Контрольні запитання

1. Визначте склад і структуру соціальної сфери.

2. Які чинники визначають розміщення і розвиток об’єктів соціальної інфраструктури?

3. Сформулюйте і поясніть закономірності територіальної організації соціальної сфери.

4. Охарактеризуйте сучасний стан та регіональні відмінності розміщення галузей соціального комплексу.

5. У чому полягають основні проблеми розвитку соціальної сфери України?

Рекомендована література:

1. Загальнодержавна програма реформування і розвиток житлово – комунального господарства на 2004 – 2010 роки: Закон України. 24 червня 2004 року // Голос України. – 2004. – 30 липня, №140.

2. Балаева А.. Предводителева М. Сфера услуг в мировой экономике: тенденции развития // МЭМО. - 2007. - №3.

3. Воронов К. Глобальная интерсистема: эволюция, структура, перспективы // МЭМО.- 2007. - №1.

4. Данилишин Б.М., Куценко В.І., Остафійчук Я.В. Сфера та ринок послуг у контексті соціальної модифікації суспільства. – К.: ЗАТ „Нічлава”, 2005.

5. Демидова Л. Сфера услуг: изменение динамики производительности // МЭМО. – 2006. - №11.

6. Катаєв О. Підходи до управління інноваційною діяльністю науково-освітнього комплексу // Економіка України. - 2007. - №1. - С.88.

7. Лебедева Е. Инновационное развитие и образование // МЭМО. - 2007. - №12.

8. Оппельд Л.І. Регіональні аспекти формування ринку медичних послуг в Україні // Актуальні Проблеми Економіки. - 2007. - № 7. - С. 123-133.

9. О развитии мирового сектора финансовых услуг // БИКИ, №62, 2005.

10. Соціальний розвиток України: Сучасні трансформації та перспективи / За заг. ред. Б.М. Данилишина. – 2-ге вид. допов. і перероб. – РВПС Україїни НАН України/. – Черкаси: Брама –Україна, 2006.

Тема 19. Торговельний комплекс Інформаційний матеріал

Важливе значення для розвитку регіонів і економіки країни має торговельний підкомплекс, який охоплює підприємства і заклади, що реалізують товари і послуги шляхом купівлі-продажу. Територіальна організація торговельного обслуговування – це процес просторово- ієрархічної локалізації закладів торгівлі у взаємозв’язку з розселенням, соціальними, економічними, природними, технологічними та іншими факторами і структурами управління, які виконують конкретні функції в суспільному відтворенні.

Дослідження регіональних відмінностей у рівнях розвитку закладів торгівлі, їх типах і видах, обсягах торговельного обслуговування, структурі товарообороту полягає у визначенні закономірностей, принципів і факторів організації торгівлі, формуванні регіональних територіальних торговельних систем і її елементів.

Слід зазначити, що в умовах ринкової економіки і трансформаційних процесах, які стосуються всієї економічної системи країни та її адміністративних одиниць, втратили чинність наступні закономірності, що

діяли при командно-адміністративній системі господарювання: рівномірність, планомірність, пропорційність, гармонійність. Також впродовж економічної кризи не спостерігалось і не підтверджувалося статистичними даними вдосконалення структури товарообороту (до 2000 р.), випереджаючі темпи зростання його у сільській місцевості та мінімізація витрат часу на купівлю товарів (або територіальна доступність закладів і підприємств), вирівнювання регіональних рівнів торговельного обслуговування населення..

Сучасні закономірності територіальної організації торгівлі обумовлюються дією законів вартості, конкуренції, концентрації, а конкурентоспроможність товару стає головним фактором розвитку і розміщення торгівлі. В сучасних умовах зросло значення таких закономірностей як комплексності у торговельному обслуговуванні, концентрації торговельних підприємств різних форм і видів на конкретній території, поєднанні підприємств торгівлі з іншими дозвільницькими, тематичними, культурними закладами.

Отже, можна констатувати що на сучасному етапі розвитку торгівлі в Україні об`єктивними закономірностями розвитку торговельної сфери є:

1. Залежність рівня торговельного обслуговування від економічного рівня розвитку регіону.

2. Зростання регіональних обсягів товарообороту як взагалі, так і на душу населення.

3. Зростання значення ринків у торговельному обслуговуванні населення.

4. Комплексна концентрація торговельних підприємств різних видів на конкретній території.

5. Поєднання офіційно фіксованих зон обслуговування із зонами, що формуються.

6. Підвищення ролі міст у торговельному обслуговуванні населення країни, і в першу чергу м. Києва.

7. Збільшення території торговельних майданчиків та ринків і погіршення санітарних умов продажу товарів широкого вжитку.

Дія об’єктивних закономірностей у практичній торговельній діяльності реалізується через низку принципів розміщення підприємств. Принципи територіальної організації торгівлі можна поділити на загальні і специфічні.

Перші відображають ефективність територіальної організації:

• територіальної доступності:

• оптимальності, що забезпечує ефективність торговельної діяльності;

• комплексного розвитку об’єктів;

• рівномірного розміщення однотипних закладів і спеціалізованих підприємств на території населеного пункту відповідно до щільності населення;

• концентрації підприємств, відповідно до якої, комплексні підприємства з більш широким асортиментом товарів і послуг мають такий радіус дії, який охоплює зони дрібніших і менш спеціалізованих закладів, що дає змогу казати про утворення декілька рівнів або ступенів концентрації торговельної мережі;

• територіальної ієрархії об’єктів при їх локалізації.

Другі відображають особливості надання торговельних послуг населенню і обумовлюються специфікою попиту і умовами продажу певних товарів.

На розміщення підприємств торговельної сфери впливають чинники двох рівнів: макро- і мікрорівня. Основними факторами макрорівня виступають демографічні та економічні, які формують розмір та розвиток ринків збуту товарів і послуг, кількість та якість трудових ресурсів, платоспроможний попит, умови проживання, податкова політика та стимулювання економічного розвитку. Основними чинниками мікрорівня, як правило, є: близькість до житлових масивів; вартість земельної ділянки та будівництва; місцезнаходження конкурентів; транспортні розв`язки тощо.

Для характеристики частки торгівлі регіону або області можна застосувати коефіцієнт локалізації, який визначається за формулою:

К = Тр./ ВРП р : Т кр. / ВРП кр.,

де К – коефіцієнт локалізації торгівлі в районі;

Т р. – обсяг товарообороту району;

Т кр. – обсяг товарообороту країни;

ВРП р. – валовий регіональний продукт району;

ВРП кр. – валовий регіональний продукт країни.

Чим вище концентрація або локалізація торгівлі в регіоні, тим більше буде значення коефіцієнту К. Якщо К більше 1, то локалізація галузі в регіоні перевищує середню частку цієї галузі в валовому продукті країни.

Аналіз територіальної структури торговельного обслуговування або розміщення торговельних закладів, товарообороту та споживання продовольчих і непродовольчих товарів населенням проводиться шляхом математично-статистичної обробки відповідних територіальних рядів статистичних показників.