Контрольні запитання

1. Дайте визначення економічного закону?

2. Дайте визначення закономірностей розміщення продуктивних сил.

3. Що спільного між економічними законами і закономірностями розміщення продуктивних сил?

4. Назвіть основні закономірності РПС і розкрийте їх сутність.

5. Як ви розумієте принципи розміщення продуктивних сил?

Рекомендована література:

1. Дорогунцов С.І., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки. – К.: Стафед-2, 2001.

2. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил і територіальна організація виробництва: Навч. посіб. – К., 2002.

3. Манів З.О., Луцький І.М., Манів С.З. Регіональна економіка: Навч. посіб. – Львів: „Магнолія 2006”, 2007.

4. Михасюк І. Р., Янків М.Д., Залоза З.М., Сажинець С.Й. Регіональна економіка. – Львів, 1998.

5. Олійник Я.Б., Запотоцький С.П., Кононенко О.Ю., Мельничук А.Л., Пасько В.Ф. Регіональна економіка: Навч. посіб. / За ред. Я. Б. Олійника. – К.: КНТ, Видавець Фурса С.Я., 2007.

6. Региональная экономика: Учебн. пособие / Под ред. М.В. Степанова. – М.: ИНФРА М, 2002.

7. Сонько С.П., Кулішов В.В., Мустафі В.І. Ринок і регіоналістика: Навч. посіб. – К.: Дакор; Алеута, 2001.

Тема 3. Методи наукового аналізу та обґрунтування територіальної організації економіки Інформаційний матеріал

Розміщення підприємств, виробництв, галузей по території країни або регіону вимагає наукового обґрунтування. Для цього використовуються спеціальні методи, за допомогою яких вибираються оптимальні варіанти розміщення, оцінюється ефективність виробництва і територіальної організації продуктивних сил. Досягнення найвищої ефективності виробництва – це головне завдання науки і практики. Критерієм ефективності розміщення є витрати. Конкрентною формою вираження цього критерію на практиці є, як правило, мінімум сумарних витрат при досягненні певних заданих обсягів виробництва в країні або в регіоні. Показниками ефективності також можуть виступати: питомі капіталовкладення, трудомісткість, фондомісткість, матеріаломісткість, строки окупності затрат, собівартість продукції, продуктивність праці. Також на ефективність впливають транспортні витрати, рівень розвитку інфраструктури, рівень комплексності та урбанізації, економіко-географічне положення та ряд інших факторів.

Ефективність виробництва визначається двома складовими: ефектом виробничої діяльності підприємств і затратами на його досягнення. При цьому головною умовою є: досягнення максимуму ефекту при мінімумі затрат. Розрізняють загальну( абсолютну) і порівняльну ефективність. Загальна ефективність визначається методом співставлення одержаного приросту новоствореної вартості (національного доходу) із зазначеними капіталовкладеннями і використовується при визначенні рівня та динаміки економічного розвитку країн та регіонів. Порівняльна ефективність розраховується при виборі найвигіднішого варіанту розміщення об’єкту серед інших наявних об’єктів, для цього використовують формулу приведених витрат:

П = С + КЕ – min,

де П – приведені витрати;

С - сума всіх поточних витрат на виробництво одиниці продукції (собівартість);

К – питомі капітальні витрати;

Е – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних витрат ( для державного сектора економіки України встановлений на рівні 0,15).

Одним із методів економічного обґрунтування розміщення продуктивних сил є виробничо-збутове зонування – виділення виробничо-збутових зон для однойменної продукції, що здійснюється за формулою:

Р = (П – П +ТД) / Т +Т ,

де Р- раціональний радіус перевезення продукції;

П, П – приведені витрати на виробництво в пунктах 1, 2;

Д – відстань від пунктів 1 і 2;

Т, Т – транспортні витрати на 1км при перевезенні продукції в напрямку від пункту 1 до 2, і від 2 до 1.

Зонування встановлює оптимальні радіуси збуту певної продукції. Пункти рівновеликої вартості продукції різних джерел утворюють їх вантажорозділи, а лінії, що з’єднують ці пункти, - границі оптимальних зон розповсюдження продукції. Крім витрат виробництва при цьому використовується різна вартість перевезення продукції певними видами транспорту.

Аналіз розміщення продуктивних сил окремих регіонів передбачає визначення рівня їх спеціалізації та комплексності. Рівень спеціалізації галузей регіону можна встановити за допомогою індексного методу. Система територіальних індексів відносних показників кількісних характеристик районів, де за базу приймаються середні показники по країні (регіону), дозволяє робити порівняння та узагальнення.

Індекс рівня спеціалізації галузі – це відношення питомої ваги галузі у певному районі до питомої ваги тієї ж галузі в країні:

I cі = Pi р./ P p. / Pi кр. /Pкр.,

де Ісі – індекс рівня спеціалізації і –тої галузі (і = 1,2,3, ...m) в певному р –му (р -1,2,3, ... n) районі;

Рір. – обсяг виробництва і-тої галузі в р –ому районі;

Рр. – обсяг всієї промислової (сільськогосподарської) продукції в р –ому регіоні;

Pi кр – обсяг виробництва і-тої галузі в країні;

Pкр. - обсяг всієї промислової (сільськогосподарської) продукції в країні в цілому.

Чим вищим буде індекс рівня спеціалізації за 1, тим вищий рівень спеціалізації району на виробництві певного виду продукції.

Для визначення ролі галузі у міжрайонному обміні застосовують коефіцієнт міжрайонної товарності, який обраховується за формулою:

Li = (Wi – Vi)/Xi ,

де Li – коефіцієнт міжнародної товарності і-ї галузі (і = 1,2,3, ... m) в певному районі;

Wi – вивіз продукції і-ї галузі із певного району;

Vi – ввіз продукції і-ї галузі в певний район;

Xі – обсяг виробництва і-ї галузі в певному районі.