Рекомендована література:

1. Вербицька Ю.М. Інвестиційно- інноваційна діяльність як чинник соціально-економічного розвитку регіону // Актуальні Проблеми Економіки. – 2007.- № 8.- С. 151- 156.

2. Гамор Ф.Д. Екотуризм і сталий розвиток в Карпатах // Регіональна економіка. – 2008.- №1.- С.247-251.

3. Губані Г.Г. Теоретичні проблеми здійснення регіональної діагностики розвитку продуктивних сил // Регіональна економіка, №1 (47), 2008. – С. 57-63.

4. Данилишин Б.М. Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка України / За наук. ред. Б.М. Данилишина. - Ніжин: ТОВ "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2007. - 688 с.

5. Жук М.В. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України : Підручник.- К.: Кондор, 2004.

6. Забарна Е. Оцінка та перспективи розвитку Одеського регіону // Економіст, №1, 2008. – С. 44 – 47.

7. Корєнєва Н.А. Статистична оцінка впливу інвестиційної привабливості регіону на його економічний розвиток // Актуальні Проблеми Економіки. – 2007. - № 5.- С. 200-206.

8. Московкин В.М., Мыца Е.В. Кластеризация крымской экономики как первый этап построения региональной стратегии инновационного развития: контекст европейской инновационной политики // Актуальні проблеми економіки, 2005, №4. – С. 73-81.

Тема 22. Проблеми економічного розвитку районів, що мають нижчий за середньонаціональний рівень економічного розвитку Інформаційний матеріал

Центральний економічний район займає, у відповідності до назви, центральне географічне положення в межах України і є єдиним районом, котрий займає повністю внутрішнє положення в державі. Складається з двох адміністративних областей – Кіровоградської та Черкаської. Площа району – 45.5 тис. км² (7,5% площі держави).

У загальнодержавному поділі праці район виділяється на виробництві продукції сільськогосподарського машинобудування, електротехнічного, енергетичного, приладобудування, харчової промисловості, видобутку графіту, уранових руд, будівельної індустрії, хімічної промисловості.

Територією району проходять залізничні колії за напрямками Одеса – Київ – Москва, Львів – Кіровоград – Харків, Донецьк – Кіровоград – Харків, Київ – Черкаси – Запоріжжя. В широтному та меридіональному напрямках проходять і автомобільні шляхи. Трубопровідний транспорт представлений ділянками газопроводів Уренгой – Помари – Ужгород, “Союз”. Серед негативних сторін економіко-географічного положення виділяється відсутність можливості прямого виходу до державного кордону та опосередкованість виходу до морського узбережжя.

Центральний економічний район розташований в межах недостатньо вологої, теплої та посушливої дуже теплої агрокліматичної зони. У цілому клімат території сприятливий для розвитку сільського господарства, зокрема для вирощування зернових – озимої пшениці, кукурудзи, з технічних – цукрових буряків, соняшнику. Район характеризується одним з найкращих в Україні ґрунтовим покривом. Загалом у ґрунтовому покриві району до 80% території зайнято родючими чорноземами, що є найбільш продуктивними для сільськогосподарських рослин. Цей чинник є одним із вирішальних у визначенні спеціалізації району. Водними ресурсами район забезпечений недостатньо. По його території протікають річки Дніпро та Південний Буг з притоками. Є також 100 водосховищ, 2,4 тис. заплавних озер та ставків. Тут також є Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське водосховища. Район багатий на корисні копалини. Розвідано понад 30 родовищ бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну. Район має велике значення для розвитку атомної енергетики країни у зв’язку з наявним тут покладами уранових руд (Кіровогорадська область, м. Смоліне). У східній частині району зосереджені поклади залізистих кварцитів, у Побужжі – хромітів та нікелевих руд. Відкриті в останні десятиріччя золоторудні родовища (Клинці, Юріївське та ін.) – основа для створення у майбутньому золотовидобувної та золотопереробної галузі. У районі поширені палигорськитові глини – універсальна мінеральна сировина. Вони застосовуються як сорбенти, осушувачі, дезодоранти, інгібітори, суспензатори, наповнювачі для приготування солестійких бурових розчинів, очищення та обезбарвлення тваринних жирів, олій, у виробництві добрив, пестицидів, фарб, фармації, для очищення питних вод від колоїдних матеріалів, як адсорбент алкалоїдів, бактерій, отрут, радіонуклідів, важких металів. Тут також розташоване одне з найбільших у світі родовищ графіту – Завалівське. Поширені різноманітні будівельні матеріали: сірий і рожевий граніт, габро, лабрадорит, кварцит, мергель. Отже, район є посередньо забезпечений основними видами природнім ресурсів, серед яких в першу чергу виділяються ґрунтові та агрокліматичні.

За чисельністю населення район відноситься до найменших в Україні. Густота населення в районі є нижчою ніж в Україні в цілому і складає 58,5 осіб/км². У національному складі переважують українці – 84,1%. Проживають також росіяни (9,1%), євреї (1,1%), , молдавани (1%), поляки, серби та ін. національності.

Ключова роль у господарстві району відводиться харчовій промисловості, спеціалізацію якої визначає сільськогосподарське виробництво, яке постачає сировину для випуску значного асортименту товарів. З її підгалузей чи не найголовнішим є цукрова підгалузь.

До 18% виробленої продукції в районі припадає на машинобудівний комплекс. Основні підгалузі – сільськогосподарське, транспортне машинобудування та верстатобудування, виробництво технологічного устаткування для харчової і комбікормової промисловості.

Чорна металургія представлена Криворізьким гірничо-збагачувальним комбінатом (м. Долинська). Діє також ливарний завод в Кіровограді. Кольорова металургія представлена наступними підприємствами: ВАТ “Чисті метали” і Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів.

Галуззю спеціалізації є хімічна промисловість в районі. Хімічна галузь – це чотири підприємства (ВАТ “Азот” та “Хімволокно”, м. Черкаси, завод “Промінь”, м. Світловодськ, завод “Прогрес”, м. Кіровоград), продукція яких широко відома в Україні та за її межами.

Область забезпечує 100% державних обсягів видобутку бурого вугілля. Родовища бурого вугілля відносяться до Дніпровського буро-вугільного басейну. На території області знаходяться невеликі родовища торфу, що розташовані в заболочених плавнях річок Мала Вись та Велика Вись, в долинах річок близько Новомиргорода, біля Онуфріївки. Основою гідроенергетики є Канівська, Красноухівська, Новоархангельська, Гайворонська, Стеблівська, Корсунь-Шевченківська, Ватутінська ГЕС. Великими ТЕС є Кіровоградська, Олександрійська, Черкаська, Ватутінська, які працюють переважно на місцевому бурому вугіллі. Проводиться будівництво потужньої Канівської гідроакумулюючої станції.

Промисловість будівельних матеріалів має широке представництво в районі. В Кіровоградській області каолін видобувається на родовищах вогнетривких глин, що знаходяться поблизу с. Катеринівки. З облицювальних каменів використовуються граніти.

Виходячи з фізико-географічних умов розташування, район є значним сільськогосподарським районом України. У структурі виробленої продукції 33% припадає на продукцію сільського господарства. У галузевій структурі валової продукції сільського господарства провідне місце належить рослинництву, питома вага якого складає 71%, тваринництва – 29%. Ступінь розораності в районі є одним з найвищих в Україні і складає 76% в північній, лісостеповій частині району і понад 70% – в південній, степовій. У тваринництві переважають скотарство та свинарство. Розвинене також птахівництво, незначною мірою – вівчарство. Допоміжними галузями у тваринництві є бджільництво, ставкове рибальство, кролівництво та звірівництво (вирощування норок, чорно-бурих лисиць).

Центральність розташування території обумовлює розвиток транспортної системи території, хоч вона є менш розвинутою у порівнянні з сусідньою Столичною чи Придніпровською. Так, в територією району не проходить важливих залізничних колій, що мають міждержавне значення. Автомобільний транспорт відіграє ключову роль. Судноплавство на Дніпрі розвинуто слабо. Територією району проходять траси газопроводів “Союз”, Кременчук – Кіровоград, Кременчук – Кривий Ріг, нафтопроводу Кременчук – Кривий Ріг.

У загальнодержавному поділі праці Центральний економічний район виділяється на виробництві продукції сільськогосподарського машинобудування, електротехнічного, енергетичного, приладобудування, харчової промисловості, видобутку графіту, уранових руд, будівельної індустрії, хімічної промисловості.

Регіон має добрі економічні зв'язки з областями України, країнами СНД та далекого зарубіжжя. Вивозить сільгоспмашини, устаткування для харчової промисловості, верстати, помпи, друкарські машини "Ятрань", телевізори і радіоапаратуру, азотні добрива, чистий графіт, чисті метали, граніт, меблі, торфобуровугільні брикети, гірський віск, цукор, олію, м'ясо, масло. Ввозить ліс, міндобрива, метал, машини, нафту, бавовну та іншу промислову продукцію.

Основна проблема регіону — недостатній рівень розвитку промисловості, обмеженість потужностей електроенергетики. До екологічних проблем слід віднести підвищений рівень забруднення радіонуклідами районів Канева, Лисянки, Звенигородки; забруднення води малих річок у межах Українського кристалічного щита, підвищені темпи ерозії чорноземних фунтів, забруднення атмосфери міст Черкас і Кіровограда.

Подільський економічний район розташований на Правобережній Україні, на заході лісостепової зони, охоплюючи Вінницьку, Тернопільську та Хмельницьку області.

Основою господарського комплексу є потужний Агропромисловий комплекс, який базується на інтенсивному, багатогалузевому сільському господарстві.

Провідною галуззю сільського господарства є рослинництво. Основними зерновими культурами є пшениця, ячмінь, кукурудза, зернобобові; технічними — цукрові буряки, соняшник, тютюн. Розвинуто також картоплярство, овочівництво.

З галузей тваринництва виділяються молочно-м'ясне скотарство, свинарство, птахівництво, рибництво, бджільництво.

Визначальними для району у харчовій промисловості є цукрова, спиртова, м'ясна, молочна, маслоробна, сироварна, борошномельно-круп'яна, олійно-жирова, плодовоовочева, хлібопекарська промисловості. Підприємства галузі є у кожному міському населеному пункті.

Машинобудування спеціалізується на виробництві технологічного устаткування, електротехнічної продукції, сільськогосподарських машин (Кам'янець-Подільський, Могилів-Подільський, Бар, Чортків, Тернопіль).

Найбільшими електростанціями є Хмельницька АЕС і Ладижинська ДРЕС.

Хімічна промисловість спеціалізується на виробництві фосфатних добрив, сірчаної кислоти, товарів побутової хімії, миючих засобів, штучної шкіри, виробів лісохімії (каніфолі, скипидару).

Основними галузями легкої промисловості є бавовняна, трикотажна, швейна, взуттєва, хутрова, а найбільшими центрами — Тернопіль, Хмільник, Кам'янець-Подільський, Хмельницький, Шепетівка, Жмеринка, Кременець.

Целюлозно-паперова промисловість розвивається у Понінці, Славуті, а меблева — Тернополі, Вінниці, Хмельницькому, Кременці, Шепетівці.

Промисловість будівельних матеріалів представлена цементною, цегельною, черепичною, скляною галузями, виробництвом стінових блоків.

Найбільше перевезень здійснюється залізничним та автомобільним транспортом. Мережа доріг тут достатньо розгалужена. Основні транспортні вузли: Вінниця, Хмельницький, Тернопіль, Жмеринка та ін. По території району проходять транснаціональні магістралі Москва-Вінниця-Тернопіль-Львів-Братіслава (Відень, Будапешт); Москва-Київ-Вінниця-Кишинів-Бухарест (Софія, Афіни) та ін. Тут пролягають найбільші газо- і нафтопроводи: "Союз" і Уренгой-Помари-Ужгород.

У структурі експорту переважають цукор, овочеві, м'ясні, фруктові консерви, інструменти, підшипники, фосфатні добрива, миючі засоби, штучна шкіра, бавовняні і шерстяні тканини, будівельні матеріали, продукція целюлозно-паперової промисловості.

Основними статтями імпорту є метал, природний газ, нафтопродукти, вугілля, прилади, машини, обладнання, лісоматеріали, автомобілі, автобуси.

Північно-Західний економічний район розташований на крайньому північному заході України, межує з двома зарубіжним країнами – Білоруссю і Польщею. Це один з найменших за територією і кількістю населення соціально-економічний район країни.

Площа району – 40,3 тис. км². До складу району входить дві області – Волинська та Рівненська. Об’єднується в єдиний район територія в першу чергу як історико-географічна область України.

Район виділяється за виробництвом будівельних матеріалів, продукції легкої і харчової промисловості, сільського господарства. Загалом промисловість району розвинута слабо. Це найбільш заболочена територія в межах України.

Вихід до державного кордону є однією з найпозитивніших рис в географічному положенні району, яка до речі активно використовується (тут створено один з найсучасніших прикордонних переходів “Ковель” з усією необхідною інфраструктурою, кілька перспективних вільних економічних зон). Серед основних негативних рис географічного положення району слід назвати далеке розташування від основних вітчизняних паливних та металургійних баз, що суттєво гальмує розвиток території.

Щільність населення в районі є набагато нижчою від пересічноукраїнського показника і складає 54,5 осіб/км²; вищою вона є в Рівненській області – 59 осіб/км².

Частка працездатного населення в районі складає 69,3%, що є менше від загальнодержавного показника. Це є ознакою слабкого промислового розвитку району. Більшість трудових ресурсів району зайнята у харчовій, деревообробній, легкій промисловості та машинобудуванні.

Територія району добре забезпечена водними ресурсами. Її територію перетинає Головний Європейський вододіл, який розділяє басейни Чорного і Балтійського морів, зокрема Дніпра і Західного Бугу. Більшість річок Волині відносяться до басейну Прип’яті. Всього налічується 301 річка завдовжки понад 10 км кожна. В області понад 500 озер різного походження (карстові, заплавні та ін.). Збудовано 41 водосховище (найбільші Хрінниківське, Млинівське, Боберське водосховище) та понад 300 ставків загальною площею водного дзеркала 14,2 тис.га. Найбільшу групу складають озера карстового походження.

Порівняно з іншими районами України, регіон добре забезпечена лісовими ресурсами. Лісистість району складає 40-45%. Тут поширені хвойні і мішані ліси.

Регіон відносно бідний на запаси мінеральних ресурсів. З паливних ресурсів найважливіше значення мають запаси вугілля Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну. Є також поклади торфу. В Волинській області виявлено Локачинське родовище газу, запаси якого становлять близько 8 млрд. м3 , що дозволить повністю забезпечити потреби району на 10-15 років, таким чином зменшивши поступлення сюди сировини із-за кордону. В районі є також значні поклади вапняків, крейди і крейдових мергелів (Здолбунів), лесів, суглинків, піску; є лікувально-торфові грязі та джерела мінеральних вод. Основними мінерально-сировинними ресурсами район забезпечена недостатньо. Є значні поклади базальтів.

Рудні ресурси промислового значення у регіоні не мають. На території Рівненської області виявлено низку родовищ самородної міді.

Серед запасів мінеральних ресурсів основне місце займають корисні копалини будівельних матеріалів. Тут переважають ресурси осадового походження (вапняки, крейда, мергелі, піски та ін.). на півночі Рівненської області виявлено запаси фосфоритів і розпочато дослідний видобуток цієї сировини.

Північно-Західний соціально-економічний район в міжрайонному поділі праці України виділяється паливною, машинобудівною, хімічною, лісовою деревообробною та фарфоро-фаянсовою галузями промисловості. Значне місце займає легка і промислова промисловість. Частка промислової продукції у загальному обсязі валової продукції складає 65%.

Паливно-енергетична база в районі сформована на основі видобутку вугілля в Нововолинську; торфу – Журавичі, Маневичи, Сойне у Волинській області, Моквин, Смига, Клесів, Чемерне у Рівненській області. Природний газ подається газопроводами Іванцевичі – Долина, Дашава – Рвне – Костопіль.

Енергоенергетика представлена Рівненською АЕС. Енергія надходить ще з Добротвірської ДРЕС (Львівська область). Природний газ подається по газопроводу Івацевичі – Долина та Дашава – Рівне – Костопіль.

У структурі машинобудування важливе значення має сільськогосподарське машинобудування (виробництво машин для тваринництва і корівництва), верстатобудування. В районі розвивається автомобілебудування, яке представлене Луцьким заводом, що випускає легкові автомобілі “Волинянка”. У Рівному діє завод, що виготовляє запасні частини для тракторів. Функціонують заводи з виробництва машин для тваринництва та кормовиробництва (“Ковельсільмаш”, “Розищефермаш”), автокормовози для тваринницьких ферм, транспортні причепи (Красилів). Працюють численні ремонтні підприємства.

Хімічна промисловість доповнює промисловий комплекс району. Вона орієнтується переважно на споживача. Представлена Рівненським виробничим об’єднанням “Азот” (азотні та фосфорні туки, сірчана кислота, синтетичний аміак і ін.). Тут виробляють мінеральні добрива, пластмаси, товари побутової хімії.

Однак найбільш важливими і найдавнішими є підприємства лісової та деревообробної промисловості, а також лісохімії. Сформувався Волинський лісопромисловий комплекс (Луцьк, Ковель, Володимир-Волинський).

Легка промисловість – одна з провідних галузей Волинського району, особливо льонокомбінат та фабрика нетканих матеріалів у Рівному, льонозаводи в Березному, Володимирці, Сарнах, Дубровиці, Зарічному та ін.) Поширена швейна, шкіряно-взуттєва промисловість.

Проте найважливішою галуззю є харчова промисловість, яка в структурі виробництва товарів народного споживання становить понад 57% продукції. Це такі галузі, як цукрова, м’ясна, плодоконсервна, маслосироробна і молочна.

Важливою для господарства району є промисловість будівельних матеріалів, зокрема виробництво цементу та шиферу в Здолбунові, залізобетонних виробів та конструкцій, цегли в Луцьку, Рівному, Здолбунові, Сарнах, Нововолинську. У Луцьку діє картонно-рубероїдний завод.

На території району виділяються такі зони спеціалізації сільського господарства:

1) молочно-мясне скотарство, свинарство, льонарство з картоплярством;

2) м’ясо-молочне скотарство, свинарство, буряківництво;

3) овочево-молочне господарство приміського типу.

Основу транспортного комплексу регіону складає залізничний транспорт – середня щільність колій складає 30 км/1000 км². Головними залізничними вузлами є Ковель, Здолбунів, Рівне, Сарни, Луцьк. Значною є щільність автомобільних шляхів – 273 км/1000 км². Через територію району проходять газомагістраль Івановичі – Долина і ділянка нафтопроводу “Дружба”.

Регіональна політика в північно-західному прикордонні України повинна бути спрямована на правове забезпечення подальшого посилення економічної самостійності локальних прикордонних господарських утворень шляхом чіткого розмежування повноважень між центральними і місцевими органами управління і виконавчої влади, формування точок росту, реформування галузевої і територіальної структури господарських комплексів, облаштування державного кордону і кордонних переходів, створення прикордонної інфраструктури, налагодження системи зв’язків із суміжними прикордонними територіями сусідніх держав.