Головні товаропотоки між країнами (% до світового)

Країни-партнери	2001р.	2005р.	Основні експортні товари
США – Канада США – Японія ФРН – Франція США – Мексика ФРН – Великобританія ФРН – Італія Франція – Італія Японія – Саудівська Аравія США – Великобританія ФРН – Бельгія США – Саудівська Аравія США – ФРН Нідерланди – Бельгія	4,7 3,3 2,1 1,7 1,2 1,4 1,2 1,4 1,3 1,3 1,2 1,2 1,0	3,6 3,1 1,9 1,9 1,4 1,1 1,1 1,0 0,9 0,8 0,7 0,6 0,6

Завдання:

1) Назвати 5 найбільших країн-експортерів світу.

2) Пояснити чому відбувається зниження питомої ваги товарних потоків між головними країнами-експортерами.

3) Визначити і дописати в таблицю (колонка 4) основні види експортних товарів.

7. Визначити необхідну величину імпорту автомобілів при торговельному попиті 0,05 автомобіля на 1 людину на рік в країні з населенням 250 млн. чол. та імпортними поставками у 2 млн. автомобілів.

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте сучасну структуру внутрішньої торгівлі за формами власності Прокоментуйте зміни, що відбулися за роки незалежності.

2. Які показники характеризують розміщення торговельних підприємств?

3. Як розраховується коефіцієнт концентрації товарообороту? Що він характеризує?

4. У чому полягає сутність торговельно-економічного районування України?

5. Дайте характеристику мережі торговельно-економічних районів України.

Рекомендована література:

1. Внутрішня торгівля в Україні: економічні умови ефективного розвитку: Монографія / За заг. ред. А.А. Мазаракі. – К.: КНТЕУ, 2006.

2. Внутрішня торгівля: регіональні аспекти розвитку: Монографія / За ред. О.О. Шубіна, Я.А. Гончарука. – Донецьк-Львів: ДонНУЕТ, 2007.

3. Дорошенко В.І. Географія внутрішньої торгівлі: Навч. посіб. – К.: Видавн.-полігр. центр „Київський університет”, 2005.

4. Третьяк В.В. Экспортный потенциал региона при оценке возможностей регионального внешнеэкономического развития // Актуальні Проблеми Економіки. – 2006. - № 12. - С. 110-117.

Тема 20. Вдосконалення розміщення продуктивних сил індустріальних регіонів Інформаційний матеріал

Донецький економічний район розташований на південному сході України. Включає в себе Донецьку і Луганську області.

Донецький економічний район має найвищий рівень економічного розвитку в Україні.

Основні міжгалузеві комплекси: енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-індустріальний. Переважає приміський тип сільського господарства. Добре розвинуті транспортний та рекреаційний комплекси.

У структурі паливної промисловості переважає вугільна — коксівне вугілля видобувають у Донецькій області, енергетичне — в Луганській області. Тому в електроенергетиці переважають ТЕС: Вуглегірська, Луганська, Курахівська, Слов'янська, Старобешівська, Зуївська, Штерівська.

Основою для розвитку чорної металургії є потужна коксохімічна промисловість. Найбільші підприємства галузі розташовані в Маріуполі («Азовсталь»), Донецьку, Макіївці, Алчевську.

Кольорова металургія представлена виробництвом цинку (Костянтинівка), ртуті (Микитівка), мідного і латунного прокату (Артемівськ).

У районі сформувався потужний хіміко-індустріальний комплекс. До нього належить виробництво азотних добрив (Горлівка, Сєверодонецьк), фосфатних (Костянтинівка), соди (Лисичанськ, Слов'янськ), продукція хімії органічного синтезу (Донецьк, Лисичанськ, Сєверодонецьк, Стаханов, Рубіжне).

Розвинене важке машинобудування. Центрами виробництва гірничо-шахтного устаткування є Донецьк, Луганськ, Горлівка, Ясинувата; підйомно-транспортного - Краматорськ.

Тепловози виробляють у Луганську, залізничні вагони - у Стаханові, а цистерни - Маріуполі («Маріупольвантажмаш»).

Центрами сільськогосподарського машинобудування є Луганськ, Маріуполь, Первомайськ.

На місцевій сировині розвинута промисловість будівельних матеріалів. З-поміж її галузей міжнародне значення має виробництво цементу (Артемівськ, Краматорськ, Єнакієве), а також скляна промисловість (Костянтинівка).

У районі сформувався потужний АПК, 80 % сільськогосподарських угідь становлять орні землі.

Переважає приміський тип сільськогосподарського виробництва. Тваринництво має молочно-м'яний напрям, рослинництво спеціалізується на вирощуванні зерна, соняшнику.

Основними галузями харчової промисловості є борошномельно-круп'яна, м'ясна, молочна, пивоварна, виноробна, хлібопекарська, кондитерська. Соляна галузь забезпечує 75 % видобутку кухонної солі в країні.

Основними центрами легкої промисловості є Донецьк, Луганськ, Маріуполь, Костянтинівка.

У транспортному комплексі району переважають перевезення залізницями та автомобільними шляхами. Значного розвитку набули також морський, трубопровідний та повітряний транспорти. Міжрайонне значення має рекреаційний комплекс. Основний центр - Слов'янськ.

У структурі експорту району переважають вугілля, кокс, електроенергія, підйомно-транспортне устаткування, тепловози, вагони, мінеральні добрива, сода та інше.

Основними статтями імпорту є залізна і марганцева руди, нафта, природний газ, обладнання, продукція деревообробної, легкої і харчової промисловості.

До Придніпровського економічного району входять Дніпропетровська та Запорізька області. Це другий район після Донецького за обсягом виробництва промислової продукції (разом з останнім — 33 % промислової продукції держави).

Залізні руди Криворізького басейну представлені 12 млрд. тонн. Існують також родовища у Білозерському районі, Чортоницьку, Жовтих водах. Є родовища титану, рутило-ільменітових руд, цирконію, нікелю, кобальту. У Західному Донбасі залягає 8,6 млрд. тонн камяного вугілля, також існують родовища бурого вугілля, нафти, природного газу, бокситів.

Грунтово-кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а родовища корисних копалин - розвитку промисловості. Природні зони - лісостеп, степ.

У Придніпров'ї поєднується розвиток важкої індустрії та харчової промисловості. Провідними галузями є наступні: чорна та кольорова металургія, машинобудування, хімічна промисловість, електроенергетика. Важливе значення має також харчова, легка, промисловість будівельних матеріалів. Сільське господарство Придніпров'я виробляє 20% виробництва пшениці, 25% - кукурудзи, 35% - соняшнику, 14% - овочів, 14% - м'яса, 15% - молока, 20% - вовни від загальнодержавного.

У Придніпров'ї розвинені всі види транспорту. Через регіон зєднується Криворізький басейн з Донбасом, СНД, портами Чорного і Азовського морів.

Експортується продукція гірничорудної, металургійної промисловості, машинобудування, будівельних матеріалів, сільськогосподарська продукція, вугілля, нафтопродукти, боксити, ліс, текстиль у інші регіони, СНД, країни Європи, Азії, Африки.

Сформовані наступні промислові вузли: Криворізький (залізорудна промисловість, гірничорудне машинобудування, легка і харчова промисловість); Дніпродзержинський (металургія, хімічна, машинобудівна, харчова, легка промисловість); Дніпропетровський (чорна металургія, машинобудування, хімічна промисловість, легка, меблева та будівельних матеріалів); Запорізький (чорна та кольорова металургія, машинобудування, електроенергетика). Іде процес формування ряду інших промислових вузлів.

Екологічна ситуація у регіоні є однією з найгостріших у світовому порівнянні.

Північно-Східний район розташований у північно-східній і частково центральній частинах країни. Площа його становить 84 тис. км². Район охоплює територію Харківської, Полтавської і Сумської областей.

За кількістю населення та валовою продукцією промисловості Північно-Східний район знаходиться на п'ятому місці, за валовою продукцією сільського господарства - на третьому серед економічних районів країни.

Географічне положення району за певних суспільно-політичних і економічних умов може бути вигідним, що визначається насамперед характером економічного співробітництва з Росією. У господарському комплексі району переважає промисловість (75% вартості валової продукції). За рівнем її розвитку, кількістю працюючих район поступається Донбасу і Придніпров'ю. Рівень економічного розвитку окремих областей не однаковий. Різко виділяється Харківська область насамперед завдяки Харкову.

Північно-Східний район досить багатий на різноманітні корисні копалини. Це передусім енергетичні ресурси і залізна руда. Поклади кам'яного вугілля, що не розробляються, знаходяться на півдні Харківської області. В усіх областях району є буре вугілля, в Полтавській і Сумській - торф. Усі області району мають запаси природних горючих газів, найвідоміші родовища розташовані в Харківській області (Шебелинське, Єфремівське, Західнохрестищенське). Родовища нафти виявлено в Полтавській і Сумській областях (знайдіть їх на карті).

У Полтавській і Харківській областях є великі запаси залізних руд, у Харківській і Сумській - фосфоритів. У районі відкрито поклади кам'яної солі, крейди, гіпсу, вапняків, мергелю, каоліну. Велике значення мають мінеральні води Полтавщини («Миргородська», «Гоголівська») і Харківщини («Берегівська»). Одним з найбільших природних багатств району є родючі чорноземні ґрунти. Проте в геологічному відношенні район досліджений ще недостатньо

Кількість населення району становить 12,4% від усього населення України. За кількістю і густотою населення, часткою міських жителів областей різні частини району істотно відрізняються одна від одної. Середня густота населення — близько 77 чоловік на 1 км², що нижче від загальнодержавної.

Потреби господарства і населення забезпечує потужна енергетична база, що розвивається на основі місцевих сировинних ресурсів нафти і природного газу, вугілля Донбасу, гідроенергії Дніпра. Майже вся електроенергія виробляється ТЕС.

Основними галузями промисловості Північно-Східного району є машинобудування і металообробка, хімічна, харчова та легка промисловість.

Машинобудування в цілому переважає над усіма іншими галузями промисловості. На нього припадає понад 35% валової промислової продукції району. Основними галузями машинобудування є: енергетичне, тракторне, сільськогосподарське, електротехнічне, транспортне, верстате- і приладобудування. Найбільшими центрами - Харків, Полтава, Суми, Кременчук, Лубни, Конотоп, Ромни. У районі працюють потужні спеціалізовані підприємства з виробництва товарів народного споживання.

Хімічна промисловість забезпечує країну мінеральними добривами, дубильними речовинами, пластмасами, хімреактивами. У районі зосереджено практично все виробництво кінофотоматеріалів у країні. Розвивається нафтохімія. Провідними центрами хімічної промисловості є Харків, Шебелинка, Кременчук, Суми, Шостка.

Досить потужна галузь району - будівельна індустрія. Вона дає цемент, збірні залізобетонні вироби, стінові матеріали, черепицю, будівельну кераміку, фаянс тощо. Цементна промисловість розвинута в Балаклії (Харківська область). Залізобетонні конструкції випускають у Кременчуці, вироби із скла - у Полтаві і Мерефі (Харківська область), фарфоро-фаянсові - в Полтаві і Будах (поблизу Харкова).

Деревообробна і меблева галузі в розміщенні своїх підприємств орієнтуються на великі промислові центри - Харків, Полтаву, Суми, Кременчук. Підприємства цієї галузі є і в середніх містах, наприклад у Лубнах.

Північно-Східний район має потужний АПК. Основу його становить інтенсивне сільське господарство. Сільськогосподарські угіддя займають 78% всієї площі району. Рослинництво розвинуте краще, ніж тваринництво. Господарства в основному спеціалізуються на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків, соняшнику. Поблизу великих міст, особливо Харкова, розташовані овоче-молочні господарства приміського типу.

У рослинництві переважає зернове господарство. Понад 50% посівних площ зайнято зерновими культурами. Серед них виділяється озима пшениця. Найважливіші технічні культури - цукрові буряки і соняшник. Тваринництво району в цілому має молочно-м'ясний напрям. Зберігаються традиційні для району м'ясо-сальний і сальний напрями свинарства. На південному сході розвинуте вівчарство. З давніх-давен у районі розвинуте бджільництво. Не втратило свого значення шовківництво.

Маючи потужну базу, харчова промисловість району за обсягом виробництва поступається тільки машинобудуванню і металообробці. Найбільше значення має цукрова промисловість. Тут виробляють п'яту частину цукру в країні. Працює майже 40 цукрових заводів. Добре розвинуті маслоробна і сироварна галузі промисловості.

За вартістю продукції легка промисловість посідає в районі третє місце. Проте зв'язок її з місцевою сільськогосподарською сировиною менший, ніж харчової промисловості. Особливо це стосується випуску бавовняних тканин. Розвинуті конопледжутова, хутрова і взуттєва галузі промисловості. Значною мірою на місцевій сировині розвивається виробництво шерстяних тканин. Основними центрами легкої промисловості є Харків, Полтава, Суми.

Важливим чинником дальшого успішного функціонування господарства району є транспорт. Розвинуті практично всі його види.

Основна частка перевезень вантажів припадає на залізничний транспорт, пасажирів — на автомобільний. Найгустіша мережа всіх видів транспорту, крім річкового, в Харківській області. Через район проходять важливі залізничні і автомобільні магістралі, що з'єднують найбільші міста району з Києвом, містами Донбасу, Придніпров'я, Криму, а також з Росією, країнами Закавказзя, Балтії, Білоруссю, Польщею, Фінляндією.

Основними промисловими вузлами району є Харківський, Кременчуцький, Полтавський, Сумський.