупність партійного, радянського та господарського апарата, який керував країною переважно адміністративними методами.

АКС почала створюватись при В.І. Леніні; Сталін розгорнув і активізував цю систему, зробив їх більш репресивною. Так за запізнення або самовільне залишення роботи робітнику загрожувала в'язниця. При Л.І. Брежнєві ця система розквітала за рахунок партійної, радянської та господарської бюрократії. Так із 7 працюючих один був керівником.

АКС мала позитивне і негативне значення. Завдяки АКС було побудовано соціалізм. СРСР вийшла на І-ше місце в Європі, та ІІ-ге в світі, трудящі були захищені, не було безробіття, ми здобули перемогу над Німеччиною. Негативним був затратний механізм в економіці, репресії; соціальні негаразди та інше.

АКС базується на суспільній (державній) власності. Вона буде підірвана роздержавленням та приватизацією.