Класифікація лекцій за структурою

Крім структурних ознак варто визначити змістовні особливості лекцій.

Таблиця

Класифікація лекцій за змістом

У сучасних умовах набуває розповсюдження класифікація лекцій з урахуванням можливостей використання певних засобів викладання.

Таблиця

Класифікація лекцій за засобами викладання

Усвідомлення цілей лекції, її типологічних особливостей допомагає викладачеві доцільно організувати діяльність, яка включає підготовчий етап, а також етап читання лекції.

Підготовка та читання лекції залежить від багатьох факторів, а саме: особливостей теми, типу лекційного заняття, стилю викладання, навчальної діяльності. Процес читання лекції, як правило, поділяється на три етапи: вступ, основну частину, заключну частину.

На початку лекції викладачеві необхідно заволодіти увагою учнів або студентів, викликати зацікавленість до проблем, що будуть розглядатися, створити атмосферу емпатії, співпраці, сформувати позитивні установки щодо вивчення теми, організації навчальної діяльності. Від початкового етапу залежить, в багатьох випадках, і весь хід проведення лекції. В основній частині лекції викладач підтримує інтерес аудиторії, та через інтерес, інтелектуальні почуття посилює увагу слухачів, досягає активного сприймання і осмислення матеріалу. Для цього необхідно раціонально використовувати силу голосу, темп мовлення, звертатися до знань і досвіду, ставити проблемні, риторичні питання, простежувати історію тих чи інших концепцій. Крім того, виправдовують себе наступні прийоми активізації діяльності студентів:

- зіткнення думок різних авторів, трактування певного питання з різних точок зору;

- висновки не до кінця, тобто розгляд основних даних, що дає можливість студентам підсумувати, узагальнити, зробити висновки;

- пропонування певних епізодів, які ілюструють розробку економічних концепцій, історичні події, практичні економічні ситуації тощо.

На лекції не слід прагнути до створення проблемної ситуації будь-якою ціною у всіх випадках. Проблемне навчання забезпечує активність тих, хто навчається, міцність засвоєння знань, але потребує більшого часу. Не рекомендується переповнювати лекцію емоціями, як і надавати перевагу науковому, емоційно спрощеному викладанню. Потрібні висока культура та ерудиція лектора, зацікавленість у роботі, спрямованість на співпрацю. Заключний етап підсумовує роботу на лекції, а тому може відбуватися за наступними схемами:

- перелік питань, що розглядалися, визначення основних положень; - визначення основних проблем, які обґрунтовувалися в процесі читання лекції;

- короткі підсумування теоретичних питань, характеристика практичних завдань, завдань для індивідуальної самостійної роботи;

- повідомлення умов проблемної ситуації для подальшого її вирішення.

6. Семінарсько-практичне заняття - традиційна форма організації навчального процесу

У вищий школі традиційною формою організації навчальних занять є семінарсько-практичне заняття. Ця форма може використовуватися і у середній школі, інших навчальних закладах.

Поняття семінар з латини перекладається як розсадник знань, що передбачає обговорення означених питань з метою поглиблення і закріплення знань, здобутих на лекції і в процесі самостійної роботи, а також формування вмінь застосовувати теоретичні положення у практиці. Семінари поєднуються із практичними заняттями, спрямованими на відпрацювання навичок практичної роботи.

Семінарсько-практичним заняттям передує значна організаційно - педагогічна робота, яка, включає:

- консультування щодо змісту і форм їх роботи під час підготовки та проведення семінарсько-практичних занять;

- вивчення психологічних особливостей групи навчання, особливостей управління її навчальною діяльністю;

- розробка методичних матеріалів: плану заняття, який містить питання для обговорення, рекомендовану літературу, тематику рефератів та доповідей, практичні та індивідуальні завдання; дидактичних засобів (таблиць, схем, діаграм, малюнків, аудіо та відеозаписів, комп'ютерних програм і такого іншого); контрольних завдань (варіантів контрольних питань, задач, тестів тощо).

Проведення семінарсько-практичних занять пов’язане з педагогічною та організаторською майстерністю викладача, вмілим використанням ним різноманітних знань, ерудиції, володіння прийомами впливу на аудиторію.

Семінарсько-практичні заняття дозволяють викладачеві виявити та подолати формалізм, неповноту знань, в процесі їх проведення розкриваються особистісні здібності, якості тих, хто навчається.

Пізнавальні, контрастні, стимулюючі, виховні функції семінарсько-практичного заняття виступають у єдності.

Так як і в лекції, в структурі семінарсько-практичного заняття визначають три загальних етапи.

У вступному слові викладач сприяє створенню установок на уважну роботу, глибокий аналіз поставлених проблем, змістовні, чіткі, логічні виступи, активність у виконанні практичних завдань. Не зайвим є і орієнтація групи на творчу колективну розумову працю, уважливе ставлення один до одного, можливість дискусії, тактичних взаємних уточнень, питань.

Протягом семінарсько-практичного заняття викладач направляє роботу групи, вислуховує виступаючих, контролює уточнення, доповнення, коректує хід заняття. Ситуації семінарсько-практичного заняття часто непередбачені, різноманітні. У кожному випадку викладач повинен помітити зміни, швидко осмислити, прийняти необхідні педагогічно доцільні рішення. У заключному слові ретельно аналізується хід заняття, те, наскільки воно сприяло вирішенню поставлених цілей, як працювала група і окремі учні або студенти.

Таким чином, семінарсько-практичні заняття поширюють діапазон теоретичної підготовки, в ході їх проведення застосовується нова література, підвищується роль індивідуального підходу, вирішуються практичні завдання. Типологія семінарсько-практичних занять представлена в методичній літературі. Її аналіз дозволяє визначити певні типи семінарсько-практичних занять.

Таблиця