Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте галузеву і територіальну структури господарства Донецького економічного району? Під впливом яких чинників вони склалися?

2. Назвіть провідні промислові райони, вузли і центри Донецького економічного району. Визначте сучасні проблеми їх функціонування та шляхи їх врегулювання.

3. Визначте галузеву структуру господарства Придніпровського району? Які чинники сприяли її формуванню?

4. Назвіть провідні промислові райони і сільськогосподарські зони Придніпров`я.

5. Які чинники визначають високий рівень розвитку різних видів транспорту в Північно-Східному районі?

6. Чи рівноцінні за рівнем економічного розвитку території формують Північно-Східний район?

Рекомендована література:

1. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» від 8 вересня 2005 року № 850-IV.

2. Указ Президента України «Стратегія економічного та соціального розвитку України "Шляхом європейської інтеграції" на 2004-2015 роки» від 28 квітня 2004 року №493/2004.

3. Алексейчева Е.Ю. Повышение конкурентоспособности региональной экономики / Е.Ю. Алексейчева // Пищевая промышленность. – 2005.- № 9.- С. 58-59.

4. Буга Н.Ю. Прогнозування економічного розвитку проблемних регіонів/ Н.Ю. Буга. // Актуальні Проблеми Економіки. – 2007. - № 7.- С. 121-127.

5. Данилишин Б.М., Чернюк Л.Г., Фащевський М.І. Соціально-економічні проблеми розвитку регіонів: методологія і практика. – Черкаси: ЧДТУ, 2006.

6. Данилишин Б.М. Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка України / За наук. ред. Б.М. Данилишина. - Ніжин: ТОВ "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2007. - 688 с.

7. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. / С.М. Чистов, А.Е. Нікіфоров, С.Т. Куценко та ін. – 2-ге вид., доопр. і доп. – К.: КНЕУ, 2004. – 440 с.

8. Смирнов С.М. Проблеми фінансової безпеки регіону // Актуальні Проблеми Економіки. – 2006. - № 2.- С. 113-119.

9. Уголькова В. Оцінка інвестиційної привабливості регіонів Дніпропетровської області // Економіст. – 2007 - № 2. – С. 28-31.

Тема 21. Особливості розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів України з середнім рівнем розвитку Інформаційний матеріал

Столи́чний економі́чний район розташований на півночі України. Площа його становить 90,7 тис. км². Район охоплює території Київської, Чернігівської і Житомирської областей.

Столичний район посідає друге місце в Україні за територією, а за кількістю населення поступається тільки Донецькому і Причорноморському економічним районам. Друге місце в країні належить району за виробництвом продукції промисловості, за виробництвом продукції сільського господарства район поступається тільки Причорноморському.

Природні умови економічного району досить різноманітні. Серед корисних копалин переважають будівельні матеріали, особливо будівельне і декоративне каміння. У Житомирській області знаходяться всесвітньо відомі родовища червоних, рожевих і сірих гранітів, чорних і сірих лабрадоритів. Сировинною базою для цементної промисловості в районі є також великі запаси мергелю. Виявлено поклади цегельних, черепичних та вогнетривких глин. У Чернігівській області є невеликі поклади фосфоритів, нафти на Житомирщині - бурого вугілля, в Чернігівській і Житомирській областях - торфу. Відкрито значні поклади бурштину.

У районі значні лісові ресурси. Після катастрофи на Чорнобильській АЕС природним ресурсам, особливо рекреаційним, лісовим, ґрунтовим, завдано великої шкоди.

Середня густота населення в районі становить близько 82 чол./км² і близька до середньої в країні. У цілому населення в районі розміщене дуже нерівномірно. Найгустіше заселена Київська область, найменше - Чернігівська. У Київській області (разом з Києвом) найвища частка міських жителів.

Господарство економічного району - високорозвинута багатогалузева промисловість і сільськогосподарське виробництво, що досить тісно пов'язані між собою. Проте промисловість у цілому переважає над сільськогосподарським виробництвом.

Основними галузями є машинобудування, хімічна, легка і харчова промисловість.

ПЕК Столичного району працює в основному на довізному кам'яному вугіллі, природному газі і нафтопродуктах. Енергетика представлена Чорнобильською АЕС, Трипільською ДРЕС та Київськими ГЕС і ГАЕС на Дніпрі.

Більше ніж чверть валової продукції промисловості району виробляє машинобудування (будівельно-шляхові і транспортні машини, розвинуті тракторне і сільськогосподарське машинобудування, виробництво технологічного обладнання для харчової і хімічної промисловості, торгівлі і громадського харчування, комунального господарства, виробництво різноманітних верстатів та інструментів).

Спеціалізацією хімічної промисловості району є виробництво штучного і синтетичного волокна, пластмаси, шин і гумоазбестових виробів, азотних добрив, засобів захисту рослин, кормових антибіотиків, лаків і фарб тощо.

Добре розвинутий лісовиробничий комплекс (меблі, фанера, папір, будівельні матеріали і музичні інструменти, сувеніри).

Будівельна індустрія району орієнтується на сировинні ресурси та місця масового житлового чи промислового будівництва. Тому заводи залізобетонних конструкцій розміщуються в Києві, Житомирі, Чернігові, Білій Церкві. У районі виробляють також м'яку покрівлю, шифер, азбестоцементні труби тощо.

У районі сформувався найпотужніший у країні комплекс скляної і фарфоро-фаянсової промисловості.

Провідною галуззю сільського господарства району є рослинництво. Це насамперед вирощування зерна, технічних і кормових культур. Із зернових висівають озиму пшеницю, жито, ячмінь, кукурудзу, гречку, поширені зернобобові культури. Є значні територіальні відмінності в спеціалізації зернового господарства поліської і лісостепової частин району.

Тваринництво в структурі сільськогосподарського виробництва вже майже зрівнялося з рослинництвом. Рівень розвитку цієї галузі вищий, ніж у середньому по країні. У цілому тваринництво Столичного району має молочно-м'ясний напрям. Найінтенсивніше розвинуте воно поблизу Києва та обласних центрів. У виробництві м'яса переважає свинина. У районі поширено також бджільництво, шовківництво, рибальство.

Продукцію рослинництва і тваринництва району переробляє потужна харчова і легка промисловість. Найважливішими галузями харчової промисловості, що працюють на власній сировині, є цукрова, молочна, м'ясна, борошномельно-круп'яна, хлібопекарська, кондитерська, плодоовочева, спиртова.

Легка промисловість працює як на місцевій природній, так і на хімічній сировині. Провідне місце належить текстильній промисловості (шовкова, бавовняна, трикотажна, валяльно-повстяна, первинна обробка вовни і льону), у виробничій структурі якої переважає шовкова промисловість. Розвинуті вовняна, швейна, трикотажна та панчішно-шкарпеткова, шкіряно-взуттєва галузі промисловості.

Досить багато в районі фабрик художніх виробів (Богуслав, Переяслав-Хмельницький, Чернігів, Ніжин, Прилуки та ін.).

Розвиток господарства економічного району, міжрайонні і зовнішні зв'язки забезпечує його транспортна система. Особливості географічного положення району і місцезнаходження тут столиці країни визначають велику густоту шляхів сполучення і їх конфігурацію. Головну роль у перевезеннях вантажів відіграє залізничний транспорт. Автомобільний транспорт перевозить в основному пасажирів, а також продукцію АПК. Велике значення мають річкові перевезення по Дніпру, Десні і Прип'яті. Річками здійснюються також міждержавні сполучення. Особливе місце в Столичному районі належить повітряному транспорту. Київ — найбільший вузол повітряних сполучень у країні. У районі склалася розгалужена система трубопроводів.

Столичний економічний район має такі промислові вузли: Київський, Чернігівський, Житомирський, Білоцерківський.

Гострими в районі є екологічні проблеми. Передусім це пов'язано з чорнобильською трагедією. Радіаційне забруднені всі області, особливо Київська та Житомирська. Із господарського обігу вилучено багато тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, значні площі лісових масивів, створилася ненормальна психологічна обстановка тощо. Відселення з районів Житомирської області, де життя і виробнича діяльність населення внаслідок високого рівня радіації неможливі, триває.

Карпа́тський економі́чний райо́н розташований на заході України. До складу входять Львівська область, Івано-Франківська область, Закарпатська область, Чернівецька область.

Площа району становить 56,6 тис. км² (9,4 % території країни).

Карпатський район межує з Польщею, Румунією, Угорщиною і Словаччиною, що зумовлює вигідність його географічного положення. Зв'язки з західними сусідами простежуються як на виробничому рівні, так і в сфері культури, в особливостях національного складу району. Територією району проходять найважливіші транспортні шляхи.

Він забезпечений найрізноманітнішими природними ресурсами: водними (найчисельніші і найменше забруднені, вони використовуються в основному для отримання гідроенергії на невеликих електростанціях, для потреб промисловості і комунального водопостачання), лісовими (лісистість економічного району найвища в Україні), мінеральними (нафта, газ, кам'яне і буре вугілля, калійні солі, самородна сірка та ін.).

Родовища деяких копалин наявні тільки тут і мають виняткову цінність для країни.

Сформувався промисловий комплекс з паливною (газовою, нафтовою) промисловістю, виробництвом калійних добрив, приладо-, верстато- і автомобілебудуванням, сільськогосподарським машинобудуванням, потужним лісопромисловим комплексом із закінченим циклом виробництва. Гірські ландшафти створюють можливості для різноманітного сільськогосподарського використання території району. Тут сформувалися: молоко- і м'ясопромисловий, виноградно-виноробний, тютюновий, плодоовочеконсервний комплекси АПК.

Район посідає друге місце (після Донецького) за щільністю населення. Урбанізована територія з великою кількістю міст і селищ міського типу. На території краю присутнє урбанізовані скупчення міст і сіл: Львівська агломерація, Івано-Франківська агломерація, Ужгород-Мукачевська агломерація, Чернівецька агломерація, Дрогобицька агломерація, Червоноградська агломерація, Самбірська агломерація, Стрийська агломерація, Коломийська агломерація, Хустська агломерація.

Львів - другий за значимістю український культурний центр після Києва.

Територія краю охоплює Галичину, Буковину і Закарпаття. В гірських районах живуть самобутні групи української нації; Бойки, гуцули і частково лемки.

В районі функціонує рекреаційний комплекс загальнодержавного значення. Рекреаційні ресурси: м'який клімат, гірські ландшафти, різноманітні джерела мінеральних вод, лікувальні грязі. В районі 93 санаторії і 10 будинків відпочинку.

Основні курорти: у Львівській області - Трускавець, Моршин, Немирів, в Івано-Франківській області - Яремче, Верховина, Ворохта.

Природоохоронні території: 1424 території та об'єкти природнозаповідного фонду (211,8 тис. га). Створений Карпатський національний природний парк.

Мінеральні ресурси: нафта і газ, кам'яне та буре вугілля, торф, ртуть, поліметали, золото, самородна сірка, калійні солі, магнієві солі, кухонна сіль, фосфорити, будівельний камінь (мармур, базальт), озокерит.

Галузі спеціалізації: машинобудування, лісова і деревообробна, целюлозно-паперова, легка (включаючи художні промисли), хімічна і нафтохімічна промисловість, виробництво і переробка винограду, фруктів, овочів, зерна, тютюну, смушкове вівчарство.

Загалом господарство Карпатського економічного району дає 12% національного доходу України. Промисловість виробляє 11,1% валової продукції галузі. Сільське господарство - 10,2% валової продукції галузі. Транспорт і зв'язок забезпечують 10,1% валового продукту галузі.

Причорноморський економічний район займає південну частину України. До його складу входять АР Крим, Одеська, Миколаївська та Херсонська області, його площа – 113 тис.км² (18,7% площі України).

У районі розвинене машинобудування, рекреаційний комплекс, багатогалузева харчова промисловість, високотоварне сільське господарство з високою часткою посівів зернових, садів, виноградників, тютюну та ефіроолійних культур. На район припадає 30% виробництва ковальсько-пресового устаткування, 45,9% консервів, 20% хімічних добрив України. Тут сконцентровано до 90% українського виробництва вин. Значним є вклад регіону у виробництво морських та річкових суден, кукурудзозбиральних комбайнів, тракторних плугів, металорізальних верстатів, електродвигунів.

Причорноморський соціально-економічний район має вихід до Чорного та Азовського морів, у цьому полягає своєрідність та унікальність його географічного положення. На заході район має вихід до державного кордону з Молдовою та Румунією, на сході, через Керченську протоку - до Російської Федерації.

Приморське положення зумовило розвиток суднобудування та судноремонту, морського транспорту каботажного та міжнародного плавання, курортно-туристичного господарства. Саме в цьому районі розташовуються найпотужніші українські порти (Іллічівськ, Одеса, Южний), що дозволяє району і Україні загалом, підтримувати контакти з 172 країнами світу. Придунайське розташування району дає змогу підтримувати дешеве річкове сполучення з багатьма європейськими країнами (Румунією, Болгарією, Угорщиною, Югославією, Словаччиною та ін.). "Плюсом" є також існування поромної переправи з Болгарією та Грузією.

Пересічна щільність населення – 60 осіб/км². Причорноморський регіон має низькі темпи природного приросту населення. Зниження цих темпів спостерігається з середини 70-х рр. XX ст. і пояснюється зменшенням показників народжуваності і зростанням смертності населення. Природний приріст від'ємний (-6,5 ‰). Однією з головних причин скорочення кількості населення є досить висока частка людей старшого віку (22 %).

Причорноморський соціально-економічний район відноситься до багатонаціональних. Частка українців складає 52,5%, росіян - 37%, кримських татар – 3%; також проживають болгари, євреї, гагаузи, молдавани, білоруси, караїми та ін.

За агрокліматичним районуванням територія відноситься до дуже посушливої, помірно жаркої зони з м'якою зимою, де є сприятливі умови для вирощування зернових культур, цукрових буряків, соняшника, виноградарства та садівництва на зрошувальних землях.

Гідрографічна мережа району характеризується найменшою щільністю в межах України, хоч тут і протікають такі великі ріки, як Дніпро, Дунай, Дністер та Південний Буг з притоками. Також в межах району розміщена південна частина Каховського водосховища; вздовж узбережжя є великі лимани (Дністровський, Бузький, Хаджибейський), які використовуються для рибопромислу. В степовому Криму багато солоних озер.

Багатий і різноманітний ґрунтовий покрив району. У північно-західній частині поширені опідзолені чорноземи. У решті частини степової зони поширені малогумусні чорноземи і темно-каштанові слабосолонцюваті грунти. В долинах Дунаю та Дніпра переважають лучно-болотні та мулувато-болотні грунти. Гірський Крим вкритий бурими лісовими, а також місцями гірсько-лучними та коричневими гірськими грунтами. На Південному березі Криму грунти червоноземні.

Серед металічних корисних копалин важливе значення мають залізні руди Керченського басейну; його руди містять домішки марганцю, ванадію, фосфору. У районі зосереджується більше половини державних запасів флюсових вапняків. Основні родовища – Балаклавське, Старокримське. Район добре забезпечений сировиною для будівельної індустрії – вапняки, глини, каолін, вулканічний туф.

Велике значення в районі відіграє ропа та лікувальні грязі озер та лиманів, води яких містять солі натрію, хлору, брому. Паливні мінеральні ресурси представлені Причорноморською нафтогазоносною провінцією. Іншими видами палива район забезпечений недостатньо.

У загальнодержавному поділі праці Причорноморський соціально-економічний район спеціалізується на виробництві продукції сільського господарства (зерна, соняшнику, овочів, фруктів, винограду, вовни), харчової промисловості (плодоовочевих консервів, виноградних вин, шампанського, коньяку, ефірної олії, тютюнових виробів), рибної та легкої (бавовняних, вовняних тканин) промисловості, випуску продукції машинобудування (судна, верстати, преси, сільськогосподарські машини) і хімії (бром, лак, кальцинована сода, діоксид титану), на курортно-рекреаційному господарстві. Міжнародною спеціалізацією району є морський та залізничний транспорт.

Провідну роль в промисловому комплексі Причорноморського соціально-економічного району займає легка промисловість, передусім текстильна, трикотажна, швейна, шкіряно-взуттєва та хутрова.

Ключовим в районі є машинобудівний комплекс. Його профіль становить випуск велико- і малотонажних суден, потужних земснарядів, плавучих кранів, доків, металорізальних верстатів, кукурудзозбиральних комбайнів, тракторних плугів, устаткування для харчової промисловості, важких кранів, будівельно-шляхових машин, телевізорів і електротехніки, поліграфічних машин.

На основі ропи із Сиваша, солоних озер на заході Криму та довізної сировини (нафта, сірчаний колчедан, апатит, ільменіт), розвивається хімічна промисловість.

Металургійний комплекс представлений в районі первинною сировинною ланкою. Ведеться видобуток у Керченському залізорудному басейні Камиш-Бурунським залізорудним комбінатом, для збагачення сировина відправляється у Маріуполь. В Миколаєві працює глиноземний завод, що дає сировину для потреб Запорізького алюмінієвого комбінату.

На місцевих гідроресурсах працює Каховська ГЕС на Дніпрі. Основна частка електроенергії виробляється на ТЕС і ТЕЦ Працює Южноукраїнська АЕС. Паливна промисловість має значні перспективи у зв'язку з ростом видобутку нафти та газу у Причорномор'ї, початком функціонування нафтопроводу Одеса-Броди та Одеським нафтотерміналом.

Район є житницею України. Степи перетворені в зерновий пояс озимої пшениці і кукурудзи. Площі, зайняті зерновими культурами, займають майже половину від посівних площ району. Серед технічних культур провідне місце займають соняшник, ефіроолійні (коріандр, троянда, лаванда, шавлія та ін.), тютюн, цукрові буряки. Міжрайонне значення мають овоче-баштанні культури (помідори, перець солодкий, баклажани і кабачки, кавуни і дині). Основні галузі тваринництва – скотарство молочно-м'ясного і м'ясо-молочного напрямку, свинарство, вівчарство, птахівництво, бджільництво і шовківництво. Район є найважливішим в Україні за виробництвом тонкорунної вовни.

На потужній сільськогосподарській ресурсній базі активно розвивається харчова промисловість. Особливе значення мають виноробна, рибна, плодоовочеконсервна, м'ясна, молочна і олійно-жирова промисловість. У Причорноморському районі найбільший в країні рибопереробний комплекс, який використовує ресурси Азово-Чорноморського басейну.

Транспортний комплекс охоплює всі види транспорту. Винятково важливу міждержавну роль відіграє морський транспорт. Добре розвинений річковий транспорт на Дніпрі, Дунаї та Південному Бузі. Серед сухопутних видів транспорту виділяється залізничний. Основні залізничні магістралі – Одеса - Київ, Миколаїв - Знам'янка - Харків, Херсон - Дніпропетровськ, Севастополь - Сімферополь - Харків, Одеса -Львів, Одеса - Миколаїв - Херсон - Джанкой - Керч. Серед основних автомагістралей загальнодержавного та міждержавного значення слід назвати: Миколаїв - Одеса - Кишинів; Миколаїв - Херсон - Сімферополь; Одеса - Ізмаїл; Одеса - Київ - Москва.

Основну роль у перевезеннях відіграють експортні перевезення; зокрема, це кам'яне вугілля, залізна руда, кокс, чорні метали, ліс, цукор, хімічна продукція тощо. В імпорті переважають машини, устаткування, мінерально-сировинні ресурси.